Польська вистава з українським присмаком
Польська вистава з українським присмаком
Польська вистава з українським присмаком
Польська вистава з українським присмаком
Польська вистава з українським присмаком
Польська вистава з українським присмаком
Польська вистава з українським присмаком
168
0
0

Польська вистава з українським присмаком

На що ви готові заради добробуту своєї сім’ї? Персонажі цієї вистави здивують вас радикальністю своїх рішень, які прийматимуть для того, щоб рідні вижили.

Вистава Малого театру поставлена за однойменною драмою Миколи Куліша «Маклена Граса». А вперше глядачі змогли побачити п’єсу в прославленому театрі «Березіль». Ця театральна постановка стала останньою роботою українського режисера Леся Курбаса, адже невдовзі після прем’єри Курбаса та Куліша заарештували, а виставу заборонили.

Історія народження твору починається з замітки у польській газеті. Одного разу Микола Куліш прочитав, що відчайдушний чоловік обіцяє заплатити 500 злотів тому, хто його вб’є. Як виявилося, він був застрахований, тож після смерті відчайдухи його сім'я стала б забезпеченою. Ця історія не лише запам’яталася українському драматургу, але й стала однією із сюжетних ліній його твору.

Події у виставі «Маклена Граса» відбуваються у Польщі, в неназваному великому місті. Але за словами сучасників та друзів Куліша, автор ніколи не цікавився сусідньою країною і майже нічого про неї не знав. Польщу як місце дій він обрав як прикриття української темитики.

Тож ми переносимося у польське місто. Нас знайомлять з трьома сім’ями, які живуть в одному будинку. Але між ними прірва. Соціальна, економічна та політична безодня відділяє їх один від одного. Вони живуть на різних поверхах, які символізують класову драбину. У підвалі виживають завжди голодні, але горді Граси. Над ними живе сім’я пана Зброжика, що мріє пити каву на балконі найвищого поверху. А там – на найвищому поверсі – живе справжній шляхтич, власник фабрики та Хазяїн будинку – пан Зарембський.

Микола Куліш підіймає безліч проблем у виставі. Найяскравішими серед яких є проблеми бідності та соціальної нерівності. Зображаючи відношення панів до простого люду, режисер висміює їх показну благодійність та штучне співчуття.

Костюми у цій виставі – це окремий витвір мистецтва. Адже навіть маленькі елементи та аксесуари одягу грали свою роль на сцені. Наприклад, пана Зарембського зображають у лікарняних бахілах та з косметичними патчами на очах. Таким чином підкреслюючи його шляхетний рід та вишукані манери, а також те, що йому не місце серед простого люду. І таким «пасхалок» ви знайдете ще багато в одязі акторів та  декораціях.

Трохи сумну, але мрійливу атмосферу режисер виразив піснею, яку актори виконують наживо. Пісня називається «Ой гусенята, візьміть мене на крилята». До речі, цю ж пісню згадує у своєму творі і Микола Куліш. Зазначаю, що у виставі також лунає мелодія фортепіано і майстерний стукіт імпровізованого барабана з пластикового бутля. Звуки цих інструментів дуже майстерно звучать з прекрасним голосом героїні Магди.

Я сиділа у першому ряду і, якщо бути відвертою, мені було інколи моторошно. Адже актори падали, танцювали, ридали, билися прямо переді мною. Щоразу здавалося,  ще трохи і ти сам будеш затянутим у бійку чи перепалку. Тим не менш, такі сцени зачаровували своєю реальністю та правдивістю.

У виставі не було нічого «театрального». Актори не перегравали, хоч їхні емоції били з них фонтаном. Це більше нагадувало кінофільм, просто з екраном 360.

Актори постійно знаходилися прямо в залі, не обмежуючись лише сценою. Деяких акторів ви побачите ще перед початком вистави і це може збити вас з пантелику. «Можливо, це справді якийсь безхатько виліз тільки що з-під сходів?», – подумала я. До речі, під час антракту актори також не підуть на відпочинок, а залишитимуться в своїх образах до кінця.

Якщо ви вирішили відвідати цю виставу будьте готові, що актори будуть звертатися й до глядачів, іноді навіть ображати та провокувати. Вистава точно не підійде для дітей, адже ситуації розігруються зовсім недитячі.

Після вистави я ще довго роздумувала над питаннями щодо сюжетних поворотів вистави. Чому персонажі вчинили так, а не інакше, і як би вчинила я на їхньому місці? А ще мені дико захотілось прочитати цю ж саму драму Миколи Куліша. Це гарний показник для вистави.

Волонтерка проєкту Theatre.love Савенець Вікторія

Читай також: рецензія на прем'єру «13 перших правил», інтерв'ю з худрукинею театру «Золоті ворота» Ксенією Ромашенко, прем’єра поеми «Божественна Комедія. Пекло» у театрі 11.

Події

Світ за очі від рутини