З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Низьке звучання великого Контрабасу
Низьке звучання великого Контрабасу
Низьке звучання великого Контрабасу
Низьке звучання великого Контрабасу
Низьке звучання великого Контрабасу
Низьке звучання великого Контрабасу
Низьке звучання великого Контрабасу
Низьке звучання великого Контрабасу
141
0
0

Низьке звучання великого Контрабасу

Гра на Контрабасі може бути шкідливою для Вашого здоров’я. Цей продукт не є цілком безпечним і викликає звикання.

Коли будете обирати виставу «Качур. Контрабас» у театрі «Актор», то не тіште себе ілюзіями, що вона буде про музичний інструмент. Контрабас – це лише метафора до чогось важкого та обтяжуючого у житті; перепона, яка заважає жити, та ти ще не зрозумів, як з нею впоратися, у когось це може бути нудна робота, у іншого – некохана жінка, а може, і мати, яка ніколи не вірила у вас.

Моновистава поєднує фройдівський психоаналіз та твір Зюскінда через особисте бачення актора Ігоря Качура. Чому саме бачення, а не відчуття? Актор чітко відділяє себе від головного героя за допомогою пауз, у яких він повністю переключається на зал і працює з глядачем у своїй комедійній манері, і від головного героя нічого не лишається. Подвоєння особистості – це ще грає актор чи вже живе головний герой? Та варто зауважити, що саме ця комедійність і поєднує його з основним твором. Цей прийом посилює контрасти, які можна прослідкувати в творі.

Все починається від відчуття унікальності цього інструменту, зможете собі уявити оркестр без другого контрабасу? Закінчується його повним знеціненням. Це одночасно його рятівне коло та цегла, яка тягне його на дно. Так буває в житті, коли у людини починається депресивний синдром. На прикладі нашого героя, ще й маніакальний відтінок додається. Контрабасист навіть не встає на поклін, бо він й так весь час стоїть.

Моновистава – це важка робота для актора, у нього немає шансу на помилку, тому їх так цікаво дивитися. Актор не може збрехати, тоді глядачу буде не цікаво, тому Ігор і лишається собою. Актор повинен мати стільки енергії, щоб вистачило зарядити нею зал. У Ігоря Качура її вистачило, тому по праву його прізвище стоїть у назві вистави.

Актор більшість часу роздягнений, щоб бути на сто відсотків відвертим та пройти психоаналіз в найкращих традиціях Зігмунда. Фройдівські ремарки виправдані, вони дають пояснення деяким фетишам героя. Буде відчуття споглядання мурахи під збільшувальним склом.

Оригінальність вистави полягає в тому, що кінцівка змінена режисером – щасливого фіналу не буде. Труною для всіх надій та щастя послугує Контрабас. Може, саме тому на інструменті відсутні струни та гра на ньому лише візуальна, а не справжня, бо він існує лише в тій звукоізольованій кімнаті (в голові) головного героя. Така імпровізація з кінцівкою розширює проблематику твору.

Історія маленької людини, де контрабас – це найвеличніше у її житті, як тут залишитись в здоровому глузді?

Волонтерка проєкту Theatre.love Ягніченко Яна.

Читай також: інтерв'ю з Ігорем Качуром, рецензія на виставу «Дон Жуан» у театрі «Актор», як стати автором блогу Theatre.love.

Вас може зацікавити