З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Мовчки про вічне
18
0
0

Мовчки про вічне

У цій постановці не буде чорного та білого, навпаки буде шалена невизначеність. А в деякі моменти склалося враження, що образ «Доріана» буде переходити від одного актора до іншого, натякаючи, що всі ми трошки Доріан.

Про то, шо не можна словами сказати,
Не можна писати, неможливо зіграти,
А тільки мовчати, тихенько мовчати

Скрябін

Пластична драма «Доріан» від Малого театру представляє зовсім осучаснене прочитання класичного твору, навіть трохи футуристичне. І якщо не прочитати опис до вистави, то можуть виникнуть питання під час перегляду.

Ще зі шкільної програми ми знайомі з цим твором, тому для себе глядач знає, як він ставиться до головного героя. Та в цій постановці не буде чорного та білого, навпаки буде шалена невизначеність. А в деякі моменти склалося враження, що образ «Доріана» буде переходити від одного актора до іншого, натякаючи, що всі ми трошки Доріан. Люди постійно знаходяться в пошуку найкращого рішення, кращого життя, відносин, тобто в пошуках себе. Але ці пошуки не завжди йдуть легким шляхом і кожен здійснює помилки, іноді ці помилки бувають занадто неприємні, навіть ганебні. Та людина завжди має шанс на виправлення і усвідомлення своїх вчинків, головне не прийти до цього запізно, як у випадку з Доріаном, коли вже все втрачено і лишається лише один правильний вихід.

Актори показують баланс, а будь-яке зло має компенсуватися добром, шалене кохання відгукується невимовною самотністю, а овації змінюються тишею. Персоналії стають розмитими, бо важко однозначно сказати, хто з них і за яку команду грає (хорошу чи погану). Герої мусять взаємодіяти між собою, а не думати лише про себе, щоб було майбутнє, як те яскраве світло, що періодично освітлює сцену. А зміст дуже відрізняється від оригіналу, іноді навіть виникають асоціації з іншим твором «Франкенштейн», може, долі цих двох героїв і схожі, та все ж це внесло плутанину у сприйняття образу головного героя.

Є вірогідність, я б могла побачити, а головне відчути більше, якщо виставу грали б на великій сцені. Для цієї постановки замало місця на такій сцені. Доки ти дивишся в одну сторону, то втрачаєш дійство з іншої сторони, що не дає змогу оцінити цілість гри акторів, а головне поставленої картинки. Ще сильно відволікає текст, що з’являється на стінах, який взагалі відвертає увагу від всього. В такому випадку краще текст озвучити, щоб нічого не заважало спогляданню пластики акторів. Так, на малій сцені чудово видно, як актори відіграють мімікою, як стараються, але також видно всі недоліки.

У акторів гарна фізична підготовка, що важко не помітити, і вони добре контролювали простір під час виконання рухів, але постійна сильна вібрація підлоги віднімає відчуття легкості у виставі, та здається, що акторам дуже важко.

Музика та відеоряд також додавали дисбалансу всьому, що відбувається. То ж пошуки балансу героями вистави постійно порушувалися ще й цими факторами. Ще більше питань викликали декорації, які зовсім не допомагають розкрити цю роботу. Вони не відволікають від акторської гри, але аж ніяк і не допомагають їм розкрити суть показаного. Все існує відокремлено одне від одного.

На мій суб’єктивний погляд, це досить емоційно скромна вистава. Складається враження, що режисер боявся сказати більше.

Волонтерка проєкту Theatre.love Ягніченко Яна

Вас може зацікавити