Олексій Кужельний: «Ми завжди намагалися перед виставою дати сцені і залу час для перепочинку»
Як карантин змінив плани театру
У суботу ми грали прем’єру «Бельведер». На 25 хвилині по початку одна пані сильно закашлялася. Зала застигла. Жінка вийшла у фойє, і ми вмовили її не повертатися. У тих місцях вистави, де напередодні лунав регіт, звучав обережний сміх. Карантин ще не було оголошено, але ми таки дослухалися рекомендацій і скасували недільну виставу, квитки на яку є найдорожчими. Переляк, пов’язаний із виконанням зобов’язань по поверненню грошей за квитки, перетворився на радість порозуміння з нашим глядачем. Практично усі згодилися прийти у кращий час. Перша алярмна асоціація з чумою змінилася на пригадування розквіту епохи Відродження після подолання епідемії.
Дати сцені і залу час для перепочинку
Кожен актор перед виставою потребує усамітнення. Хтось приходить у театр за кілька годин, комусь вистачає викурити цигарку в туалеті, а комусь – випити каву на балконі. Певен, теперішнє довготривале усамітнення додасть до інстинкту театральності, необхідною складовою якого є самозаглиблення, нового виміру. Вперше за 35 років я зайшов у рідне «Сузір’я», у якому до цього три дні нікого не було. Мені здалося, ми посміхнулися один одному і глибоко вдихнули. Тоді затримали дихання і переконалися у благополучному проходженні тесту на коронавірус. Ми завжди намагалися перед виставою дати сцені і залу час для перепочинку. Тепер розумію, який же він необхідний. Часто перед виставами я виголошував глядачам гасло нашого театру: «Життя не варто проживати. Життя достойне, аби його святкувати. Святкуйте кожну мить життя! А кращі – з театром». Життя не буває вчорашнім.
Що буде після карантину
Роздуми про завтра прості: як зробити відвідування театру гарантовано безпечним? Звертаюся до колег із пропозицією спільно випрацювати дезинфекційні заходи. Оснащення театрів бактерицидними лампами, можливість роздавати маски, тощо. Важливо, аби це не було ініціативою одного або кількох театрів, а стало програмою опіки над глядачем, акторами, працівниками театру. Театри до 100 місць запрацюють раніше великих сцен. Модним буде пленерний формат. Можливо, виникне потреба продавати квитки у кредит. Літо буде театрально-камерним. Часто ділюся народною мудрістю: «Не той козак, що подолав, а той козак, що вивернувся».
Який досвід отримав театр
На мій погляд, останнім часом театр був загнаний економічними показниками успішності, щось на зразок мистецького виробництва з жорсткою орієнтацією на прибутковість. Видобуток театрального потрясіння будь-якими засобами формулу Карла Маркса «гроші-товар-гроші» перемінило на «гроші-давай гроші», а вже про мистецький продукт нічого, крім «на всяк товар є покупець» годі й казати. С. Кримський розповідав притчу, дотичну до ситуації, у якій опинився зараз театр. Датський етнограф Й. Бієрре насилу потрапив у плем’я бушменів, яке вважають найархаїчнішим за способом життя у порівнянні з цивілізованими етносами. Воно не має державності, писемності, освіченості у сфері культури. Але на запитання вождю, скільки йому років, почув відповідь, гідну найвитонченіших форм духовності: «Я такий молодий, як усі найчудовіші бажання мого серця. І я такий старий, як усі мої нездійснені мрії».
Читай також: Слава Жила про театр «Актор» на карантині, Віталій Кіно про Театр на Михайлівській на карантині, Ільїна Генсіцька про театр «Берегиня» на карантині.
