З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
«Рух» до чергової нагороди
30
0
0

«Рух» до чергової нагороди

Колектив Криворізького академічного міського театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху» з 1996 року – постійний учасник, володар численних дипломів у різних номінаціях та неодноразовий власник Гран-прі.

Фестиваль-конкурс на здобуття вищої театральної нагороди Придніпров’я «Січеславна» – захід з величезною історією, він успішно проходить 29 років поспіль і привертає увагу високим рівнем. Професійним театрознавцям завжди складно обирати найкращих серед високодостойних.

Колектив Криворізького академічного міського театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху» з 1996 року – постійний учасник, володар численних дипломів у різних номінаціях та неодноразовий власник Гран-прі.

Відзначаючи чергову перемогу, скористаємося нагодою та нагадаємо про вистави, які приносили такі ж здобутки у минулі роки. Загалом їх тепер вже шість: за вистави «Краплина меду (1997), «Безсоння» (за мотивами поем «Катерина» і «Гайдамаки» Т.Шевченка) (2004), «Пер Гюнт» (2014), «Дідух» (за мотивами новел В. Стефаника) (2015), «Аліса в Задзеркаллі» (2018), «Пейзаж» (2021).

Вже далекого 1997 року омріяну першу статуетку «Січеславни» принесла пластична драма «Краплина меду» за мотивами однойменної поеми-балади вірменського письменника Ованеса Туманяна (автор сценарію і постановник — Олександр Бєльський). В основі зрозуміле всім – історія любові, яку руйнує війна, але попри всі трагічні випробування Він і Вона «объединяются в единое целое, набирая жизненную энергию любви, следуя вечным законам мироздания». Ця постановка зайняла багато часу, але допомогла віднайти такі прийоми і методи, які надалі стали класичними для колективу, взірцевими для відтворення на сцені поезії за допомогою рухів.

Фото з вистави «Крапля меду»

2004 року в ювілейний шевченківський рік найвищу нагороду віддали пластичній драмі «Безсоння» за мотивами поем «Катерина» і «Гайдамаки» Тараса Шевченка (автор сценарію і постановник – Олександр Бєльський).

Нотатки митця дають означення і характеристики сценічних епізодів: «темы покорности судьбе и сопротивление, выраженное в бунте», «пространство, наполненное нечеловеческой болью и горечью», «многострадальный в рабской покорности люд», «слеп и ожесточен в нужде человек», «рабское смиренне и покорность судьбе». Але попри все, у виставі виходять на перший план «иддиллия, наполненная торжеством жизни», «надежда на светлое будущее, которое может когда-нибудь наступит». А квінтесенція виражена «в слабом мерании пламени свечи, которую несет к нам через тьму маленький творец-художник». Від акторів режисер вимагав повної відповідності до задуманих ним образів.

Суголосні думки виголошує на сторінках своєї книги «Феномен Бєльського» (Київ, 2019) театрознавиця Алла Підлужна. Вона заявляє: «Вистава являє собою приклад справжнього українського поетичного театру», «Шевченкові рими візуалізуються поетичною проникливою пластикою», «затверджується надія українського поета-пророка на відродження і щасливе майбутнє України». І проникливо перегукується з автором постановки: «Тремтливий пломінець маленької свічки і є тим світлом у кінці довгого, стражденного і темного тунелю».

«Безсоння» також отримало Гран-прі Всеукраїнського театрального фестивалю «Шевченко у моєму серці» та було номіноване Національною спілкою театральних діячів України на Національну премію України імені Тараса Шевченка та того року журі вирішило не визначати переможця серед театральних колективів.

Фото з вистави «Безсоння»

2014 року відзначили пластичну драму «Пер Гюнт» за мотивами однойменної драми норвезького драматурга Генріка Ібсена (автор сценарію, художній керівник, сценограф — Олександр Бєльський, режисер та виконавець головної ролі — Сергій Бєльський).

О. Бєльський у нотатках так означає головного персонажа: «он сочинительствует и сам в этом живет, в своих фантазиях и воображаемом мире, где он непревзойден и могуч», але помилкові кроки призведуть до того, що «его талант и незаурядность потонут в иллюзорном мире страстей, успехов, приведут к окончательному падению и потере смыслов… его душу захватывает дьявольская сила».

С.Бєльський відзначає безцінний досвід, який отримав як від режисерської роботи над шедевром світової драматургії, так і при акторській розробці головної ролі, адже його персонаж живе і діє в різних часах і вимірах, а показати його найповніше, акцентовано треба у два найважливіші моменти: коли він йде зі свого дому після смерті матері та коли повертається туди і помирає сам.

Алла Підлужна у своїй вищезгаданій книзі так відгукується про авторів постановки: «Зверненням до «Пер Гюнта доводять безмежні можливості пластичної драми». У виставі їй найбільше припали до вподоби «сценографія – лаконічна й образно-функціональна», «мізансцени, що виглядають низкою міні-спектаклів», «калейдоскоп перетворень Пер Гюнта, його своєрідні особисті кола пекла».

Фото з вистави «Пер Гюнт»

2015 року перемогла пластична драма «Дідух» за мотивами новел Василя Стефаника «Камінний хрест», «Похорон», «Катруся», «Злодій» (автор сценарію, режисер-постановник, сценограф, художник по світлу – Олександр Бєльський). Митець лаконічно характеризує деякі аспекти твору, простір тут як «пограничная зона между жизнью и смертью», а у героїв «взгляды мечтательно устремляются к горизонту, где возможно существует другая жизнь».

Виконавцю ролей Івана та Григорія С. Бєльському у роботі допомогло те, що він свого часу під час навчання акторської майстерності у Богдана Бенюка отримав цінні вказівки, які посприяли розумінню стефаниківських героїв та тогочасних реалій українського буття.

Театральний критик Алла Підлужна бачить важливість вистави в тому, що тут заторкнута «тема вимушеної еміграції українців, їх насильницької відірваності від рідної землі… закономірності відносин людини і соціуму». Особливо їй імпонує, як «вдало поєднано в характері персонажа принципи пластичної і драматичної гри» та як «відбивається в долі однієї людини історія усієї нації».

Завдяки режисерському рішенню, сповненому глибоких філософських узагальнень, вмінню Бєльського образно переосмислювати художню літературу, драма «Дідух» стала ще одним художнім відкриттям у темі, що гортає трагічні сторінки історії українського народу

Алла Підлужна, театральний критик

Фото з вистави «Дідух»

2018 року була відмічена музична казка «Аліса в Задзеркаллі» за мотивами однойменного твору англійського письменника Льюїса Керролла (автор сценарію і режисер-постановник – Сергій Бєльський). За основу митець взяв класичний текст, для створення музичних номерів використав вірші К.Льюїса. Довелося лише вилучити ті уривки, які майже неможливо передати сценічними засобами. Цікавими знахідками вважає вдале поєднання як у оригінальному творі, так і у втіленні дорослого та дитячого світів та рішення подати постановку у вигляді восьми важливих сцен, які можна означити як «вісім ходів королеви Аліси».

Фото з вистави «Аліса в Задзеркаллі»

2021 року Гран-прі взяла пластична драма «Пейзаж» (автор сценарію та музичного оформлення – Олександр Бєльський, режисер-постановник — Сергій Бєльський, балетмейстер-постановник – Наталія Бєльська).

Ця вистава була єдина в цьогорічній афіші «Січеславни» на тему війни, вона високо трагедійна, але оптимістична. Такі сценічні твори час від часу слід давати чутливій театральній публіці задля збереження у суспільстві емоційної пам'яті про пережиті випробування. Тема, на жаль, лишається актуальною, вона потребує вираження засобами мистецтва, вони ж бо дуже дохідливі і вражаючі. «Академія руху» і раніше мала постановки подібного звучання, зокрема, «Старий та море», «Прощавай, зброє!» та «Щоб пам'ятали».

Нова постановка, за словами Олександра Бєльського, покликана відтворити переживання людини, яка повертається зі страшної війни з тягарем, скомпонованим з душевного болю, жахливих спогадів, втрат, переживань, протесту проти скоєного, адже повернення з війни відбувається так само складно, як і перебування там. Поштовхом до створення нового спектаклю стала цитата Ремарка про тих, «хто став жертвою, навіть повернувшись живими».

Фото з вистави «Пейзаж»

На думку режисера Сергія Бєльського, головним завданням було передати всіма можливими засобами емоції, адже саме ними керуються всі люди і саме цим найбільше маніпулюють, аби спровокувати конфлікти. Він також стверджує, що вкрай необхідно знову і знову підіймати важливі для суспільства теми, аби не застигнути в байдужості до спільного болю і тривог.

У 12 картинах постає низка персонажів, серед яких виділяється головний герой – солдат, його за допомогою лише пластичних рухів зобразив Павло Михайлюк, він передав всі найтонші порухи душі навічно травмованої війною людини. Також на перший план виведена трагедія наших матерів, які своїх синів на різні війни відправляють та й відправляють, і так вже майже без перерви понад сто років. Матір зіграла Єлизавета Бондаренко, відобразивши горе мільйонів жінок, які у війнах втратили дітей, часто – єдиних, вона відзначила таку домінантну рису у поведінці своєї героїні, як порив порятувати не лише свою дитину, а й світ.

Ідея, закладена у сценічному витворі, над яким складно працював великий загал митців, знайшла відгук як у серцях глядачів і справила сильне враження на високопрофесійне журі. Тож, отримавши заслужену нагороду, творчий колектив отримав новий стимул до подальшого розвитку, пошуку нових тем і форм, вдосконалення своєї майстерності.

Далі буде…

Авторка публікації – Олена Школьна

Особистості

Якщо люди знатимуть українських акторів, дивитимуться з ними кіно та цікавитимуться ними як...

«Ми живемо в той час, коли музика у кожного своя. І це найпрекрасніше, що може бути».

Ми завітали за лаштунки театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича»в неділю по обіді, щоб...

У нього багато талантів і заокеанська техніка майстерності. Його називають людиною-хамелеоном....

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

Події

Стерти в пам’яті Стенлі Кубріка та спробувати уявити нового Алекса? Чи це справді вдасться?

Актуальна проблематика, розказана культурним шляхом в рамках XXIII Міжнародного театрального...

13 вистав у всеукраїнській афіші до Ювілею сучасного драматурга Анатолія Крима

Вистави від українських та міжнародних проєктів, бранчі із зірковими гостями, не/культурний...

Безліч локацій, 40 театрів, 40 подій, представники 6 країн світу – Польщі, Румунії, Ізраїлю,...

У Lem Station на відвідувачів чекають бранчі із зірковими гостями, не/культурний стендап,...

Вас може зацікавити