З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Справжня історія Фрекен Бок
77
0
0

Справжня історія Фрекен Бок

У цій виставі ви і не захочете нікого більше бачити та слухати, окрім Віталіни та її давніх спогадів.

Перед початком вистави оголошується, що «Білка, яка прожила 100 років» за жанром є фантазією Жиркова і Біблів. Нагадаю, що Стас Жирков — це режисер вистави, а Віталіна Біблів — головна і єдина актриса постановки. Так, ви потрапили на моновиставу. Але не поспішайте робити завчасних висновків, у цій виставі ви і не захочете нікого більше бачити та слухати, окрім Віталіни та її давніх спогадів.

Головний театральний персонаж у цій виставі — це фрекен Хільдур Бок. Так, це та сама домоправителька з відомої шведської трилогії «Малюк та Карлсон, що живе на даху». З мультфільмів та книжок ми пам’ятаємо Хільдур самовпевненою та безцеремонною, але водночас незмінно оптимістичною жінкою, яку Малюк називав «домомучителька». Але які життєві обставини зробили її саме такою, якою вона перед нами з’явилась? У виставі «Білка, яка прожила 100 років» фрекен Бок уже на схилі своїх літ розповідає про своє минуле та про всі визначні моменти у своєму житті.

Під час її сповіді героїня згадує, що дуже переживає за маленьких білок з обідраними хвостиками, що мешкають у стокгольмському парку Скансен. Білочки дуже голодують, адже завжди забувають, куди заховали свої горішки. Її єдиний коханий чоловік Юліус також називає Хільдур білочкою. І справді, життя фрекен Бок також обідрало її хвостик численними нещастями, які вона постійно намагається сховати у собі та забути. Але тільки не сьогодні, на виставі вона розповість про всі свої забуті спогади.

Стас Жирков та Віталіна Біблів зробили неймовірне — вони змогли прикувати очі всіх глядачі на годину 45 хвилин до однієї актриси та однієї життєвої історії. Увагу глядачів Віталіна не відпускала ні на мить завдяки майстерному перевтіленню в різних персонажів та в саму себе різного віку. Вже під кінець вистави актриса стає такою рідною та близькою, що її не хочеться відпускати навіть після третього виходу під крики «Браво».

І не лише актриса стає близькою, але й декорації, в яких опиняється героїня. Сцена — це маленька затишна кухня в білих тонах, у якій кожен елемент інтер’єру використовується у виставі. Актриса двічі заварює собі чай прямо на сцені, дістає та їсть їжу зі справжнього холодильника, набирає воду з-під крана, дзвонить телефоном тощо. Особливу роль функціонального інтер’єру виконують кухонні шафи та тумбочки. Актриса по черзі відкриває їх, ніби відкриваючи глядачам свої особливі сцени з минулого. В одній шафі стоять ті самі батьківські чоботи, які вона носила в дитинстві, в іншій — горішки для білочок з парку Скансен, де вона любила проводити час.

Центральне місце в інтер’єрі займає скляне віконце, що веде в іншу кімнату. Віконце нагадує дзеркало Гезела, що часто використовують для спостереження за допитами. З одного боку, воно виглядає як дзеркало, а з іншого — затемнене скло. От і наша фрекен Бок, коли опиняється за цим дзеркалом, розповідає про своє життя, ніби вона на допиті.

Упродовж всієї вистави світло виграє різними кольорами та тонами, переносячи глядачів у спогади героїні. А коли настає час повертатися у теперішнє, вмикається різке та яскраве освітлення, що ніби пробуджує актрису від солодкого сну та повертає у реальність. Це світло є таким же болючим для очей, як усвідомлення того, що минуле вже не повернути.

Волонтерка проєкту Theatre.love Савенець Вікторія

Вас може зацікавити