З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Марія Гельштейн: «Кожен з нас певною мірою Рапунцель – дитина, що чекає на диво та вірить у щастя»
Марія Гельштейн: «Кожен з нас певною мірою Рапунцель – дитина, що чекає на диво та вірить у щастя»
Марія Гельштейн: «Кожен з нас певною мірою Рапунцель – дитина, що чекає на диво та вірить у щастя»
Марія Гельштейн: «Кожен з нас певною мірою Рапунцель – дитина, що чекає на диво та вірить у щастя»
Марія Гельштейн: «Кожен з нас певною мірою Рапунцель – дитина, що чекає на диво та вірить у щастя»
106
0
0

Марія Гельштейн: «Кожен з нас певною мірою Рапунцель – дитина, що чекає на диво та вірить у щастя»

«Рапунцель» стане постановкою, на якій діти не зможуть нудьгувати. Тут будуть присутні посилання на старозавітні історії, психоаналіз, комедію дель арте. Ця вистава – розмисли та фантазії на тему Рапунцель. Тому точно буде цікаво саме дорослим.

Київський академічний театр ляльок звик феєрично відкривати та закривати театральні сезони – прем'єрами. На початку сезону «Замок на горі» презентував зубну комедію жахів «Зубата втрата», а наприкінці липня (23, 24 та 25) лялькарі запрошують на перегляд чарівної казки «Рапунцель».

Ми поспілкувалися з режисеркою вистави про дівчинку з довгим чарівним волоссям Марією Гельштейн, яка розповіла, що саме чекає на глядачів. До речі, Марія виступає і авторкою інсценізації, і композитором вистави.

Маріє, кажуть, у виставі не буде слів, тобто ви обрали якусь іншу мову для передачі цієї історії?

Пластика стане мовою вистави. Однак у виставі буде присутнє і слово, яке звучатиме у піснях Рапунцель. Звісно, буде і живий актор, і елементи театру ляльок. Мені здається, лише працюючи на межі різних засобів виразності, можна створити виставу, яка повністю поглинає увагу глядачів, особливо найменших театралів. Ми живемо у часи, коли інформація дуже швидко доходить до адресата, коли діти звикли дивитися мультфільми зі швидкою зміною кадрів, тому ми просто зобов'язані зацікавлювати дитину щохвилини. Відомо, що втративши увагу дитини хоча б на п'ять хвилин, повторно залучити до театрального дійства дуже і дуже важко.

Чим вистава «Рапунцель» буде відрізнятися від класичної казки? Чи це буде вистава, що повністю відповідає сюжету відомої казки?

Мені дуже імпонує необмеженість сучасного театру ляльок, де немає місця штампам та кліше. Я щоразу радію, коли в сучасних постановках для дітей знаходжу пласт роздумів та алюзій, які може розгадати дорослий глядач. У такому разі вистава цікава для сімейного перегляду. «Рапунцель» стане постановкою, на якій діти не зможуть нудьгувати. Тут будуть присутні посилання на старозавітні історії, психоаналіз, комедію дель арте. Ця вистава – розмисли та фантазії на тему Рапунцель. Тому точно буде цікаво саме дорослим. На жаль, у сучасних казках зрідка думають про батьків. Нам під силу поборотися зі стереотипом «театр ляльок – винятково для дітей», залучити якомога більше глядачів, які з радістю відвідуватимуть театр ляльок для «сімейної радості», а не лише для «дитячої».

Чому для постановки ви обрали казку «Рапунцель». Що саме вас як режисера та як особистість зачепило в цій історії?

Я хочу сказати про те, що свобода та кохання нероздільні. Про те, що птаха не буде щасливою навіть у золотій клітці. Про те, що, щоб диво сталося, необхідно вірити у нього та дозволити йому трапитися. І не важливо, скільки часу потрібно на це. Це дуже і дуже прості принципи, про які ми часом забуваємо.

Чим для вас є Рапунцель, символом чого?

Рапунцель – це приклад надії, терпимості, чистоти. Дитина, яка попри складні обставини (адже вона з самого дитинства полонянка у вежі), вірить у те, що життя прекрасне, а попереду на неї чекає багато невідомого та щасливого. Вона вірить своїм мріям, снам та своєму серцю.

У вашому дитинстві була присутня ця казка чи ви познайомилися з нею у більш дорослому віці?

Я завжди знала про цю казку, з самого дитинства. Більш того, я була практично цією дівчинкою Рапунцель. Жила в оточенні любові, піклування, часом надмірного. Як-то кажуть, знаходячись у схожій ситуації, ми іноді не можемо підтвердити її ідентичність та спостерігаємо за історією збоку, навіть з деякою поблажливістю.

Тільки, коли я стала дорослою та поїхала жити до іншої країни, я опинилася зовсім одна. Тоді я зрозуміла, що знала життя лише з одного боку. І наскільки важливо дитині бути готовим, що в житті є свобода, не злякатися цієї свободи та бути готовим зустрітися з нею.

А що б ви сказали глядачам, які чекають виставу «Рапунцель» «Замку на горі» як продовження чи алюзію до діснеївського мультфільму?

На мою думку, діснеївський мультфільм безперечно хороший, але, як на мене, лише з точки зору розважального контенту. У своїй постановці мені хочеться наблизити казку до реалій, щоб в ній можна було впізнати себе чи банально співпереживати героям. Рапунцель – це не якась недосяжна, гіпотетична принцеса. Кожен з нас певною мірою Рапунцель – дитина, що чекає на диво та вірить у щастя. І як важливо не закривати його у собі, у вежі, а дати свободу, щоб щастя нарешті сталося з тобою.

Інтерв'ю: Дар'я Іванова

Читай також:

Козенята живуть у кексі, Вовк носить фрак, а актори з’їли декорацію

Санітарний театр у Замку на горі: перезавантаження

10 фактів про Київський академічний театр ляльок «Замок на горі»

Вас може зацікавити

Жінкам жіноче щастя?!