З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
«Серед нас є журналісти, поети, юристи, артисти, пастушки, ягнята, русалки, чортенята. І всі ці люди — дуже надійні друзі»
69
0
0

«Серед нас є журналісти, поети, юристи, артисти, пастушки, ягнята, русалки, чортенята. І всі ці люди — дуже надійні друзі»

Інтерв’ю з командою театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича»

Про перший фестиваль та свої враження, найскладніше та найцікавіше в організації фестивалю, перемоги та факапи фестивалю розповідає команда фестивалю «Кіт Ґаватовича»

Єва Якубовська, генеральна директорка

Знаєте, для мене до «Кота» завжди здавалось, що фестиваль – це таке явище, яке люди з цього світу не організовують, таким це і лишилось. Насправді, лише команда і сила спільної роботи, довіри ставала всі ці роки чимось надпотрібним для того, аби «Кіт» ріс. Першого року пам’ятаю питання нашого техніка «То що, наступного року ще один Фест?!», а я відхрещувалася, як могла, але у 2017 році був другий, 2018, 19… Команда росла, ми росли і постійно неслись вгору, аж коли на 5 році ми нарешті зрозуміли, яка важлива є повага один одного, цінність кожної хвилини, яку ми проводимо разом. Знаєте, за всі ці роки жоден член команди не отримав жодної зарплати, окрім безкоштовного фітнесу із лавками, ця ідейність допомогла виростити «Кота» і закохала у Фестивальних людей від нині і назавжди.

Єва Якубовська, генеральна директорка

Олена Лоїк, виконавча директорка

П’ять років назад це була авантюра – провести фестиваль, відчути себе організатором, зробити добро для людей, показати, що все лише в наших руках, і якщо чогось захотіти – то все цілком реально. З кожним наступним роком ми (команда) почали задумуватися «А що ж це для нас означає?» І можу сказати, що не так давно кожен зрозумів це для себе. Особисто для мене участь у фестивалі, його організація означає «виконати свій обов’язок» – перед суспільством, самим собою, містом. Ми молоді, все в наших руках, і маючи фестивальну мету – винести мистецтво в люди, зробити його відкритим та доступним – ми/я робимо все, що в наших силах. Для мене фестиваль – це показати приклад іншим, показати, що, якщо захотіти, то все можливо реалізувати, показати, що все залежить лише від нас самих, від наших зусиль. Що скаржитися на навколишнє не потрібно, а потрібно діяти. Тут і зараз.

Олена Лоїк, виконавча директорка

Кристина Червінська, прес-секретарка

Кристина Червінська, прес-секретарка

Я дуже добре пам’ятаю свого першого «Кота»: то був 2018 рік, Єва запропонувала вести репортаж фестивалю для преси, а я вирішила згадати все, що знаю і вмію з часів журналістського факультету. Тоді я записувала на диктофон виступи Ахтема Сеітаблаєва, Наталки Ворожбит, ключових театралів Львова, а опісля – годинами переслуховувала ці записи, щоб підготувати матеріал. Здається, тоді я вивчила напам’ять всі почуті інтонації, але це тільки помножило захоплення від пережитого на два.

Так я і потрапила до команди «Кота Ґаватовича». Ми всі дуже різні, але маємо спільний корінь – театр. Кожен з нас любить його по-своєму: хтось просто відвідує вистави, хтось грає, хтось пише критику, хтось ставить світло чи фотографує. Але на фестивалі ми маємо змогу висловити своє захоплення театром, подекуди помінятися ролями, допомагаючи одне одному. Наприклад, минулорічний гість з Японії Такетеру Кудо був дуже вражений згуртованістю і професійністю нашої команди.

Участь у цьому фестивалі особисто для мене – це можливість долучитися до українського театрального контексту, зробити маленьку зміну на краще, поспілкуватися про театр з однодумцями, познайомитися з театральними діячами і, можливо, навіть встигнути подивитися виставу, на яку так чекала і яку не побачила б за інших обставин :)

Я на власні очі бачу (і трохи навіть своїми руками докладаюся до того), як фестиваль з кожним роком якісно більшає, глибшає та сміливішає. Авжеж, як і завжди, є моменти, які можна або треба вдосконалювати. Але загалом саме завдяки «Коту Ґаватовича» театральні діячі зі всієї України та світу мали змогу сказати і показати так багато надважливого – це фантастичний внесок в український театральний контекст. А солдаути на вистави свідчать про те, що ми на одній хвилі з нашими глядачами, і що загалом українці прагнуть розвивати культуру, бути причетними у такий спосіб до минулого, сьогодення і майбутнього країни.

Любомир Серняк, менеджер із комунікацій

До фестивалю я долучився під час волонтерства на одному із перших фестивалів. Першими враженнями залишилися, що лавки в Парку Культури були дуже важкі. Після проведення фестивалю, як після першого Форуму Видавців чи будь-якого іншого класного фестивалю, ти дуже мало спиш ,все відбувається наче в один по-джойсівськи довгий день, а після можна випадково зустріти на вулицях міста фестивальних людей і по-змовницьки обмінюватися поглядами. Найцікавіше в організації – постійні нові виклики та відчуття добре виконаної роботи, а найскладніше – почати і не захотіти кинути це все на пів дорозі.

Любомир Серняк, менеджер із комунікацій

Ольга Довгань-Левицька, гостьова менеджерка

У нас дуже дивний склад команди і, мабуть, не типовий для театральних тусовок, бо більша частина команди працює в IT. Серед нас є журналісти, поети, юристи, артисти, пастушки, ягнята, русалки, чортенята. І всі ці люди — дуже надійні друзі.

Вперше я долучилася до команди фестивалю під час модерації сніданку з Міськом Барбарою на третьому році фесту, мене запросила Єва. Боялась, що ніхто не прийде в неділю зранку, Галичина все-таки, але слухачів прийшло багацько. Потім почав падати шалений дощ і ми переносили всю локацію під накриття, всі носили лавки, та й цього року носитимемо, фортепіано, стільці, носитимемо себе на ефіри – бо це ж Кіт, він несеться і крутить світ. Ми набираємо волонтерів щороку, але роботи завжди дуже багато. Я втратила інтерес до роботи в державних театрах, поки що я «глибоко стурбована» тим, що відбувається, а як театрознавець-практик відчуваю свою непотрібність. Критикувати зараз для мене не логічно, надто складні часи переживає зараз театр в Україні, до критики ставляться як до персональної образи. Фестиваль – це можливість робити незалежний театральний проєкт, в якому я причетна до вибору учасників, до формулювання теми, що потім може викликати цікаві дискусії. Ми передбачаємо багато можливих фейлів і ризиків, але їх стається вдвічі більше. Але потім думається – ми таки добре зробили. Після проведення першого фестивалю спочатку була емоційна кома, потім приходить тепле відчуття того, що я зробила щось правильне, те, що дає можливість бути причетною до процесів суспільства.

Ольга Довгань-Левицька, гостьова менеджерка

Найскладніше рекламувати фестиваль. Театральна спільнота Львова неохоче поширює події або й взагалі не вельми цікавляться. Минулого року я спровадила студентів-театрознавців, які хотіли прийти на фест безкоштовно. На питання «Чому не акредитувалися чи не пішли волонтерити до нас?», – відповіли «А ми не знали». Також є значна пасивність у медіа. Про якісь рагульські явища матеріалів дуже багато, а про класний фест у рідному місті — скупі інформативні довідки, рерайт з анонсу і все. Це дуже демотивує, бо потім чуєш, що люди хотіли б прийти, але не чули. Крізь інформативний шум пробитись важко. Я не знаю, як на це впливати. Є золоті люди, які роблять сюжети і матеріали, але їх дуже мало. Найцікавіше – планувати фест і уявляти, який це матиме вплив на місто.

Мене тішить, коли чую від людей, що вони знайшли для себе відповіді на якісь питання або відправні точки для роздумів. Коли вони приходять і кажуть: «о, це, виявляється, не тільки мене турбує, а тут є ще такі люди..» То для мене цінно.

Розпутня Софія, піар-менеджерка

Участь у фестиваль – це ностальгія, можливість змінювати і впливати на глядачів, їхні погляди, розвивати смак до великого та мистецького. Фестиваль – це класний досвід і після проведення першого фестивалю ми плакали, бо не могли повірити, що нам вдалося створити щось масштабне ще й у Львові, було неймовірне щастя, відчуття полегшення і купа ідей на наступний фестиваль.

Софія Розпутня, піар-менеджерка

Дмитро Готь, технічний супровід

Спочатку був театр «Склад 2’0», де я працював звукорежисером, тому фестиваль «Кіт Ґаватовича» просто не міг мене обійти стороною. Я – людина, яка, маючи можливість, завжди старається бути корисним. Що тільки не доводилося робити: виносити сміття, носити лавки, сцену, піддони, клеїти банери у висоту 6 метрів. Ти можеш боятися висоти, але у тебе немає часу про це думати – ти просто береш і вилазиш, куди потрібно, бо все має бути готово.

За час Фестивалю було багато різних моментів. На таких подіях переважають стресові ситуації, тому розслабитися можна лише на наступний день після Фесту, але це також не факт. На рахунок факапів... Це все досвід, а точніше його нестача. Можу з упевненістю сказати, що помилки попередніх років завжди обговорюються і виправляються наскільки це реально, але й буває так, коли тобі здається, що все йде за планом, то трапляються непідконтрольні ситуації. Досвід минулих років показав, що до всього бути готовим неможливо. Мені інколи здається, що скептики і песимісти допомагають уникнути багатьох факапів.

Дмитро Готь, технічний супровід

Саме в організації фестивалю я не найкорисніший член команди, але під час проведення намагаюся допомагати там, де я справді потрібен. Безперечно ми не стоїмо на місці, ми любимо і віримо в те, що робимо. Наполегливістю можна багато чого досягнути, це я про Єву. Зміни під час фестивалю дуже відчутні, так як все, що відбувається протягом фестивалю, ми проживаємо зсередини.

Вперше фестиваль проводили у парку культури, вдруге – у стрийському парку, а зараз у нас дуже цікава і перспективна локація – колишній трамвайний анґар. Наша команда росте, все більше талановитих цікавих людей, навіть волонтери приходять не лише потусити і весело провести час, а справді мають бажання долучитися і допомогти, зробити подію кращою, а театр – популярнішим. Звісно ж, найбільше часу і роботи приділяється учасникам і гостям цього фестивалю, щоб наповнити програму і зробити її справді цікавою і, так як це театральний фестиваль, важливим є викликати в людей емоції, дискусії і роздуми після усього почутого і побаченого.

Соня Дейнека, координаторка волонтерів

На перших двох фестивалях я була як волонтер, тому не знала, як багато часу і сил організатори вкладають в підготовку до фестиваля. Все здавалося завжди ідеально продуманим. Та коли я стала частиною оргкоманди, тільки тоді стали помітними справжні факапи та перемоги. Як на мене, «Кіт Ґаватовича» дуже сильно виріс за чотири роки. Фестиваль модифікується з кожним роком, обираючи найбільш сприятливі засоби комунікації з публікою. Для мене найбільша перемога фестивалю в тому, що він змінює чиєсь життя. Якщо хоча б одна людина, яка прийшла на фестиваль, полюбить театр, до якого раніше їй було байдуже, я вірю, це може змінити цілий світ.

Соня Дейнека, координаторка волонтерів

Інтерв'ю: Альона Ярушевська

Читай також:

«Тоталітарні особистості»: у Львові відбудеться V театральний фестиваль «Кіт Ґаватовича»

«Кіт Ґаватовича» – театр не лише для театралів

Театральний фестиваль «Комора»: вистави, майстер-класи, творчі зустрічі

Особистості

«Настю, заспокойся, ти все зможеш. Просто займайся своєю улюбленою справою!»

Мені подобається відкривати для себе нові кіно таємниці, рости саме в кіно і бачити свій розвиток,...

У липні я стала режисеркою-постановницею у Київському академічному театрі ляльок і вже поставила...

До Дня народження Богдана Сильвестровича Ступки

Вова Лерт – режисер, який знімає голлівудське кіно в Україні. Кінорежисер, сценарист, випускник...

Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.

Події

«Ми хочемо говорити про ім’я справді значущого українського художника у себе вдома та в інших...

З 15 по 18 жовтня у місті Кам'янець-Подільський

10-17 жовтня відбудеться Міський фестиваль театральних колективів

8 гала-концертів та концертне виконання опер у Львівській національній опері

10 п’єс за 3 дні презентують на Сцені 77 Київського національного театру оперети.

Онлайн-прем'єра міжнародного театрального проєкту

Вас може зацікавити