З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
«Рух» до глибинних істин Василя Стефаника
48
0
0

«Рух» до глибинних істин Василя Стефаника

Ще 2007 року тут постала пластична драма «Камінний хрест» за однойменним твором, а 2014 року було створено виставу «Дідух» за мотивами кількох шедеврів з 72 новел: «Камінний хрест», «Похорон», «Катруся», «Злодій».

Ювілеї є добрим приводом звернутися до поважних набутків творців нашої національної літератури, пошанувати їх, акцентувати на важливості закладених ними у творах ідей.

14 травня відзначається вагома дата – 150 років від дня народження Василя Стефаника. Його проза стала однією з найважливіших складових української літератури, його новели – взірцем, класичними зразками жанру.

На сцені стефаниківські герої з'являються нечасто, інсценізації його непростих композиційно творів – вкрай рідкісне явище в нашому театрі. Тож кожна така спроба варта особливої уваги. А постановка лише засобами пластики, здійснена Криворізьким академічним міським театром музично-пластичних мистецтв «Академія Руху» – єдина в українському театральному просторі. Ще 2007 року тут постала пластична драма «Камінний хрест» за однойменним твором, а 2014 року було створено виставу «Дідух» за мотивами кількох шедеврів з 72 новел: «Камінний хрест», «Похорон», «Катруся», «Злодій». 2015 року цей твір заслужено отримав черговий для колективу Гран-Прі театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна» – головної театральної події Придніпров’я.

Режисер, автор інсценізації, сценограф, художник по світлу – директор-художній керівник театру, заслужений діяч мистецтв України Олександр Бєльський. В нотатках режисера, пояснюючи задум і засоби його реалізації, він зазначає: «В пластической драме поступательно и детально должен был бы раскрыться основной мотив – мечты о счастливой жизни через детей Дидуха». Дідухові нащадки присутні на сцені майже упродовж всієї дії, вони бігають, граються, втручаються у всі справи, «их взгляды мечтательно устремляются к горизонту, где возможно существует другая жизнь, та сказка, которая может приблизить миг радости и доброты». Дорослих героїв – Івана Дідуха та його дружину, понівечених виснажливою працею та безпросвітністю, О. Бєльський характеризує як людей, які попри все живуть «сохраняя чувство полета вне времени и пространства». І вони час від часу пориваються в той омріяний політ, але тяжкі кайдани злиднів і зневіри знову й знову безжально скидають їх ниць до землі, яка для них водночас є і найвищою цінністю, і тягарем.

Виконавцю двох ролей – Івана Дідуха та жорстокого газди Григорія – Сергію Бєльському у роботі над цими образами дуже посприяло те, що він свого часу, навчаючись акторської майстерності у Богдана Бенюка отримав від нього вельми цінні вказівки, які допомогли розумінню як власне стефаниківських героїв, так і тогочасних складних реалій українського буття.

Варто навести і дуже змістовні міркування про цю постановку театрозавиці Алли Підлужної з її книги «Феномен Бєльського» (2019). Вона оцінює дійство так:

Сценічна розповідь, виявляючи сутність естетики знаменитого новеліста, робить явними характерні для будь-якого класичного твору риси людського характеру, основні мотиви міжособистісних взаємин, закономірності відносин людини і соціуму.

Важливим вважає те, що «емоційно постановник підводить до узагальнення… відбиваючи в долі однієї людини історію усієї нації».

Про мистецьку та світоглядну цінність саме цього витвору театрального мистецтва критикиня каже так:

Завдяки режисерському рішенню, сповненому глибоких філософських узагальнень, інтерпретації підтекстів і смислів, метафор та естетичних порівнянь, умінню Бєльського образно переосмислювати художню літературу, «переплавляючи» її у театр… пластична драма «Дідух» стала ще одним художнім відкриттям у темі, що гортає трагічні сторінки історії українського народу.

Вистава тримає у напрузі від першої хвилини, зокрема, і завдяки такому прийому, як майже постійне перебування на сцені великої кількості людей, які рухаються то в різних напрямках, то в одному. Таким чином постановник зображує суспільні настрої, які змінюються під впливом обставин.

Разюче контрастують темрява з незначними вкрапленнями гри світла та ошатне світле вбрання, яка допомагає показати справжню сутність начебто темних та упокорених важким життям людей. Декорації практично відсутні, багато чого відбувається побіля та на колі, яке кружляє, як планета, виконуючи різні функції. Мінімалізм сценографії підкреслює дію, вивільняючи місце для головного – емоцій, які вирують і керують. Музичний супровід переважно мінорний – сумний і тривожний, хоча прориваються світлі ноти – сподівання та віра.

Трагізм того всього, що відбувається з дійовими особами, які вперто і надривно намагаються вирватися з безкінечних складнощів, щодалі посилюється, час від часу перериваючись світлими короткочасними митями, аби знову всіх їх безжально занурити у знесилююче борсання в житейських тенетах. Співчуття, біль, відчай, жах, надія – все переплітається, втрати реальні і втрати уявні виходять в одну площину і набувають однакової ваги.

Вражає, як з допомогою лише рухів та їх різноманітних комбінацій передаються особливості характерів, мотиви вчинків та поведінки, виражаються мрії та прагнення, викликаються емоції, які переповнюють, породжують асоціації, спонукають до роздумів.

В такому виді мистецтва диригування режисера і виконавська майстерність акторів синхронно створюють дійство.

Василь Стефаник у своїх творах на перший план виносив глибокі внутрішні переживання простих людей, які з низки різних причин опинилися у складних життєвих обставинах та постали перед вибором, якого насправді у них немає. Письменник для відображення душевних порухів має слово, митець пластичної драми виокристовує рух. Звернувшись до трагічних стефаниківських новел, Олександр Бєльський, осмисливши їх і пропустивши через себе, зумів підібрати такі знахідки режисури пластичного театру, які дозволили, не вживаючи жодного слова, передати зміст і виразити водночас просту та багатогранну сутність отих незчисленних мільйонів простих Іванів, на яких наша земля віками тримається. І поки вони її оброблятимуть і захищатимуть – вона існуватиме. А мистецтво все має осмислювати і доносити до людей знову й знову, аби не давати душам зачерствіти, аби відчували ми всі болі минулі, нинішні і майбутні, бо душа жива, поки відгукується… Землеробці оброблять землю, воїни – захистять, митці – возвеличать, а чутливі душі це відчують і передадуть далі…

Авторка публікації – Олена Школьна

Особистості

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

6 червня відбудеться показ імерсійної вистави «Все, що вам потрібно знати про лисиць» від театру...

5 та 12 червня прем’єра «Людина у кімнаті» в театрі «Сузір’я». Глядач побачить результат роботи із...

Інтерв'ю з Олександром Книгою про керування театром, зміни впродовж 32 років, соціальні та...

Звичайна глядачка, справжня театралка чи організаторка домашнього театру, – ким була Леся Українка...

Події

Восьмий «О-FEST» стане місцем реалізації творчих мрій для всіх, хто буде фестивалити 26 та 27...

Одеса-Миколаїв-Херсон: якою буде програма фестивалю «Молоко-2021»

Х Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» опублікував розклад подій, а це означає, що час...

7 днів. 7 театрів. 7 питань до себе.

День захисту дітей, кінець навчального року, закриття театральних сезонів та прем’єри від театрів…...

21 травня у Київській опері відбувся третій концерт циклу «Від чуття», куратором якого став Андрій...

Вас може зацікавити