З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Сім кіл пекла типового мігранта
28
0
0

Сім кіл пекла типового мігранта

Атмосфера вистави — тривожна. У повітрі витає дух невизначеності та напруги.

Що ми знаємо про тарганів? Таргани вриваються у наше житло без запрошення, живуть за нашими полицями без будь-яких прав, живляться об’їдками хазяїв, які роблять все для того, щоб вижити непрошених гостей. Однак, таргани попри всі нежиттєздатні умови, які для них створюють люди, продовжують жити та розмножуватися. А що ми знаємо про мігрантів? Те, що до них ставляться, так само як і до тарганів.

Головний герой вистави «Таргани» відчуває свою подібність до цих маленьких істот. Він, як і вони, вдерся в чужу хату, бо не має свого прихистку. Він — мігрант. А тому персонаж ставиться до них з трепетом та повагою. Адже так би він хотів, щоб до нього ставилися в США, — в країну, яку він був змушений переїхати.

Сюжет вистави базується на п’єсі польського письменника Януша Гловацького «Полювання на тарганів», у якій він описує свою власну історію життя. Подружня пара переїжджає в США та стає мігрантами, що вічно чекають на «грін карту». Їм доводиться жити в маленькій квартирці у районі Нижнього Манхеттену, що славиться своїми грабуваннями, насильствами та великою кількістю безхатченків. Погодьтесь, в таких умовах дуже важко спати. От і наша пара вже не спить багато місяців. Так і живуть вони пліч-о-пліч разом зі своїми тарганами. А от чи з тарганами, що живуть за смітником, чи з тарганами, що мешкають у голові героїв, — це вже інше питання.

Попри всі кола пекла, який має пройти кожен мігрант, що приїжджає до США, подружжя не втрачає надії знайти роботу та влаштувати своє майбутнє в країні можливостей. Вона — відома актриса у своєму рідному краї. Але тут, в Америці, не може влаштуватися на роботу, адже має жахливий акцент та не має дозволу на працю. А він — мрійливий письменник, який на чужині зовсім втратив здатність до письменництва.

Атмосфера вистави — тривожна. У повітрі витає дух невизначеності та напруги. Занепокоєний настрій підкреслює ліжко посеред сцени, що давно вже не використовується за призначенням. На краю сцени лежить телефон, чий дзвінок завжди несе непередбачувані новини. Варто зазначити ще один об’єкт сценічних декорацій — таблички на стелі з підписом «Вихід». Вони починають світитися у найгостріші моменти розмов.

Музичний супровід повністю відповідає описаній вище атмосфері. Як було повідомлено перед початком вистави, музичний акомпанемент був створений акторами спеціально для цієї вистави, що не може не вражати.

У ході вистави акторський склад показав повний спектр людських емоцій: сум, тугу, надію, гнів тощо. Проте, серед цих емоцій майже не було позитивних почуттів, що не завадило акторам пройняти кожного глядача в залі своєю історією.

Волонтерка проєкту Theatre.love Савенець Вікторія

Фото: Анастасія Мантач

Вас може зацікавити