З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Лариса Руснак: «"Бельведер" – це не вигадка, це точно про наше сьогоднішнє життя»
133
0
0

Лариса Руснак: «"Бельведер" – це не вигадка, це точно про наше сьогоднішнє життя»

Прем’єрний показ сатиричної комедії «Бельведер» вперше на великій сцені відбудеться 5 березня у великій залі Київської консерваторії. У виставі режисера Олексія Скляренка гратимуть знамениті українські артисти – Ахтем Сеітаблаєв, Лариса Руснак та Катерина Степанкова. Ми зустрілись із народною артисткою України Ларисою Руснак щоб детальніше дізнатись, як відбувається підготовка до великої весняної прем’єри.

Вистава «Бельведер» відбудеться вперше на великій сцені 5 березня. Розкажіть, будь ласка, для вас особисто відчувається різниця, на якій сцені грати – великій чи камерній?

Так, це інші закони. На маленькій сцені глядач дуже близько, він бачить твої очі і навіть кожен найменший рух – це ніби грати крупним планом. Все тонкими нитками треба шити. Це інші принципи, інша гра. У великій залі треба, щоб не просто почули твій текст, але й зуміти донести свою думку до найвіддаленіших рядів. Я б порівняла це з тим, ніби малювати аквареллю і маслом. Для великої сцени треба жирні масляні штрихи, а для малої – легка акварель.

Чи є у вас ритуали перед виходом на сцену?

Якогось конкретного ритуалу немає. У кожній виставі по різному. У нас є одна вистава, де ми збираємось, беремось за руки і проговорюємо шматочок тексту чи пісні, щоб зрезонуватися один з одним. Кожна вистава – це дитина, яка «народжується» в різних умовах, в різних ситуаціях. До того ж у кожному театрі свої традиції, тому в кожній ситуації це дуже індивідуально.

Ви граєте Ту у виставі, розкажіть про вашу героїню чи імпонує вона вам?

Так. Я часом навіть думаю, що це про мене. Іноді задумуюсь – ну невже я така ж легковажна, як вона. Але потім розумію, що вона не легковажна. Вона все розуміє і бачить, але для того, щоб вижити в цих умовах, вона собі вигадує яскравий приємний світ довкола, на місці смітника бачить море. Колись моя мама сказала мені такі слова: «Те, що ти граєш, – те в тебе і в житті». І коли я вперше зайшла до нової квартири на Видубичах та побачила Дніпро в увесь горизонт, побачила всю неймовірну красу довкола, – я неймовірно зраділа, але під самим будинком у нас виявився смітник. Там стоїть стара машина, в якій живуть безхатченки. Вони влаштували собі там повноцінне житло. Серед них є і вагітна жінка. Уявіть собі всю трагічність цієї ситуації. І от коли я це побачила, я зрозуміла, що «Бельведер» – це не вигадка, це точно про наше сьогоднішнє життя.

Ваша героїня – велика мрійниця, чи схожі ви з нею?

Я досить реалістична людина. Але я створюю собі такий світ, в якому мені приємно жити. У цьому світі є і хороше, і погане. Добрі люди і лихі. Та все одно ми резонуємо з тим, що в середині нас. Тому я вибираю із цього світу, в якому трапляється абсолютно все, саме те, що мені смакує.

Про що мріє пані Лариса Руснак сьогодні?

Локдаун трохи вибив мене з колії і я дуже хотіла б повернутися до активного життя, до своєї форми. Хочу повернутись до вистави «Кураж», яка є дуже складною фізично. Хочу, щоб ми не випадали з життя і жили далі спокійно, без стресових ситуацій, щоб можна було вільно творити і працювати.

Як ви вважаєте, кому буде цікава вистава «Бельведер»?

Я думаю, що тут для всіх буде пожива. Вона і смішна, і трагічна. І для жінок, і для чоловіків, і для різного покоління. Те, що відбувається у виставі, – зараз є впізнаваним для всіх. Тут таке різноманіття прийомів і інструментів в цій виставі. Вона дуже гарна музично, цікава пластично, естетично. Вона різнобарвна. Там дуже багато комедії і водночас вона про наше сьогодення.

Ви граєте у трьох виставах з Адою Роговцевою: «З тими, кого люблю», «Про прості речі», «Свідоцтво про життя». Розкажіть, як ви познайомилися і як воно працювати з Адою Миколаївною на одній сцені?

Це надзвичайно. Це для мене великий подарунок в житті. Перший раз ми познайомилися, коли ми з її сином Костею вчилися на паралельних курсах і він якось раз запросив мене до них додому. Пізніше мене у свою роботу «Кураж» запросив Олексій Скляренко. Тоді ми почали вже більш тісно співпрацювати з Катею Степанковою і так ми вже почали грати з Адою Миколаївною. Вона надзвичайно працьовита. Я бачила, як вона відігравала виставу, потім одразу їхала на зйомку вночі, потім на іншу, потім знову біжить на виставу, повертається на зйомку… потім прилягла на ліжко і я розумію що це її перші п’ять хвилин відпочинку за останні дві доби. Потім знову: «Адо Миколаївно, в кадр!». І вона знову йде та працює. І коли в мене іноді пробігає думка «Ляля, як дожити до кінця цього дня?», я одразу згадую Аду Миколаївну, беру себе в руки і йду працювати. Для мене це приклад буття в цьому світі. Просто бути поруч – це велике щастя.

Не можу не згадати в інтерв’ю про виставу «Кураж» з вашого репертуару, поставлену в театрі на Липках Олексієм Скляренком. Розкажіть про цю постановку.

Я дуже щаслива, що вдалося відродити цю виставу. Я знаю, як важко Олексію було зібрати акторів, адже всі, хто грає у виставі, це актори з різних театрів. Я думаю, що ця вистава просто божественна, а Скляренко – просто неймовірний хореограф.

Це вже не перший ваш досвід у пластичній виставі. Як вам грати виставу пластикою тіла, на відміну від драматичних вистав?

Коли ти повністю довіряєш тілу, то воно найточніше може виразити те, що ти відчуваєш в цей момент. Тілом можна виразити все, що не скажуть слова. У тебе немає канонів, тебе не тримає якась форма. Але це велика праця. Мені дуже подобається балет, який і надихає на роботу з пластикою.

У телепрограмі «Лото-забава» ви пропрацювали 19 років, а в театрі були у вас ролі-довгожителі?

Наприклад, «Наталка Полтавка» у театрі ім. І.Франка в нас йде вже 15 років і ми в ній чудово себе почуваємо. А із «Забавою» ми ще не попрощалися остаточно.

Чи є для вас улюблені ролі, чи все-таки всі ролі, як діти, і улюблених немає?

У державному театрі є ролі, які ти мусиш грати, і з часом ти до них прив’язуєшся. Ти можеш щось не приймати, але з часом починаєш розуміти і звикати. Це робота над собою, це внутрішній виклик. Кожна вистава дорога по своєму.

І наостанок розкажіть про творчі плани на найближчий час

Зараз з Ахтемом Сеітаблаєвим ми почали репетицію «Лісової пісні» татарською мовою. Скоро, можливо, в моє життя повернеться один цікавий телепроект. А найближче – це велика прем’єра нашого «Бельведеру», яка відбудеться вперше на великій сцені. Це буде 5 березня на сцені Київської консерваторії і я щиро запрошую всіх приєднатись до цієї яскравої події!

Придбати квитки можна за посиланням тут.

Інтерв'ю: Роман Костін, Альона Ярушевська

Фото: Роман Костін

Читай також:

Ахтем Сеітаблаєв: «Це прем’єра про те, чим людина опікується протягом свого життя»

Кожен будує свій повітряний «бельведер»

Професія, пов’язана з життям. Ада Роговцева про важливе та просте, про душевне та глибинне, про театр та про життя

Особистості

«Ми живемо в той час, коли музика у кожного своя. І це найпрекрасніше, що може бути».

Ми завітали за лаштунки театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича»в неділю по обіді, щоб...

У нього багато талантів і заокеанська техніка майстерності. Його називають людиною-хамелеоном....

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

6 червня відбудеться показ імерсійної вистави «Все, що вам потрібно знати про лисиць» від театру...

Вас може зацікавити

14 дитячих онлайн-вистав