Олексій Вертинський: «У мені стільки мегерського, варто лише застукати зненацька»
Олексій Вертинський: «У мені стільки мегерського, варто лише застукати зненацька»
Олексій Вертинський: «У мені стільки мегерського, варто лише застукати зненацька»
Олексій Вертинський: «У мені стільки мегерського, варто лише застукати зненацька»
Олексій Вертинський: «У мені стільки мегерського, варто лише застукати зненацька»
601
0
0

Олексій Вертинський: «У мені стільки мегерського, варто лише застукати зненацька»

Олексій Вертинський та Артем Ємцов про складнощі підготовки до ролей, суть акторської діяльності, казуси на сцені, мегер у реальному житті, глядачів, критику та ставлення до пліток в ексклюзивному інтерв'ю Theatre.love.

«Мегери» – друга прем'єра у новому сезоні театру «Актор», яку покажуть на сцені 21 серпня. Це постановка за п’єсою «Горгони» відомого драматурга Дона Нігро про двох знаменитих акторок Руд та Мілдред, які на схилі літ вирішили повернути своїх прихильників та знятися у фільмі жахів. Все життя вони ворогували – через ролі, шанувальників, гонорари. Все життя вони ненавиділи одна одну і тепер, як і раніше, продовжують сваритися і миритися. Це історія не тільки про театр і кар'єру, тут є все – і любов, і дружба, і зрада, і закономірний, здавалося б, але в той же час несподіваний фінал. Втілять образи відомих акторок улюбленці публіки Олексій Вертинський та Артем Ємцов.

Олексій Вертинський

– Це буде друга вистава, яку ви граєте в дуеті, чи означає це щось для вас? І як розпочався ваш творчий тандем?

Олексій: Мене навіть злякало те, що це другий проект і ми знов в дуеті. Адже з багатьма партнерами я і не сів би на одному гектарі, але змушений, бо ти людина невільна, тобі наказ від театру видадуть і маєш йти гарувати. Це може означати щось для публіки, але я про це не думав, головне – п’єса написана на двох, і у нас з Артемом уже все відлагоджено. Ми чуємо, бачимо, розуміємо одне одного. Ми ж працюємо не лише на репетиціях, а й просто йдучи та розмовляючи один з одним. І найголовніше, що нас троє, ще є режисерка Ольга Гаврилюк. Вона – голова, яка бризкає і фонтанує ідеями.

Артем: Я також скажу, що в наш час хороший партнер – це рідкість. Тому що, як показує практика роботи з акторами різних театрів в останні роки, це нечасте щастя виходити на сцену із задоволенням та розділяти його удвох зі своїм партнером.

Олексій Вертинський та Артем Ємцов у виставі «Приємна несподіванка»

– Що для вас найголовніше у роботі з партнером по сцені?

Олексій: А що може бути найголовнішим в театрі? Все це давно прописано у законах театру: якщо партнер тебе чує, відчуває.

Артем: І головне, коли є відголос від глядачів, адже ми нашу «Приємну несподіванку» граємо вже більше року.

Олексій: Я звик працювати, не дуже розраховуючи на партнера, граю і за себе, і за нього. Навіть, якщо мені чогось не додають, то я уявляю, як у книжці написано. Щоб вийшовши на сцену, хоча б за себе не було соромно. Ну а що робити, коли твій партнер або п’яний, або дурний від природи? Билися-билися, намагалися-намагалися, махнули рукою і пішли плавати.

У виставі є одна актриса, до неї приходить інша, відразу виникають питання: Як вона прийшла? Навіщо? Чому вони ненавидять одна одну? І публіці треба подати цю всю інформацію

Олексій Вертинський

– Олексію, у цій виставі у вас жіноча роль. Чи доводилося вам грати жінок на сцені раніше?

Олексій: Грав, всяке було, але в цій виставі ми не про жінок граємо, а про професію актора. Ми не говорили про це з режисеркою, але суть акторської діяльності і у чоловіків, і у жінок – це вміти глибоко відчувати. А у нас актори можуть тільки язиком чесати, при чому не своїм рідним голосом, а з незрозумілою інтонацією. І в їх розумінні це гра, а насправді це фальш. Так, у виставі піднімаються проблеми, пов’язані з жіночою логікою чи психікою, але вистава не про жінок, все набагато глибше. Наша режисерка – жіночка, дівчинка наша улюблена, розклала все на пальчиках, розжувала і все стало зрозуміло.

– З якими складнощами ви зіштовхнулися під час підготовки до цих ролей?

Олексій: Якщо не буде складнощів, то буде срака лиса, бо коли ми щось не переборюємо, то глядачу стає все зрозуміло вже на десятій чи п’ятнадцятій хвилині. А нам цікаво взяти їх на гачок з самого початку і щоб вони з нього не зіскочити до кінця вистави, тому ми йдемо такими нелогічними ходами, щоб ніхто не заснув. Для мене, наприклад, складнощі викликає сам текст: нам драматург дає 48 аркушів паперу, талановито заповнених буквами, а ми вже маємо думати, як побудувати діалог. І все, що, на перший погляд, здається банальним чи простим, є складним. У виставі є одна актриса, до неї приходить інша, відразу виникають питання: Як вона прийшла? Навіщо? Чому вони ненавидять одна одну? І публіці треба подати цю всю інформацію.

Артем: Також події у виставі відбуваються у двох місцях дії – на знімальному майданчику і в гримерці, тобто звичайному житті. Тому складність проявляється, щоб зробити контраст між ними і зберегти його до кінця вистави.

Якби я слухав різного дурня, який хоче мені щось порекомендувати, я зрештою став би тим самим дурнем і глядачі не ходили б на мої вистави. А поки що люди йдуть

Олексій Вертинський

– Що для вас означає вийти із зони комфорту на сцені?

Олексій: Щоразу безліч казусів, але головне їх подолати. Повертаємося знову до випадку, коли доводится і за себе грати, і реквізитором бути, і світловиком, і звуковиком, і костюмером. Наше діло свиняче. Так, воно дратує, може, навіть бісить, коли виникають такі несподіванки на сцені, але з іншого боку, коли вже все позаду, сидиш і думаєш: «Як добре, що не знепритомнів, а що Бог нагородив тебе даром все обігрувати». І виходить, що публіка не помічає прогалин, а я теж задоволення отримую, тому й кажу, що за всіх граю.

– Вистава називається «Мегери», чи доводилося вам у реальному житті зустрічатися з такими жінками?

Олексій: Ця назва дуже близька до суті вистави, вони – справжні мегери, але у житті кожен з нас є мегерою, адже якщо тебе візьмуть за горло, ти ж не мовчатимеш і не поводитимеш себе інтелігентно, а перетворюватимешся на потвору. У мені самому стільки цього мегерського, варто лише застукати зненацька, щоб це вилізло. Просто мене важко розізлити, тому що знаю, що мені гірше буде – тиск підскочить, цукор почне підвищуватися, тому я не підпускаю людину настільки, щоб вона могла мене роздраконити. Стасик Боклан (прим. ред.: Станіслав Боклан – Народний артист України, актор Молодого театру, член журі «Ліги сміху», відомий ролями у серіалах «Коли ми вдома», «Слуга народу», кіно «Поводир», «Незламна») колись розповідав, що на кастингу у якомусь проекті, вже не пам’ятаю в якому, потрібен був чоловік на роль негативного персонажа, то він порадив: «То візьміть Альошу Вертинського, Альоша може все».

Артем: Мене найбільше дратує, коли з мене роблять дурня, а все інше можна стерпіти.

То візьміть Альошу Вертинського, Альоша може все

Олексій Вертинський

– Як ви ставитеся до пліток в акторській діяльності?

Олексій: Мені подобається, коли про мене пліткують. У мене є одна знайома акторка десь такого віку як я, але виглядає значно ефектніше, мені завжди цікаво, коли я приходжу подивитися на неї у виставі. Їй сказали: «Знаєте по театру ходять плітки, що одна із ваших прихильниць – лесбійка і ви такі самі». І вона на це відповіла так, що мене просто розірвало на частини: «Якщо ви розраховуєте, що я у своєму віці скажу «ні», то ви погано мене знаєте». Мені також що не скажи, все так цікаво, захопливо, починає буяти уява, домальовую щось собі. Але у мене за ці роки, що я працюю в театрі, на обличчі вже, так би мовити, з’явилась печатка злого зношеного організму, тому до мене бояться підходити не те що з якимось плітками, але й з гарними новинами.

Артем: Я радію, але вже не звертаю на них уваги. Можу просто посміхнутися і погодитися. Значить ми викликаємо зацікавленість, особливо серед колег, якщо вони щось вигадують, копіюють.

– Як ви ставитеся до критики?

Олексій: Якби я слухав різного дурня, який хоче мені щось порекомендувати, я зрештою став би тим самим дурнем і глядачі не ходили б на мої вистави. А поки що люди йдуть.

Артем: Бувають дуже категоричні критики, які про виставу «Приємна несподіванка» як кліше написали – про євреїв і геїв. А вистава зовсім не про це, там є і інша тема.

Олексій: У ній все значно цікавіше. Там про закон, як люди можуть бути до нього прив’язаним, занапастити і собі, і близьким, і оточенню земне існування. Ця вистава про справедливість, про упередження.

Артем: А хтось написав про «євреїв і геїв» і це вже звучить як гасло, і людині вже немає вибору вирішувати за себе, про що ця вистава. Так само про нашу нову виставу можна сказати, що вона про старих артистів і все.

Фото з вистави «Приємна несподіванка»

Я прийшов в цей світ реалізовувати свою мрію. І все ж таки на мої вистави приходять і мої родичі і мені страшенно подобається їх вражати

Олексій Вертинський

– Поділиться своїми творчими планами на майбутнє?

Олексій: У мене прем’єра за прем’єрою в різних театрах, аби здоров’я вистачило все осягнути. Усі кажуть, що Слава Богу є робота, а я думаю, що могло бути і менше. Я ж нічого не ініціюю, пропонують – я не відмовляюся, хоча існує тисяча і один мій колега, який скаже: «Льоша, ну не можна ж на все погоджуватися». А чому не можна? Я прийшов в цей світ реалізовувати свою мрію. І все ж таки на мої вистави приходять і мої родичі і мені страшенно подобається їх вражати – і дочку, і внучку. Вони ж мене як облупленого знають і мені цікаво їх здивувати чимось. Не тим, що я ще в своєму віці скачу по підмостках, а тим шо я можу бути несподіваним для них.

– А ви ходите до інших театрів?

Олексій: Дуже рідко. У мене буває в місяць по 30 вистав, що я можу подивитися? Я намагаюся щоразу на прем’єру до своєї дочки сходити.

Артем: Я також став рідше ходити. Раніше я кожен вільний вечір проводив у театрі, а зараз, коли я все частіше розчаровуюся, то я запитую себе, навіщо я вбиваю свій вечір, життя. Краще поберегти себе. Якщо я наперед знаю, що це буде гарна вистава, що грає хоча б один мій улюблений артист або що це постановка мого знайомого режисера, тоді я іду, щоб отримати задоволення, а навпомацки мені вже не хочеться ходити. Не хочу бути всеїдним, я за своє життя стільки вистав переглянув – і хороших, і поганих, і великих, і з артистам, яких вже в живих немає. Тому зараз це вже не так важливо для мене, як тоді, коли формувався мій смак. Мене важко вразити, не тому що я такий прекрасний, а тому що я багато чого бачив і працював з хорошими артистами.

Артем Ємцов

– Чи чули ви про наш проект?

Олексій: Здуріти можна! Обов’язково подивлюся!

Артем: Круто. Так тримати, бажаємо розвиватися і не зупинятися!

Особистості

Інтерв'ю з життєрадісною, доброю, чуттєвою та талановитою акторкою ТЮГу на Липках Христиною...

Український режисер Вінсент Меттель про театр, кіно та мистецтво.

Актор Олександр Зінєвіч вперше розповів про акторську роботу та захопленням фотографією, поділився...

Колектив Театральної майстерні Миколи Рушковського про команду, основні принципи та цінності,...

Улюбленець глядачів Ігор Качур 19 серпня відкриватиме новий сезон театру «Актор» прем'єрною...