З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Олена Андрейчикова: «Мені цікаво пробувати свої сили в театрі»
Олена Андрейчикова: «Мені цікаво пробувати свої сили в театрі»
Олена Андрейчикова: «Мені цікаво пробувати свої сили в театрі»
285
0
0

Олена Андрейчикова: «Мені цікаво пробувати свої сили в театрі»

Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.

Ти завжди писатимеш

«А стану я письменником!» – нереально. Думаю, багато хто або й усі автори художньої прози зі мною погодяться. Про іншу літературу не казатиму, не знаю. Ніхто з прозаїків не приймає свідоме рішення почати писати. Бажання зростає зсередини, хочеш ти цього чи ні, міцніє, посилюється, і одного разу проривається, мов нахабна зелена травинка крізь асфальт. І вже пізно вирішувати бути чи не бути. Ти завжди писатимеш. Що вийде і чи це читатимуть, – вже зовсім інша історія.

Так, я працювала все життя перекладачем, паралельно писала оповідання, ховала їх в стіл, коли набиралася сміливості, показувала друзям і рідним, а потім – знову в стіл. Але одного разу я втомилася боятися і запропонувала видавцеві, на якого натрапила в фейсбуці, свою збірку. Мабуть, сміливість – це ще одна травинка, яка росте поряд з нестримним бажанням. Вийшло.

Після того, як вийшла моя друга збірка оповідань, проза стала моєю основною роботою. Інколи я займаюся перекладами з англійської, але тільки художньої літератури. Пишу сценарії, п'єси, проводжу зустрічі з читачами, беру участь в літературних концертах і фестивалях, періодично самоізолююся, щоб написати нову книгу. Ось би розповісти про це мені двадцятирічній! Можливо, це позбавило б її бажання витрачати час на ниття. Вона потім дізнається, що не все так легко і просто, але точно припинить боятися.

Літературні читання я проводжу вже багато років

Одного разу Олена Кравець мені запропонувала: «А давай я почитаю твої оповідання!». Я пам'ятаю той приємний літній вечір, свою радість, її посмішку, всі ці приємні враження, обговорення, фантазії. Вранці я прокинулася, і включився мій внутрішній адміністратор. Якось всередині мене примудряються дружити і допомагати один одному в спільній справі художник і завгосп. Я почала всіх обдзвонювати і випитувати: де краще, як правильно, афіші, квитки, змі, схема залу, світло, звук, драматургія виступу. У нас все вийшло, такої теплої реакції слухачів в залі ми навіть не очікували. Після кількох вечорів з Оленою, я подумала про те, що готова проводити такі заходи дуже часто, але зайнятість Олени в інших проєктах не дозволяла це робити, тому я вирішила, що вже сміливо можна розширювати проєкт – нові різні читці, інші автори, а не тільки я, нові зали, нові міста.

Літературні читання я проводжу вже багато років. П'ять років, якщо бути точним. Короткі оповідання, яких у мене накопичилося достатньо, – найбільш придатні для літературних або театральних читань. Прозу довго слухати важко, а короткі сюжетні історії – зовсім інша справа. Зазвичай я виступала в дуеті з музикантами. Правильно підібрана мелодія, звичайно, підсилює емоції від історії. А ось два читця на сцені – так, з Оленою це був мій перший досвід.

Звісно, спрацьовує стереотип, якщо автор – жінка, то проза – тільки для жінок. Але в моєму випадку це не так або не зовсім так. І чоловіки-сміливці завжди можуть в цьому переконатися. Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.

Коли зі сцени я чую свої історії, відчуваю щастя, звичайно. І якесь приємне відчуття – я здорова. Не тільки я чула ці голоси у своїй голові, не тільки мені не давали спокою ці нав'язливі герої, а тепер ось, всі їх чують, вони майже живі, справжні, все нормально, я не збожеволіла.

Мені цікаво пробувати свої сили в театрі

Одеський Театр вух – це перший в Україні аудіотеатр, де головним героєм безпосередньо є текст. Глядачам зав'язують очі, і жодний візуальний ряд не відволікає їх від занурення в звуки і букви. Засновницею театру є письменниця Ірина Фінгерова, крутий прозаїк, мотиватор, організатор, коротше кажучи, чарівниця. За моєю повістю «Чужі» ми поставили в театрі п'єсу, і так, я ще й граю там маленьку роль. Моя акторська гра – це чистий експеримент, я ж не професійна актриса, але, кажуть, не погано, можна мене слухати.

Мені цікаво пробувати свої сили в театрі. Я відкрита до пропозицій і варіантів співпраці. Зараз я пишу п'єсу для класичного театру за пропозицією режисерки і актриси Театру на Чайній в Одесі Руслани Рудої. П'єса про підлітків, про дорослішання, про спроби знайти своє місце, про відносини з батьками і з однолітками. У п'єсі використані реальні монологи дівчаток-підлітків – це абсолютно новий досвід для мене у спільній творчості. І, звичайно, під керівництвом режисера. Але карантин розслабив нас, ми могли б закінчити п'єсу і раніше. Зараз обов'язково прискоримося.

«Ніжні виживуть»

Днями я закінчила нову книгу. Це буде збірка оповідань. Багато з них написані під впливом захопленості проєктом #прозаnostra – театральні діалоги, гіперболізовані драми, іронія і самоіронія, яскраві герої, яких хочеться запам'ятати і навіть наслідувати. Для мене це був свого роду творчий відпочинок після серйозного роману «Тіні в профіль». Мені хотілося легкості, посмішок, лірики, ніжності і багато надії, яку б відчув і читач. Начебто сталося. І назва відповідна «Ніжні виживуть». Скоро-скоро у всіх книжкових магазинах країни. І, звичайно, будемо читати ці нові історії на концертах #прозаnostra.

Інтерв'ю: Альона Ярушевська

Читай також:

Літературно-театральний проєкт #Прозаnostra: сценічні читки сучасної прози

«12 Офелій» – перша постановка п’єси Карідад Свіч в Україні

«Код Да Вінчі» – театральна прем’єра 2021

Особистості

Анатолій Крим – заслужений діяч мистецтв України, письменник, драматург, п'єси якого поставлені на...

Постановки Романа Віктюка у Першому театрі, театру Лесі Українки, Одеському російському...

Актор Театральної Майстерні Миколи Рушковського Олег Коркушко про навчання на курсі Миколи...

Актор Олександр Бегма про театральну родину, акторську та музичну діяльність, премію «Київська...

Я пам’ятаю, на одну з репетицій Дмитро Михайлович приходить з трубою і каже: «На, це тобі». У мене...

«Настю, заспокойся, ти все зможеш. Просто займайся своєю улюбленою справою!»

Вас може зацікавити