З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Сценарій без кохання або кохання не за сценарієм
Сценарій без кохання або кохання не за сценарієм
Сценарій без кохання або кохання не за сценарієм
Сценарій без кохання або кохання не за сценарієм
Сценарій без кохання або кохання не за сценарієм
Сценарій без кохання або кохання не за сценарієм
21
0
0

Сценарій без кохання або кохання не за сценарієм

Як знайти своє кохання? Це випадковість? Доля? А може, чиясь ретельна спланованість? Дізнатися про це можна переглянувши виставу «Любов не за сценарієм».

Сюжет вистави «Любов не за сценарієм» – доволі простий і, навіть, передбачуваний. Людина звикає до свого розміреного та комфортного життя, де все зрозуміло, як буде. Саме так, ніби за сценарієм, живе й головний герой – сценарист-невдаха, за плечами якого вже є розлучення, покинута родина з дітьми та повністю обірваний зв'язок з ними. Кілька років він час від часу зустрічається з жінкою. Його все влаштовує і він не прагне ніяких змін. Все і так добре та зручно, навіщо, щось змінювати? Його супутниця, навпаки, мріє про сімейний затишок і втомилася від невпевненості у їхніх стосунках.

Одного разу сталася несподіванка. До батька приїхала його донька. Вона хоче стати акторкою та зробити вдалу кар’єру. І тут звичне життя починає змінюватися, перевертається з ніг на голову…

Головним у виставі є людські стосунки, на цьому й зроблено акцент. Саме тому не має багато декорацій, чи змін костюмів. А цей не потрібно. Всі події розгортаються в одному будинку, зайвий антураж не заважає, все зосереджене на головному та грі акторів.

Також яскраво показано, як одна подія може змінити все життя. Піднімається тема переосмислення стосунків. Чи людина готова змінюватися заради коханої людини чи переможе звичка та комфортність. Взагалі можна жити без кохання та родини? Цікаво й ненав’язливо через події, безглузді витівки, переживання та відверті розмови показано, як рідні, але насправді «чужі», люди знаходять розуміння й можливість повернути собі справді близьку людину.

У виставі грають зіркові актори – Олександр Ярема та Катерина Кістень. Насолоджуючись грою талановитих акторів, можна й вибачити недоліки та банальності сюжету. Головний герой, якщо задуматись, не дуже й гарний приклад – невдаха, покинув родину, охочий до випивки, має коханку. Але завдяки грі харизматичного Яреми його герой набуває позитивних рис, віриш, що йому просто не пощастило. Він справжній, коли розповідає, що на згадку про минуле та своїх дітей, посадив фруктові дерева у саду. Йому симпатизуєш та переживаєш за нього більше, ніж за долю покинутої ним доньки. Марія Трепікова наче й намагалась передати юнацьку енергію, амбіції, максималізм, але для мене було забагато галасу, чогось не вистачило, не повірила. Хоча зі своєю роллюв впоралася і в сцені з одкровенням до батька була досить щирою.

Чарівній та яскравій Катерині Кістень вдалося настільки яскраво та переконливо зіграти свою героїню. Самодостатня, мужня, амбіційна, живе легко та з гумором, ніби все в її неї добре. Насправді все не так, вона вразлива та нещасна, їй так не вистачає жіночого щастя. Її одкровення, що вона хоче жити разом з коханим, піклуватися про нього та щодня просинатися поруч. Їй «потрібна впевненість у майбутньому, бо у 40 років свобода вже лякає…» Це було щиро, просто до сліз. Хоча, як на мене, ця вистава «проста» і не розкриває всієї багатогранності таланту Яреми та Кістень. Варто піти на інші вистави за участю цих акторів.

Вистава легка та позитивна, якщо стомилися від проблем, можна просто відпочити та гарно провести час, також доречна для побачень та сімейного відпочинку. Водночас життєва, емоційна, є й над чим задуматись, щось згадати або переглянути свої погляди. Тема, проблеми, що порушуються, близькі та прожиті багатьма. Хто з нас не мав юнацьких амбіцій, не хотів крутої кар’єри, не мріяв про кохання та родинний затишок… Напевно, саме через цей досвід розумієш та співчуваєш героям.

Завдяки талановитим акторам, все що відбувалося на сцені не виглядало як гра. Було відчуття, що я провела час в гостях у давніх знайомих.

Волонтерка проєкту Theatre.love Людмила Лисак

Читай також: інтерв'ю з Олесею Жураківською про прем'єру «Усі найкращі речі», рецензія на виставу «Качур. Контрабас», інтерв'ю з Дар'єю Петрожицькою.