З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Привіт, 90-ті
154
0
0

Привіт, 90-ті

Після вистави вам точно захочеться зайти в магазин купити бляшанку пепсі і під ритми 90-тих, розглядаючи старі чорно-білі фотографії згадати свої 90-ті.

Покоління пепсі, чи покоління Next, чи покоління MTV чи покоління 90-тих – це категорія людей, які були дітьми в кінці 1980-х — на початку 1990-х років.

Головна особливість – дитинство без гаджетів і комп’ютерів, вони ще пам’ятають такі речі, як Dendy, PlayStation і Sega, а також легендарну жуйку Love is зі вкладками про любов. Я сама народилася в цей період, тому очікувала від вистави повернення в минуле.

«Покоління пепсі»  від театру на Печерську — це поетично-фантастичний трилер початку нульових за мотивами творів Сергія Жадана, режисер Літкевич Вероніка.

Від початку до самого кінця ти відчуваєш дух 90-тих. Він присутній в музичному оформленні, одязі акторів, манері поведінки, проблемах, які намагаються вирішити персонажі, навіть в їх мріях. Кожен з них прагне кращого життя, бореться за місце під сонцем і не втрачає надію на те, що він спроможний на щось більше, ніж просто знімати ролики для міського телебачення. Може, колись його ім’я в літературі буде написано з великої літери, можливо, після його смерті і про нього заговорять в майбутньому. Але поки що їх життя складається не так, як вони мріяли в дитинстві: спогади про дитячі роки, про кохану дівчину, зруйновану родину, розбиті мрії наганяють смуток, хочеться зібрати все в одну купу і щоб воно горіло синім полум’ям.

90-ті роки – це пошуки легких грошей, бізнесменів в малинових піджаках, нестандартних рішень, масова міграція за кордон, пошук себе.

90-ті роки – це роки змін, добре знайомого лимонаду «Буратіно» на американську «Пепсі» і навіювання європейського рівня життя. А ще 90-ті — це підписання конституції України, це час свободи від телефонів та інтернету. Хоча 90-ті уже давно минули і покоління Пепсі змінилося на покоління Альфа, покоління, яке живе в мережі. Основні проблеми, так і залишилися. Ми і досі перебуваємо в пошуках легких грошей, шукаємо кращого життя за кордоном, відчуваємо себе не потрібними на рідній землі. Жити в одночасно стало легше і гірше.

Вистава мені сподобалася. У ній відчувався дух покоління. Я згадувала свої дитячі роки, старі чорно-білі фотографії з весілля батьків, хіти 90-тих, рекламу пепсі. Вистава одночасно смішила і наганяла смуток. Декорації складалися двох телевізорів, холодильника с пепсі, відеокамер, кілька стільців і білого полотна на стіні позаду акторів. Актори на сцені розважали піснями і танцями, філософували, читали вірші С. Жадана, ділилися потаємним планами, згадували минуле. За допомогою картинки, яка транслювалася на біле полотно, ми поринали в спогади героїв. Відчуваємо їх переживання, смуток, образу, гнів, любов і радість. Богиня Каллі, яка є символом покоління Пепсі: вона то з'являється, то зникає, то тихо спостерігає за тим, що відбувається.

На мій погляд, ця вистава буде цікава людям, які хочуть згадати 90-ті роки, хто хоче відчути ностальгію за тими часами, хто хоче розвіятися, посміятися, послухати хіти 90-тих і відпочити. Під час всієї вистави справи у персонажів йтимуть не досить добре, але в кінці проб’ється світло і в майбутньому всі їх мрії здійсняться, головне не зупинятися і вірити в себе.

Після вистави вам точно захочеться зайти в магазин купити бляшанку пепсі і під ритми 90-тих, розглядаючи старі чорно-білі фотографії, згадати свої 90-ті.

Волонтерка проєкту Theatre.love Гуляєва Оксана

Читай також: інтерв'ю з Олесею Жураківською про прем'єру «Усі найкращі речі», рецензія на прем'єру «13 перших правил» театру драми і комедії, інтерв'ю з Дар'єю Петрожицькою.

Вас може зацікавити