«Річ-річ» від Дикого театру: погодуйте циніка всередині себе
«Річ-річ» від Дикого театру: погодуйте циніка всередині себе
«Річ-річ» від Дикого театру: погодуйте циніка всередині себе
«Річ-річ» від Дикого театру: погодуйте циніка всередині себе
«Річ-річ» від Дикого театру: погодуйте циніка всередині себе
8
0
0

«Річ-річ» від Дикого театру: погодуйте циніка всередині себе

Рецензія на виставу Дикого театру «Річ-Річ» від волонтерки проєкту Theatre.love

«Річ-річ» – вистава Дикого театру від режисера Дмитра Захоженка за твором, або й навіть творами, Вільяма Шекспіра. Загалом самі творці вистави написали про своє дітище кілька розгромних речень, тож прочитайте перед тим, як відвідуватимете. Хоча швидше за все і так нічого не зрозумієте про сюжет. Хіба те, що минуле, теперішнє і майбутнє дружать, як три товариші, і розділити їх не вдасться нікому і ніколи.

Сюжет розповідає про короля Британії Річарда Другого. Про його перипетії з іншими своїми братами. Такі собі міжусобиці на англійський лад. Кожному потрібна влада, корона, не люди і не їхні потреби, а кровопролитне бажання сидіти на троні.

Не важливо, хто твій батько, головне, щоб він передав тобі владу і тепле місце на троні. Проте Дикий театр, говорячи про прекрасну та могутню країну туманного Альбіону, насправді говорить про тих, хто живе тут, а не за океаном.

Історія боротьби, вбивств, ненависті та егоїзму, ницості та притворства. То не про кілька століть тому, то про завжди. Овечки в пухких одежинах дуже часто до пори до часу приховують вовчі клики у своєму милому ротику.

Знаєте, я не братиму на себе відповідальності стверджувати, що я точно зрозуміла, що хотіли донести автори цієї постановки, але ось моя інтерпретація: життя ніколи не буде справедливим, людям ніколи не вгодити, світ – пряниковий будиночок для божевілля, яке живе в кожного з нас. І найвище щастя – бути вільним у всьому цьому коловороті.

Мені було некомфортно не тоді, коли актори стрілялись штучною кров’ю чи виколупували один одному очі. Мені не зайшов жарт про євреїв. Та, мабуть, це і є та дикість, яка становить концепцію цього «не такого, як всі» театру. Моя позиція – мистецтво не може ображати, адже тоді воно перетворюється на фарс.

Зіркові актори, професійне світло, епатажні та стильні костюми, навіть шматки політичних реплік були, щоправда під їхнім театральним соусом.

Сходіть на виставу, якщо ви проти всіх у цьому світі і думаєте, що вас ніхто не розуміє, сходіть на виставу, якщо втратили у чомусь останню надію, сходіть, якщо розчаровані життям. Чомусь мені здається, що після «Річ-річ» вас має попустити (за рекомендацією психотерапевта, що живе в мені).

Волонтерка проєкту Theatre.love Ірина Скишляк

Читай також: інтерв'ю з Дар'єю Петрожицькою, підбірка вистав за творами Лесі Українки, рецензія на прем'єру «Родина патологоанатома Людмили» від театру «Золоті ворота»

Вас може зацікавити

Жінкам жіноче щастя?!