З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Лідія Семесюк: «До кожної ролі я ставлюся з особливою любов
166
0
0

Лідія Семесюк: «До кожної ролі я ставлюся з особливою любов'ю»

На сьогодні у мене не було жодної ролі, як б я не любила. Починаючи з Відьми у виставі «Русалонька» і до Елеонори Дузе у виставі «Актриси», Анни у виставі «Украдена краса».

- У своїх інтерв’ю ви розповідали про те, як стали актрисою, про першу роль у «Лускунчику», а чи є у вашому житті знакові ролі?

У театрі я з 14 років. Спочатку – це був дитячий театр. Потім навчання і одразу після я була однією з ініціаторів створення Першого жіночого театру. До кожної ролі я ставлюся з особливою любов'ю, тому виділити якусь одну і назвати її знаковою не можу.

- Розкажіть про Перший жіночий театр детальніше, яким був цей театр?

Це був свого часу унікальний театр. Все починалося з мрії. Ми з однокурсницею одного вечора за кавою мріяли про створення театру. Потім до розмов про театр долучилися ще три актриси, нас стало п'ятеро. Далі була розмова з Юрієм Петровичем Непшою, який сказав, що все можливо, тим паче дипломна вистава «Черниця» за мотивами роману Дені Дідро може стати першою в репертуарі нового театру. У цій виставі задіяні тільки жінки.

У 2005 році відбулася прем'єра вистави «Сповідь черниці» на сцені театру «Колесо». Ми грали на різних майданчиках Києва: Молодий театр, ТЮГ на Липках, авторський театр-кав’ярня «Театріон», мала сцена Палацу Україна. Ми пропрацювали майже 10 років. На жаль, наш художній керівник помер і проєкт призупинено. Можливо, це ще не крапка в існуванні Першого жіночого театру.

Фото з вистави «Украдена краса»

- Які Вам ролі більше подобаються: драматичні чи комедійні?

Я люблю всі свої ролі – і драматичні, і комедійні. Навіть не уявляю, як можна не любити свого персонажа. На сьогодні у мене не було жодної ролі, як б я не любила. Починаючи з Відьми у виставі «Русалонька» і до Елеонори Дузе у виставі «Актриси» (режисер Володимир Борисюк), Анни у виставі «Украдена краса» (режисер і автор Богдан Гнатюк).

- Чи хвилюєтеся ви перед виходом на сцену або зйомками в кіно? Що робите, аби впоратися з хвилюванням?

Найбільші хвилювання викликає день прем'єри. Як колись казав мій вчитель, майстер курсу Непша Юрій Петрович:

«Це хвилюєшся не ти, а матінка Женев'єва (моя героїня) перед зустріччю з Сюзанною. Ти ж прекрасно знаєш, яка на них чекає розмова. Ось вона і передає тобі свої хвилювання. Вони додають твоїй грі фарб. Подумай про це!»

До речі, це було перед прем'єрою вистави «Сповідь черниці». Ці слова я згадую щоразу в день прем'єри.

- Ви – актриса театру і кіно, чи не хотіли б спробувати себе у ролі телеведучої?

Чесно кажучи, взагалі ніколи не думала про роботу на телебаченні, театр і кіно мене поглинають повністю. Думаю, це був би цікавий досвід попрацювати в програмі, пов'язаній з творчістю, мистецтвом, театром.

- Як ви проводите свій вільний час? Чим захоплюєтеся? Що вас надихає?

Я дуже люблю розвиватися і намагаюся використовували більшість можливостей, які дарує мені доля. Тому вільний час я присвячую своєму розвитку і, звісно ж, сім'ї.
Захоплень в мене багато: зараз це спорт, йога та англійська мова. Раніше був кінний спорт, але довелося припинити займатися, проте впевнена скоро до нього повернуся. Ще одне з нещодавніх захоплень – бокс.

Надихають мене подорожі. Я дуже люблю подорожувати. У мене є бажання побачити увесь світ двічі. Вперше – по роботі, тобто гастролі і зйомки, та вдруге – подорожуючи з сім'єю.

- Розкажіть про найбожевільніший вчинок у вашому житті

Не так давно, у 2018 році, я спробувала себе у режисурі дитячих вистав. І зараз «найбожевільнішим вчинком» вважаю постановку дитячої вистави «Викрадення ялинки в Рокфеллер центрі» для Палацу Спорту у минулому році. Це був неймовірно класний досвід, шалена відповідальність, неймовірний адреналін та емоції, які важко з чим порівняти. Коли під час вистави я побачила в залі близько 6000 дітей, які співають разом з акторами, – відчуття були неймовірними.

- Чи є девіз, з яким йдете у житті?

Ніколи не здаватися, адже з будь-якої ситуації є вихід. Якщо немає – його потрібно створити.

- З ким з акторів та режисерів хотіли б попрацювати? У колективі якого театру хотіли бути?

Я працюю в колективі, який дуже люблю. З режисером Богданом Гнатюком, якого поважаю. І сподіваюся, що у нас попереду багато цікавих робіт. Хотіла б попрацювати з відомим театральним режисером Станіславом Мойсеєвим.

Якщо говорити про мрію. В мене є одна така: це зіграти на одній сцені з Бенедиктом Камбербетчем, а на знімальному майданчику попрацювати з Метью Макконахі.

Фото з вистави «Кафе «Республіка»»

- А є роль, про яку ви мрієте у театрі?

Дякуючи долі, на сьогодні я зіграла понад 40 ролей у театрі. Всі вони надзвичайно різні. Раніше дуже хотіла зіграти Кармен (з твору Проспера Меріме), але з часом це бажання зникло. І зараз мрія: продовжувати грати різних героїнь за характером і долею, за статусом і епохою.

- Чи готуються прем’єри в театрі за вашої участі? А які фільми чи серіали плануються?

До карантину ми активно репетирували нову виставу за п'єсою Богдана Гнатюка «Ахілес із Запоріжжя». П'єса дуже цікава, такого українська сцена ще не бачила, але завісу відкривати поки що не буду, слідкуйте за анонсами.

Найближчим часом має вийти серіал «Євродиректор» (режисер – Гарік Бірча), де я зіграла вчительку історії. А восени 12- серійний серіал «І будуть люди» (режисер – Аркадій Непиталюк), де в мене невелика роль (перша жінка головного героя), але сам проєкт залишив великий слід в моєму житті. Серіал «І будуть люди» – це історія про покоління людей, яке в тридцятих роках ХХ століття заледве не було втрачено. Події відбуваються з 1901 по 1933 роки.

Інтерв’ю: Альона Ярушевська

Читай також: рецензія на виставу «Віденська кава», інтерв'ю з Дар'єю Петрожицькою, краса закинутих театрів Європи.

Особистості

«Настю, заспокойся, ти все зможеш. Просто займайся своєю улюбленою справою!»

Мені подобається відкривати для себе нові кіно таємниці, рости саме в кіно і бачити свій розвиток,...

У липні я стала режисеркою-постановницею у Київському академічному театрі ляльок і вже поставила...

До Дня народження Богдана Сильвестровича Ступки

Вова Лерт – режисер, який знімає голлівудське кіно в Україні. Кінорежисер, сценарист, випускник...

Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.

Вас може зацікавити

Комедія до кави