Любов – прелюдія до свободи
Любов – прелюдія до свободи
Любов – прелюдія до свободи
Любов – прелюдія до свободи
Любов – прелюдія до свободи
Любов – прелюдія до свободи
Любов – прелюдія до свободи
Любов – прелюдія до свободи
76
0
0

Любов – прелюдія до свободи

Рецензія волонтерки Theatre.love на виставу «Піаніст» від Молодого театру.

Я вдячна тобі за те, що ти був.

Враження після виходу із зали – «Чуттєво...». Післясмак – солодкий біль. І випадково почута від когось із глядачів характеристика: «Звичайна історія про зіпсовану мажорку» – миттєво викликає внутрішній протест.

Відчуття, яке не відпускало весь вечір – вистава вийшла глибшою за зміст, закладений автором. Режисура Валерії Городецької та гра акторів «витягнули» доволі просту (нібито) п‘єсу. Причому витягнули на новий рівень, і, як на мене – трохи навіть всупереч тексту.

«Прощавай, настроювачу» Вадима Лєванова – це розповідь-спогад-сповідь сучасної п’ятнадцятирічної «Лоліти» про кохання до чоловіка, старшого на двадцять років. Ніби нічого нового. Вона (Поліна Снісаренко) – молода, зваблива, нахабна. Він (Олексій Трітенко) – музикант-невдаха, розчарований і загублений у житті. І питання з першої ж сцени – «Хто кого?» Він – звабить і покине? Чи Вона – пограється і викине, як свою чергову іграшку?

А потім з‘являється Його Дружина (Анна Бащева), і зовсім раптово Вона – примхлива і зовсім уже не безгрішна дівчинка – дорослішає.

- Піаніно, задіяне у сцені діалогу двох суперниць – влучна і промовиста режисерська знахідка.

- Сцена купання у напівтемряві – одна із найкрасивіших, які доводилось бачити у театрі (у тому числі – завдяки фантастично поставленому світлу).

- І – так! – чорну білизну оцінив не лише Піаніст!.. (Так само, до речі, як і білу сукню).

Від гри Анни Бащевої – попри її таку невелику роль – у мене хололи долоні. З Поліною Снісаренко було складніше – бо на початку вона здавалася непереконливою. «Не дуже природньо грає дурненьку легковажну дівчинку» – подумала я.

Легковажну дівчинку вдавала героїня, а не акторка. І так – не дуже вдало – бо, попри юні роки, вона давно – і за дуже короткий строк – стала мудрішою «на сто п‘ятдесят років». І її постійно повторюване «Мені було нудно» – це не про розпещеність і примхи. Це – про пошуки.

Вона залишила (а може, навіть повернула?) Йому його щастя, і пішла шукати власне. От чи знайшла?

Волонтерка проєкту Theatre.love Іванова Вікторія

Найближча вистава «Піаніст» у Молодому театрі – 1 лютого о 19:00.

Читай також: рецензію на виставу «Фальшива нота» у театрі російської драми, про прем'єру «Карлсон, котрий живе» з Адою Роговцевою у ролі Фрекен Бок, Бродвейський театр у фактах.

Вас може зацікавити