З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість
45
0
0

«Reykjavik’74»: історія про зламане життя та недосконалу справедливість

Народам, які перебували або досі знаходяться під владою тиранів, необхідно вбити цього тирана всередині себе – вбити раба, страх, дракона, внутрішнього цензора

5 вересня о 21:00 у рамках фестивалю «Кіт Ґаватовича» відбудеться вистава «Reykjavik’74» від Belarus Free Theatre. Ви не задумувались, чому відділ вбивств у кожній країні показує найвищі показники продуктивності? Вбивство – це право держави, яке вона не хоче ділити ні з ким? Чи, можливо, допити переступають межу жорстокості, коли підозрюваний зізнається у страхіттях, яких не чинив. Ця вистава не лише про допити КГБ, побої Омону чи жорстоку байдужість поліцейських і нормативність насилля. Це про тоталітаризм страху, що сковує тіло та свідомість. Про маргіналізацію великої частини суспільства, яка залишатиметься байдужою.

Актор Belarus Free Theatre та цієї вистави Олексій Саприкін розповідає про постановку, її співзвучність з подіями в Білорусі, акторську роль та тоталітаризм у повсякденному житті.

На фестивалі «Кіт Ґаватовича» відбудеться трансляція вистави «Reykjavik», про що ця вистава?

Вистава «Рейк'явік 74» особисто для мене – це історія про зламане життя та недосконалу справедливість, яка має місце скрізь, навіть у такій, здавалося б, супер законній країні як Ісландія. Ми створили цю виставу на початку 2020 року під час фестивалю «На нових голосах. Польські п'єси», у рамках якого відбувалися читання нової польської драми. Режисер Юра Диваков обрав цю п’єсу для читання. І тоді ми швидко вирішили, що читання обмежуватися не збираємося.

Чи думали ви, що ця постановка буде так актуальна сьогодні, у зв’язку нинішніми подіями в Білорусі?

На мою думку, тема вистави завжди була актуальною для Білорусі, адже в театрі ми переконалися в хибності та несправедливості білоруської судової системи, як під час цьогорічних протестів, коли наших мінських менеджерів несправедливо засудили, так і під час попередніх мітингів, коли і наші актори, і наші менеджери зазнавали політичних репресій, а керівництво театру було змушене виїхати за кордон.

Скажіть вам як акторові, як транслювати таку тему зі сцени?

Звичайно, трансляція такої теми зі сцени є досить складним завданням, адже я пропускаю ці події через себе. Пам’ятаю, як після прем'єрних показів мені потрібно було трохи часу, щоб оговтатися. Звичайно, з кожним показом з цим пригніченим станом все швидше впоратися. Цікавий факт: під час репетицій ми часто сміялися, навіть доходило до істерик. Я думаю, це була захисна реакція. До речі, граючи роль Ертли Баладоцір, на сцені я проходжу крізь тортури – крижану воду, психологічний тиск та сексуальне насильство.

Тема цьогорічного фестивалю «Кіт Ґаватовича – «Тоталітарні особистості», чи думали ви, коли подавали свою виставу на фестиваль, що вона буде так співзвучна з подіями у Білорусі?

Не знаю, чому лише зараз велика кількість людей заговорила про диктатуру в Білорусі, бо це було очевидно давно. І наш театр говорив про це з самого початку, за що зазнав чимало репресій. Звичайно, я вітаю той факт, що зараз прокинулось багато людей – краще пізно, ніж ніколи.)

Що особисто для вас означає тема цьогорічного фестивалю «Кіт Ґаватовича» – «Тоталітарні особистості»?

«Тоталітарні особистості» для мене – передусім вороги гуманізму. Ми всі їх добре знаємо в історії – Сталін, Ленін, Гітлер, Лукашенко, Путін, Піночет, Мілошевич та інші. Але перш за все народам, які перебували або досі знаходяться під владою цих тиранів, необхідно вбити цього тирана всередині себе – вбити раба, страх, дракона, внутрішнього цензора. Це важко. Це дуже важко. Але лише таким чином ми зможемо досягти свободи, як внутрішньої, так і зовнішньої.

Фото: Дзіна Даніловіч

Матеріал підготувала Ярушевська Альона

Читай також:

«Декалог» – прем’єра на театральному фестивалі «Кіт Ґаватовича»

«Тоталітарні особистості»: у Львові відбудеться V театральний фестиваль «Кіт Ґаватовича»

Топ-5 подій театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича»

Вас може зацікавити

Світові мюзикли online

14 дитячих онлайн-вистав