З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Інтелектуальна кава з психоаналітичним й ідеологічним післясмаком
Інтелектуальна кава з психоаналітичним й ідеологічним післясмаком
Інтелектуальна кава з психоаналітичним й ідеологічним післясмаком
Інтелектуальна кава з психоаналітичним й ідеологічним післясмаком
107
0
0

Інтелектуальна кава з психоаналітичним й ідеологічним післясмаком

Чи полюбляєте ви каву та тістечка та ще й з інтелектуальним присмаком? Рецензія на виставу «Віденська кава» від Маріїнського театру.

Настає новий – 1914-й – рік. Відень – одна з імперських й інтелектуальних столиць Європи та маленька кав’ярня з господинею – дівчиною Христиною з Дрогобича.

Кілька слів про сюжет. Уже на перших хвилинах вистави ми знайомимося з невідомим художником Адольфом – бідним і романтичним молодиком, закоханим у панянку Христину. Він надзвичайно сором’язливий, справляє приємне враження, навіть в чомусь його шкода… Правда Адольф дуже не любить євреїв та мріє про війну, аби відродити велич Нації. Далі нашу увагу привертає респектабельний буржуа – доктор Фройд. Думаю, ви вже зрозуміли: Herr Фройд є також залицяльником вродливої галичанки. До речі, Адольф також є об’єктом зацікавлення славетного психоаналітика, але вже суто професійного. Пізніше до кав’ярні забігає чоловік пролетарсько-східної зовнішності. Він постійно озирається та шукає якогось Лева. Йосип – так звати нового відвідувача закладу панянки Христини – є соціал-демократом десь з Батумі, він не такий простий, як здається на перший погляд, та має яскраво виражені кримінальні нахили. Вир інтелектуальних бесід затягує і не відпускає глядача. І тут з’являється товариш Лев – малознаний журналіст з Російської імперії, який захоплений ідеями світової революції та позиціонує себе як революціонера-інтелектуала.

Як розвивалися події далі? Чим завершилася інтелектуальна боротьба різних ідеологій та психоаналізу? Сходіть на «Віденську каву» і побачите самі! Єдине – зважайте на те, що вистава для підготовленого глядача, який знається на історії, політології, філософії. Якщо ці наукові царини вас не цікавлять – понад 100 хвилин розмов на сцені можуть здатися вам даремно витраченим часом. Якщо ж вам цікава історія ХХ століття, то часом вам буде смішно, подекуди – сумно, але нудьги точно не буде! Цікавий сюжет, оригінальний режисерський погляд, акторський ансамбль – все зійшлося для вимогливого глядача.

Відразу хочу зауважити: декорації вистави є доволі лаконічними – кілька столиків та стійка, адже головне у виставі – не декорації, а герої! До речі, герої «Віденської кави» від Маріїнського театру прочитуються відразу. Адольф з характерними вусиками й зачіскою, тільки не в військовому строї, а у вбранні художника й з мольбертом, причому манера спілкування у нього є знайомою усім, хто дивився хроніку 1-ї половини ХХ ст. Herr Фройд звісно ж вдягнений за останньою модою того часу та всім своїм виглядом демонструє впевненість у собі. Йосипа ми бачимо трохи незвичного – не в кителі, а в цивільному пальті й кашкеті, втім він впізнається відразу, тим більше його характерний акцент. Ну і товариш Лев – людям, які знаються на історії його впізнати не важко. Панянка Христина вбрана у дирндль та ніби позбавлена національних ознак. Добір акторів та якість акторської гри, як на мене, відмінні! Завдяки лаконічним декораціям та максимальній зовнішній відповідності акторів своїм персонажам – реальним історичним постатям досягається ефект занурення у середовище і час, які відтворюються. Це та вистава, яка залишає післясмак та спонукає до роздумів пізніше. Навіть з зали більшість глядачів виходили замисленими, заглибленими у власні думки.

І наостанок одна алюзія. Я власне маю на увазі панянку Христину: дівчина з Дрогобича стає своєрідним арбітром і водночас єдиним глядачем для цих чотирьох чоловіків. Христина стоїть ніби над ними. Нікого не засуджує, але має власну думку і власне бачення життя.

Волонтерка проєкту Theatre.love Бульбенюк Світлана.

Читай також: святкування 100-річного ювілею у театрі Франка, інтерв'ю з Львом Сомовим, рецензія на виставу «Качур. Контрабас» у театрі «Актор».

Вас може зацікавити

Кодекс поганого театрала

Гіркий мед сірих бджіл