Мрії – це робота і її необхідно виконати добре
Мрії – це робота і її необхідно виконати добре
Мрії – це робота і її необхідно виконати добре
Мрії – це робота і її необхідно виконати добре
Мрії – це робота і її необхідно виконати добре
Мрії – це робота і її необхідно виконати добре
Мрії – це робота і її необхідно виконати добре
Мрії – це робота і її необхідно виконати добре
74
0
0

Мрії – це робота і її необхідно виконати добре

Рецензія волонтерки Theatre.love на виставу «Мрії оживають» театру на Подолі

У театрі на Подолі в Києві 23 лютого відбувся показ вистави «Мрії оживають» за п’єсою Івана Вирипаєва. Це історія про сучасні стосунки і втрату. І про щастя, якого ми всі так прагнемо, але самі не робимо нічого, щоб подарувати його іншим.

Починається вистава діалогом між чоловіком (Девідом) та його дружиною Меріл. Їх розмова здавалась би невимушеною та звичайною, якби не обране місце: чи то величезна душова кабіна, чи кімната у психіатричній лікарні.

Зі слів акторів майже одразу стає зрозуміло, що Меріл померла і, насправді, Девід сидить в своїй кімнаті і мовчить. Він гостро переживає втрату близької серцю людини, і ніяк не може змиритись, що його коханої вже немає поруч, тому весь діалог відбувається лише в його голові. Герой намагається переконати себе словами Меріл, що необхідно жити далі і відкрити своє серце людям.

Згодом, він починає розуміти, що так і не зміг подарувати своїй дружині справжнього кохання, і тому був нещасний і сам, адже щастя потребує роботи, роботи, яку виконують двоє людей.

Це вистава про сучасні відносини між чоловіком та жінкою, про розуміння щастя та про те, що безкоштовно воно нікому не дається.

Автор зауважує, що над стосунками мають працювати двоє. Це і постає основною проблемою вистави, та чи вдасться збагнути цю просту, здавалось би, істину головному герою.

На мою думку, декорації були підібрані досить вдало, адже саме ця кімната зі стінами, декорованими білою та чорною плиткою і одинока кушетка посеред сцени створюють атмосферу замкнутого простору, що підкреслює замкненість головного героя та його переживання. Складається відчуття, ніби він залишився один в цілому світі і ніщо не допоможе загоїти ту рану на серці.

В'ячеслав Довженко грав Девіда настільки переконливо, що складалось відчуття, немов я стала частиною цієї історії, а не простим глядачем зі сторони. Був момент, коли по-справжньому стало страшно, ніби зараз все вийде з-під контролю, та все минулось. В кінці вистави відчувається легкість від того, що актору вдалось відпустити свою дружину та змиритись з її смертю, а також усвідомлення, наскільки глибока ідея покладена в сюжет.

В цілому вистава доволі цікава. Вона розповідає про сучасних людей та їх взаємовідносини і ця тема залишається актуальною завжди. «Мрії оживають» змушує задуматись, перш за все, над тим «А що я роблю для свого щастя?» і розкриває як прийти до усвідомлення цього. Рекомендується для перегляду усім, хто хоче поміркувати, насолодитись гарною грою акторів та лаконічно підібраними декораціями і провести вечір цікаво й з користю.

Волонтерка проєкту Theatre.love Геніс Ольга

Читай також: рецензія на прем'єру «Камінний господар», інтерв'ю з Віталієм Малаховим, рецензія на виставу «Шинель». 

Вас може зацікавити