З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Місія актора – створити нову людину, наповнену та цілісну, використовуючи не власні спогади та переживання, а уяву
242
0
0

Місія актора – створити нову людину, наповнену та цілісну, використовуючи не власні спогади та переживання, а уяву

5 та 12 червня прем’єра «Людина у кімнаті» в театрі «Сузір’я». Глядач побачить результат роботи із загадковим методом Майкла Чехова, де активна уява породжує атмосферу та відчуття живої гри. Ми поспілкувалися з актрисою Маріанною Модоло та режисеркою Алесею Савченко про театральну діяльність за кордоном, новий перформанс та Метод Чехова.

Для початку розкажіть, будь ласка, про прем’єру, про що вона

Алеся: Я люблю повторювати, Людина – це безмежний Всесвіт. Саме людина є найбільшою цінністю, її думки, поведінка, бажання цікавлять мене як режисера. Ця вистава – не виняток, ми говоримо про людину і в її Всесвіті роздивляємося один цікавий аспект – її потребу в емпатії. Мені не цікаво говорити про самотність – це лише факт! Я хочу зрозуміти, що за нею стоїть. Бажання бути потрібним, коханим, а іноді просто почутим. «Людина у кімнаті» – портал у відкриту душу героя, що кровить. Не важливо, якої ти статі, ми всі чуттєві організми, пам'ятаєте «Солярис»: «Человеку нужен человек...»

Вистава буде поставлена за якимось твором чи це ваш авторський твір?

Алеся: Історія належить сучасній драматургині, яка називає себе No Name. Її вистави ставлять у прекрасних театрах і я вдячна їй за те, що вона зголосилася співпрацювати зі мною. Переклад мій.

Алеся, як взагалі виникла ідея створити цей перформанс?

Алеся: Ідею я виношувала давно, я «закохалася» у матеріал, персонажів, але пазл все не складався. Оскільки я також викладаю, часто мій внутрішній режисер спостерігає за акторами. Я щаслива людина, бо знайома з багатьма талановитими людьми. І вже потихеньку собі складаю пул акторів. В одному з тренажів я спостерігала за Маріанною, власне все! Форма наповнилася змістом, у вистави з'явилося обличчя.

Маріанна Модоло

Маріанно, ви тривалий час жили за кордоном, розкажіть про вашу театральну діяльність за кордоном, познайомте наших глядачів з вами.

Маріанна: Насправді я жила в Європі, тривалий час у Швейцарії, недовго в Англії та Італії. Досвід маю лише у франкомовному театрі Нейшателя. Це було сучасне прочитання Мольєра «Міщанин-шляхтич». Інша вистава «За віршами» – це такий своєрідний сміливий перформанс, де кожен писав вірш на задану йому тему. Цікавий досвід. Сміливо.

Ви закінчили багато акторських тренінгів, поділіться своїм досвідом з українськими акторами

Маріанна: Український актор сьогодні прекрасний. Мені б дуже хотілося, щоб не було жертовності. Я не підтримую вислів «Мистецтво потребує жертовності». Актор – це професія. Я б хотіла, щоб ми перейняли досвід відстоювати себе, а не дозволяли безправність. Щодо методів, було б чудово і психологічно «здорово», щоб Метод Чехова «прижився», бо він не травмує, не ламає ні душу, ні тіло. У мене виник такий образ: раніше нас вчили, щоб потрапити в оселю, треба прорубувати вхід, ламати стіни. За Методом Чехова ти входиш через двері, вони відчиняються і є енергія, щоб Створювати, а не порпатися у власних ранах і займатися самоаналізом. Я створюю Персонажа, який може більше, ніж я. Моя героїня не схожа на мене ні в жестах, ні в голосі, ні в почуттях і це мене захоплює. Для мене це не прийом, це не лише використання психологічного жесту. Я «підтягую» себе як особистість, я працюю над собою і в повсякденному житті. До душі Рудольф Штайнер, якого я теж для себе глибше відкрила завдяки Михайлу Чехову. Щоразу дивуюся, як все глибоко. Ось тут я з професії, я переступаю на рівень місії. Даруйте за пафос.

Маріанно, розкажіть, чому вирішили взяти участь у виставі в Україні та як ви долучитися до цього проєкту?

Маріанна: Після революції Гідності я вирішила повернутися на декілька років до Києва. На той момент я горіла бажанням ділитися досвідом роботи за кордоном. Однак, прийшлося розпочинати все з початку. Це довга розмова. Але початок в мене був стрімголов. Це прекрасно. Актор мов ртуть. Я – ртуть. Я не можу просто сидіти і чекати. Діяти. Вчитися. Пізнавати нове. Ось ми і познайомилися з Алесею Савченко. Вона – мій Учитель, Провідник у світ Актора-Творця. Я люблю захоплюватися людьми, вчитися. Це так надихає. Мені також важливо, що вона мене прийняла, мою акторську природу. Для більшості я – неформат і дивна. Можливо, посприяло і те що ми удвох жили за кордоном. Потім я прочитала п’єсу і зрозуміла, що я не заспокоюся, поки не заговорю до людей про важливе, але звичайною, повсякденною мовою. Це челендж для мене.

Алеся, ви ставите вистави як в Україні, так і за кордоном, розкажіть, чи відрізняється ваша робота як режисерки в різних країнах?

Алеся: Я люблю перформанси і хепенінги. Мені дуже подобається те, що робив Тадеуш Кантор. Тому часто ідея втілюється миттєво. Хочете поговорити з простором та глядачем, зібралися і вперед! Не дивлячись на дещо специфічну театральну культуру, зокрема у Канаді, такий рух дозволяє акторам бути завжди у тонусі. Одного разу на електронну пошту я отримала листа від знайомого актора, який був з виставою у Торонто, пропонував «щось зробити». Наступного дня ми вже творили перформанс у маленькому приватному театрі. У нас був задум та ідея реалізації, далі жива імпровізація тіла... У Санкт-Петербурзі інший підхід, прекрасно нам зрозумілий. Починаєш з експлікації і так далі. Поки випустиш виставу, можна паралельно ще 10 хепенінгів створити. Але там суворий глядач, він буде з тобою дискутувати, що іноді корисніше для творця ніж «Браво».

Алеся Савченко

Який досвід закордонних театрів, на вашу думку, треба перейняти українському?

Алеся: Я не спеціаліст в організаційних театральних процесах, не дивлячись на те, що керувала маленьким театром. Мені важко говорити, що краще для нас. Український глядач поважає та цінує театри, це надихає творців. Я можу лише висловитись про репертуарний театр, деякі аспекти б я змінила. Не можна грати вистави по 10 років, нічого в них не змінюючи. Мені подобається канадська система саме цією деталлю. Там прив'язуються не до репертуару, а до театру.

У виставі використовується метод Майкла Чехова, як для пересічного глядача розкажіть, в чому полягає ця техніка?

Алеся: Метод Майкла Чехова – це унікальна система, про яку я можу говорити годинами. Але глядач буде бачити створений світ акторами, режисером, художником... Акторську техніку або режисерський підхід глядач може і не відрізняти, це й не потрібно. Головне атмосфера та ілюзія реальності, а яким способом ми досягаємо її – не важливо.

Сама техніка – це робота з енергією, атмосферою, відчуттями та почуттями. Місія актора – створити нову людину, наповнену та цілісну, використовуючи не власні спогади та переживання, а уяву! Майкл Чехов створив акторську систему, яка базується на фундаментальних філософських знаннях. Термін, про який багато хто чув, психологічний жест – основа основ методу, проте не панацея. Створені акторські інструменти, завдяки яким персонаж оживає, а актор може грати будь-кого. Головне – відкритися та направити свій погляд не в зону раціо, а у чуттєвий центр.

Чому ця практика лише починає набувати популярності в Україні в той час, як у світі нею вже давно користуються?

Алеся: На жаль, так склалось, що метод – усний. Він передається від педагога до педагога. В Україні немає викладачів техніки, методом не володіє напевне жоден викладач театральних навчальних закладів (проте можу помилятись). Прочитавши книгу Майкла Чехова, до того ж з не зовсім коректним перекладом, викладати не можна! Я понад п’ять років вивчаю техніку у США, Канаді, мене вчила і продовжує навчати Джоанна Мерлін, актриса і учениця самого Майкла Чехова. Я маю тренерів у Нью-Йорку, Торонто, Санкт-Петербурзі, це не просто навчання тренера, це обговорення, дослідження та продовження справи великого педагога. Я на тому етапі, коли розробляю власні тренажі, вправи і ділюся зі своїми педагогами, інші тренери діляться своїм досвідом та допомагають розповсюджувати систему світом. Студії Майкла Чехова є у багатьох країнах світу, у США – це взагалі окрема система. Я тішуся, що Україна також починає власний шлях цією акторською системою. Я залюбки ділюся знаннями і вірю, що незабаром наші актори матимуть вибір, яким способом створювати персонажів. Часи змінюються, Майкл Чехов багато говорив про часи нового театру, ось вони вже настали, і ми вже у ньому...

Як ви вважаєте, кому буде цікава ця вистава?

Алеся: «Людина у кімнаті» – це вистава для дорослого глядача. Я не про вік, а про відчуття віку... Це для чуттєвих людей, для «поранених» людьми, а ще для тих, хто колись ранив інших. Я не люблю пафосних слів, пафосних ідей, можливо, тому ніколи не ставлю «про кохання», такий собі фаталіст, що буде говорити про звичні речі, на які ми часто не звертаємо уваги, проте життя складається саме з них.

Фото з вистави «Людина в кімнаті»

Маріанно, Алеся, за вашими спостереженнями, чи є різниця у сприйнятті аудиторією у різних країнах? Як взагалі відрізняються глядачі? З якою аудиторією легше працювати?

Маріанна: Я не люблю порівнювати, це така невдячна справа. Я розмовляю і хто почує – той почує. Кожен бере своє, що йому болить. Це всюди так. Мені дуже тепло в душі від того, що я говоритиму рідною мені мовою. Тому я відчуваю особливий трепет і хвилювання. Я йду до людей. Пробачте за банальність, але Любов всюди Любов. А в Любові і з Любов’ю працювати легко чи в Києві, чи в Парижі.

Алеся: Оскільки мене цікавить людина, а не ситуація, наприклад, проблем зі сприйняттям у різних глядачів проблематики вистав я ніколи не мала. Як не крути, а ми створені «по образу и подобию», тому глобально сприйняття не є проблемою. Якщо деталізувати, то, звичайно, глядач відрізняється один від одного, іноді навіть поведінкою в театрі :)

5 та 12 червня відбудеться прем’єра «Людина в кімнаті», а які у вас надалі творчі плани? Чи плануєте ще постановки в Україні?

Маріанна: Надалі ще глибше досліджувати Метод Чехова. Попри мій чималий досвід вивчення, я розумію, що це лише верхівка. Маю бажання грати моновистави. Звичайно, за Методом Чехова. Не планую довше ніж на три місяці наперед, бо не той час зараз. Але є цілі на осінь.

Алеся: Останні події показали, що планувати – то невдячна справа (маю на увазі пандемію). Звичайно, є на думці ставити у Києві, у мене є незавершені проєкти і в інших країнах, тому крокуємо далі. Як на мене, ставити вистави потрібно, коли тобі є, що сказати. Ось зараз, я хочу говорити з глядачами, побачити «їх думки». Це ж розмова, іноді неприємна, проте ми всі знаємо, що буває, коли мовчиш...

Інтерв'ю: Альона Ярушевська

Особистості

Якщо люди знатимуть українських акторів, дивитимуться з ними кіно та цікавитимуться ними як...

«Ми живемо в той час, коли музика у кожного своя. І це найпрекрасніше, що може бути».

Ми завітали за лаштунки театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича»в неділю по обіді, щоб...

У нього багато талантів і заокеанська техніка майстерності. Його називають людиною-хамелеоном....

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

Вас може зацікавити