З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Оксана Коляденко: «Театральна Лабораторія – територія естетичного експерименту»
Оксана Коляденко: «Театральна Лабораторія – територія естетичного експерименту»
Оксана Коляденко: «Театральна Лабораторія – територія естетичного експерименту»
67
0
0

Оксана Коляденко: «Театральна Лабораторія – територія естетичного експерименту»

Актриса, режисерка, засновниця та художня керівниця Театральної Лабораторії Оксана Коляденко – нова героїня інтерв’ю Theatre.love. Читайте про початок творчої кар’єри актриси та режисерки, створення школи акторської майстерності та театру, принципи викладацької діяльності, театральні експерименти та майбутні прем’єри.

Актор – режисер своєї ролі

Творча кар’єра мене як актриси почалася ще у школі з пародії на Руслану Писанку. У театральний університет я не вступила з першого разу і пішла навчатися до училища культури на режисуру масових свят, хоча мама хотіла, щоб я здобула професію фінансиста в Державному університеті фінансів та міжнародної торгівлі (ДУФМТ). До цього ходила на підготовчі курси при факультеті кінорежисури, мені подобалося, що ми дивилися багато фільмів, важливих в історії кінематографу. Наступного 2002 року я вступила до університету Карпенка-Карого на курс до Едуарда Марковича Митницького – перший експериментальний акторський курс, адже до цього він випускав лише режисерів. Його команда викладачів, серед яких Андрій Білоус, Богдан Струтинський, Віталій Новіков, Віктор Кручина, звикла працювати з режисерами, лише Анатолій Ященко – з акторами. Паралельно Едуард Маркович набрав режисерський курс, тому це була спільна майстерня з 16 акторів і 6 режисерів і ми з 1 курсу вчилися разом співпрацювати. Оскільки курс був експериментальним, нам була прищеплена частина режисерської філософії, адже актор – режисер своєї ролі. До того ж, мені дуже подобається метафорична мова, якою можна будувати інші світи і простори: спочатку ти приходиш на порожній майданчик в чорну кімнату, а через деякий час там з’являється інший історичний час та простір, енергія життя і переживання людей. Можливо, в якийсь період режисура мені стала цікавішою, ніж акторство на сцені, але не в кадрі на знімальному майданчику.

Кіно – це моя любов, але навіть при моїй насиченій фільмографії – понад 60 картин – все одно це епізодичні ролі в серіалах та кіно. Насправді знімальний майданчик допомагає принести в театру якусь технічну чи комфортну няшку, замовити класні афіші на зароблені гроші. Та попри це ще не було тієї ролі, яку б мені хотілося зіграти, та кінострічки, яка б відірвала мене від землі та змусила розчинитися у знімальному процесі. Були цікаві, хороші та професійні роботи, але не кіношедеври, хоча запит на таку творчість є і я в роздумах – самій починати робити проєкти, короткі метри чи йти до когось в команду.

Театр – територія виховання почуттів

Коли школі акторської майстерності «Маска» було півтора року, я закінчила працювати в дитячій академії, яка і стала платформою для школи, адже частина її учнів пішла разом зі мною. Чому саме педагогічний шлях? Вчителем не може бути кожна людина, це визначений Богом шлях: перш ніж передати комусь свій досвід, ти маєш пройти його сам. Тому це не вибір пов’язати своє життя з педагогікою, а відчуття. Також цьому посприяв Едуард Маркович Митницький.

Театр – територія виховання почуттів, вміння їх висловлювати жестами чи словами, тому дуже корисно навчитися гармонійно це робити з дитинства. Ідея школи акторської майстерності «Маска» – духовний розвиток людини через творчість. У дитинстві людина має багато чого спробувати, по-перше, щоб соціалізуватися, по-друге, щоб отримати певні навички, по-третє, щоб відкриватися новому. Навички, отримані у дитячому віці, – на все життя. Вони з легкістю лягають в наше тіло, м’язи, підсвідомість, і ми навіть не розуміємо, що зернятко було закладене на гуртку якоюсь вчителькою, зацікавленою в розвитку. Чим більше дитина вчитиметься, тим більше у неї буде навичок, соціальних напрацювань, з одного боку, простих, а з іншого – дуже важливих. Навчитися аналізувати життя, читаючи та розбираючи ситуації з драматургії, переглядаючи кіно та вистави, спілкуючись в театральній формі. Коли я дивлюся на наших учнів, якими вони були у 10 років і як вони спілкуються і мислять в 13-14 років, то виникає відчуття гордості та якогось естетизму.

Театральна Лабораторія – територія естетичного експерименту

У рамках школи акторської майстерності «Маска» ми зробили з учнями дипломну виставу, грали її декілька разів і захотілося зробити більше, краще, цікавіше. Саме в цей момент ми познайомилися з Борисом Філімоновим, який і став рушійною силою Театральної Лабораторії. Тобто коли я була одна, то існувала лише школа акторської майстерності з дипломними виставами, а вже за три роки, у 2013, з ініціативи учнів з’явився театр.

У концепції театру, як і школи, – розвиток душі людини. Як реалізовується ця філософія? По-перше, кожна робота – нова та унікальна. Ми багато експериментуємо з живою музикою та композиторами, спілкуємося з драматургами. Деякі наші незвичні вирішення сміливі в контексті класичного розуміння театру. Це справжнє дослідження, під час якого ти здійснюєш одну постановку і навчаєшся чомусь новому, а потім в іншій роботі ставиш за мету напрацювати і пережити новий творчий досвід, який тебе трансформує. І глядач вистави має вийти іншим – сміливішим, розумнішим, більш свідомим. Він повинен захотіти змінити у своєму житті, почати розвиватися або отримати енергію та сили, щоб реалізувати свій запит. Також в ідеї нашого театру – зміна людини через пікові переживання і в цьому полягає наш експеримент – пошук цього переживання і трансформації як для актора в процесі роботи і гри у виставі, так і для глядача. Для нас дуже важливий естетичний момент, навіть на квитках написано: «Театральна Лабораторія – територія естетичного експерименту».

Трансформації Театральної Лабораторії

Якщо все починалося з експерименту учнів – періоду сильних та масштабних проєктів, адже одну виставу грали 2-3 дні поспіль і збирали зали на 300-400 місць. Тоді Театральна Лабораторія була сповнена шаленої енергії та запалу, а далі театр переживав розколи і оновлення колективу, зміни репертуару та ідей. Зараз це шлях до пошуку свого творчого, відкритого колективу, який може вибухнути простір. Звичайно, з карантином трансформації почали пришвидшуватися. Театральна Лабораторія сьогодні дуже зважлива у своїх кроках та проєктах, у неї стало менше енергії і більше мудрості, глибини, філософії, розміреності, впевненості і сили. Сьогодні наш театр на рівні з багатьма незалежними театрами, зі сформованим глядачем і заповненими залами. До нас більше цікавості серед преси і блогерів, пересічних людей і навіть наш дворик на гугл-карті вже помічений як Театральний дворик.

Наш післякарантинний сезон ми відкрили виставою «Діалоги з клітки» – одна з постановок-ветеранів і її дуже любить глядач – легка і водночас глибока філософська вистава. Вже відбулася наша прем’єра «DURA», яку мали показати ще до карантину. На цей рік багато планів: вистава «Біг» за однойменною п’єсою Михайла Булгакова, нове рішення Бориса Філімонова п’єси «Три сестри» та прем’єра п’єси Катерини Пенькової у моїй постановці. Театральна Лабораторія співпрацює і продовжуватиме роботу з різними режисерами, щоб зберегти свого глядача і щоб інші режисерські погляди та рішення реалізовувалися на нашому майданчику.

Інтерв'ю: Альона Ярушевська

Читай також:

«Вишневий сад» – прем’єра у театрі «Актор»

Вистава у супермаркеті – новий імерсивний досвід від театру uzahvati

Перша в Україні Галерея Сценографічного мистецтва

Особистості

Якщо люди знатимуть українських акторів, дивитимуться з ними кіно та цікавитимуться ними як...

«Ми живемо в той час, коли музика у кожного своя. І це найпрекрасніше, що може бути».

Ми завітали за лаштунки театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича»в неділю по обіді, щоб...

У нього багато талантів і заокеанська техніка майстерності. Його називають людиною-хамелеоном....

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

Події

Стерти в пам’яті Стенлі Кубріка та спробувати уявити нового Алекса? Чи це справді вдасться?

Актуальна проблематика, розказана культурним шляхом в рамках XXIII Міжнародного театрального...

13 вистав у всеукраїнській афіші до Ювілею сучасного драматурга Анатолія Крима

Вистави від українських та міжнародних проєктів, бранчі із зірковими гостями, не/культурний...

Безліч локацій, 40 театрів, 40 подій, представники 6 країн світу – Польщі, Румунії, Ізраїлю,...

У Lem Station на відвідувачів чекають бранчі із зірковими гостями, не/культурний стендап,...

Вас може зацікавити