З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Рухома Гоголіана
40
0
0

Рухома Гоголіана

Театр музично-пластичних мистецтв «Академія Руху» теж зробив свій оригінальний і вагомий внесок у Гоголіану.

Микола Гоголь, якого маємо нагоду згадати і пошанувати, наблизившись до дня його уродин, це одна з тих постатей, які були неоднозначними для сучасників, таким же залишається він і для нащадків.

Його твори загальновідомі і популярні, в тому числі і завдяки численним театральним постановкам. Театр музично-пластичних мистецтв «Академія Руху» теж зробив свій оригінальний і вагомий внесок у Гоголіану.

1999 року на сцені постала пластична драма «Пристрасті за Гоголем» (на музику А.Шнітке). Автор сценарію і режисер Олександр Бєльський в основу поклав асоціативне прочитання творів «Мертві душі», «Одруження», «Шинель».

У нотатках режисера відображені роздуми, що виникали під час осмислення і реалізації вистави. Митець намагався зобразити коло осіб, суттю яких було «хочу, чтобы сбылось… карету мне, карету…, денег, хочу денег…, замуж, замуж…» и многое другое…». А з сукупності таких «мертвих» душок, які так і не змусили себе, з огляду на душевні лінощі, стати живими, сформоване оте страшне середовище, яке «юродствует, хохочет и перерождается», в якому «царит лицемерие, предательство, откровенный обман в атмосфере наводящего ужаса… ханжество, хамство и химеры…». І навіть родинні цінності в такому суспільстві не рятують, бо «миром правят страсти.. и нет ничего более увлекательного и прибыльного, чем играть на страстях…». Так чинять герої «Мертвих душ» та «Одруження» і як підсумок – «формируется мир замкнутых душ – мир мелких страстишек и интриг… общность продолжает смеяться, вытаптывая себе еще большую яму, из которой уже никогда не придется выбраться».

2015 року Олександр Бєльський знову звернувся до Гоголя, цього разу втіливши у пластичній формі фантасмагоричну «Шинель». Вистава в 12 епізодах показує глибоку внутрішню драму, як заведено говорити в літературознавстві, «маленької людини». Автор сценарію в нотатках до спектаклю так означає героя:

Маленькое жалование, скупое питание постепенно превратило его в человека без желаний, страсти которого были загнаны так глубоко, что он давно, и, казалось, навсегда, забыл о них… но чувственный дефицит страшнее голода… он зарождался в уголках подсознания, как дремлющий вулкан, накапливая свою неуемную энергию к какому-то прорыву… он стартует в жизнь, наполненную хаосом и маленькими подлостями на маленьком пространстве

І лише трагічною може бути доля Акакія, бо він геть безборонним увійшов у «бренный мир жалких человеческих потуг в мире хаоса и давки за мимолетностью житейских материальных благ».

Цікавими є оцінки, які у своїй книзі «Феномен Бєльського» (2019 р.) наводить відома театрознавиця Алла Підлужна:

Пластична драма «Шинель» за мотивами повісті Гоголя вкотре доводить вміння режисера Олександра Бєльського віртуозно знаходити у творі власну тему». На її думку, режисер «виокремлює у цій історії тему найважливішого для людини – її чистої душі

Пані Алла, оцінюючи постановку, відзначила найвразливіше, найзворушливіше, а саме: «серце щемить від погляду на цю незахищену маленьку людину, якій призначено опинитися віч-на-віч із безжальним світом», «проявляються промовисті асоціації про стосунки безправного громадянина і суспільства», «завершення скорботного шляху людини передано з надзвичайним психологізмом та емоціями найвищого гатунку». З режисером театральний критик перегукується так: «кожна людина залишається дитиною… лише ховає сутність за різним зовнішнім мотлохом – посадами, будинками, грошима, автомобілями, віллами, багатством, дорогим вбранням», «щасливий той, хто у життєвій метушні не забуває про безсмертного метелика своєї душі».

Постановка вражає з самого початку і тримає увагу до кінця, напружуючи душевні сили і викликаючи бурхливі емоції. Вже в перші хвилини зляканий світом Акакій, загорнутий в латану ковдру, подає несвідомі сигнали, що свідчать про наближення невідворотного лиха, яке кружляє навколо нього, відчуваючи незахищеність. Режисер і актори зворушливо показують цю простодушну особу, розкривають його сутність – наївність, довіру, слабкість. Жорстоке суспільство зжирає таких рано чи пізно, їм відведена дивна роль – бути лакмусом для інших – сильніших, рішучіших, саме при зіткненні з нездатними себе захистити проявляється і переважає добре чи погане, адже й те й інше є у кожному. Акакію не пощастило, він втрапив до безжального середовища, де не знайшлося кому заступитися, оборонити, а сам не зміг. Ситуація, яка повторюється, на жаль, часто, попри зміну історичних епох і загальний цивілізаційний поступ. Також дуже символічні і промовисті останні сцени, вони ілюструють загальновідомий вислів «душа відлітає…». Душа бідолашного чоловіка не хотіла насправді його покидати, трималася до останнього, сподіваючись, що він її не відпустить, адже бути душею доброї, хоч і простої людини, таки ж приємно... Але… Знову спадає на думку народна сентенція «і в чому тільки там та душа тримається…» От якраз їй ні в чому було втриматися, бо таки ж душі треба тілесний прихисток-захист, а нещасний так занедбав себе, затьмаривши розум уявними чужими цінностями, що його слабке тіло свою власну душу того прихистку й позбавило… Трагічна історія вкотре звучить для того, аби люди, побачивши це, зупинилися в гонитві за примарними ознаками «успішності» та про себе подумали, щоб душа і тіло були у спокої та злагоді одне з одним. Бо на світ сподіватися складно, не завжди звідти приходить саме в необхідний момент підтримка.

Отакі філософські роздуми навіює високомайстерне пластичне втілення «Шинелі», утверджуючи, як і іншими постановками, кредо творців «Академії Руху» – засобами мистецтва, кожним виходом на сцену знову і знову нагадувати про вічне, плекати добро і красу, які є чи не єдиним порятунком у стрімкому вирі буття.

Микола Гоголь у свої твори заклав часточку себе самого, свого розуміння і відчуття людини і світу. А кожен митець, включаючи власну уяву, керуючись сформованими цінностями, застосовуючи лише свої унікальні засоби, пропонує глядачеві нові версії, які, своєю чергою, глядач саме через свої погляди сприймає і переживає.
Тож, читаймо гоголівські тексти, долучаймося до сценічних їх втілень/перевтілень та даваймо своїм душам поживу, аби жили, ворушилися/зворушувалися і осягали вічний світ, роблячи його кращим.

Авторка публікації Олена Школьна

Особистості

У нього багато талантів і заокеанська техніка майстерності. Його називають людиною-хамелеоном....

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

6 червня відбудеться показ імерсійної вистави «Все, що вам потрібно знати про лисиць» від театру...

5 та 12 червня прем’єра «Людина у кімнаті» в театрі «Сузір’я». Глядач побачить результат роботи із...

Інтерв'ю з Олександром Книгою про керування театром, зміни впродовж 32 років, соціальні та...

Події

Восьмий «О-FEST» стане місцем реалізації творчих мрій для всіх, хто буде фестивалити 26 та 27...

Одеса-Миколаїв-Херсон: якою буде програма фестивалю «Молоко-2021»

Х Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» опублікував розклад подій, а це означає, що час...

7 днів. 7 театрів. 7 питань до себе.

День захисту дітей, кінець навчального року, закриття театральних сезонів та прем’єри від театрів…...

Підбірка вистав київських театрів для вечора з подругами.