З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Ксенія Ромашенко: «Театр «Золоті ворота» – це місце свободи, толерантності і спільного діалогу»
Ксенія Ромашенко: «Театр «Золоті ворота» – це місце свободи, толерантності і спільного діалогу»
Ксенія Ромашенко: «Театр «Золоті ворота» – це місце свободи, толерантності і спільного діалогу»
Ксенія Ромашенко: «Театр «Золоті ворота» – це місце свободи, толерантності і спільного діалогу»
Ксенія Ромашенко: «Театр «Золоті ворота» – це місце свободи, толерантності і спільного діалогу»
Ксенія Ромашенко: «Театр «Золоті ворота» – це місце свободи, толерантності і спільного діалогу»
Ксенія Ромашенко: «Театр «Золоті ворота» – це місце свободи, толерантності і спільного діалогу»
Ксенія Ромашенко: «Театр «Золоті ворота» – це місце свободи, толерантності і спільного діалогу»
290
0
0

Ксенія Ромашенко: «Театр «Золоті ворота» – це місце свободи, толерантності і спільного діалогу»

Ксенія Ромашенко вже рік як очолює театр «Золоті ворота». З командою Theatre.love худкерівниця поділилася новим досвідом, найбільшими досягненнями та планами на 2020 рік.

У театрі «Золоті ворота» я з 2014 року, тому в моєму житті особливо нічого не змінилося. Коли ми прийшли в театр з командою на чолі зі Стасом Жирковим, то ситуація була більш загострена, адже потрібно було оновлювати наявний репертуар та складати новий, розуміти, в якому напрямку формувати діяльність театру та ставити цілі, куди рухатися.

Художній керівник як і будь-яка людина, яка закохана в свою справу та бажає її розвивати, має володіти терпінням, компромісністю (але на користь спільної роботи), чітким уявленням, куди рухати колектив і чого прагнути. Розвиватися, рухатися вперед, не боятися помилятися і визнавати свої помилки, підніматися і йти далі.

Наразі мені пощастило, що я прийняла театр у стані, коли він працює і має репертуар, чіткі спрямованості і визначені вектори розвитку: початківці актори та режисери, для яких створено окремий проєкт «Open Mind Студент; вже знані українські режисери як Стас Жирков, Тамара Трунова, Максим Голенко, Іван Уривський, Влада Бєлозоренко, Олена Щурська; співпраця з європейськими режисерами (Жюль Одрі, Миколай Миколайчик, Юрій Дзіваков, Корнелія Кромбгольдс), яких нам вдається залучити до постановок. Тому переді мною не стояло нових завдань, хіба що з’явилося більше відповідальності, але в нас крута невеличка команда, з якою ми завжди знаходимося в діалозі і працюємо з чітким усвідомленням, для кого і для чого це робимо, яка в нас мета і цілі по кожному проєкту. Цей сезон у театрі «Золоті ворота» NO BORDERS (без меж), тобто немає вузької тематики, ми говоримо про сучасний театр, сучасною мовою.

Це був шоукейс одного театру

За минулий рік одним з найпотужніших проєктів був фестиваль «OPEN OPEN OPEN GOLDEN GATE THEATRE FESTIVAL», підтриманий Українським культурним фондом. На цю подію завітало більше двадцяти міжнародних гостей – директори театрів та фестивалей, які зацікавилися співпрацею з нашим театром та українським театром загалом. Завдяки цьому проєкту деякі вистави театру «Золоті ворота» були запрошені на міжнародні фестивалі у Литві («Річард III», «Тату, ти мене любив»), Польщі («Тату, ти мене любив», Festiwal Retroperspektywy), Вірменії («Отелло/Україна/Facebook», Міжнародний театральний Шекспірівський фестиваль), Узбекистані («Тату, ти мене любив»). Звичайно, ми нікуди не зникаємо з мапи України і продовжуємо співпрацю з фестивалями «Карпатський простір», «Мельпомена Таврії», «ГРА».

Це був шоукейс одного театру, ми сподіваємося продовжити фестиваль у наступному році, але з перспективою розширення та налагодження комунікації з міжнародними фахівцями для українських та регіональних театрів. Як показала практика, такі події знайомлять нас не лише з закордонними гостями, але й один з одним. Так, ми зустрілися з Оленою Апчел – режисеркою прем'єри «Сім'я патологоанатома Людмили», яка відбудеться 14-15 лютого.

Фото з відкриття фестивалю «OPEN OPEN OPEN GOLDEN GATE THEATRE FESTIVAL», фотограф Анастасія Мантач

Мене надихає, що немає стопу

Звичайно, кожен може стати художнім керівником, але, по-перше, потрібно бути закоханим в театр і професію, любити акторів, режисерів, людей, які приходять відтворювати цей продукт. По-друге, потрібно усвідомлювати відповідальність, яка на тебе покладається, і по-третє, чітко усвідомлювати, чим ти хочеш займатися і робити це не тільки на словах, але й на діях. Художній керівник як і будь-яка людина, яка закохана в свою справу та бажає її розвивати, має володіти терпінням, компромісністю (але на користь спільної роботи), чітким уявленням, куди рухати колектив і чого прагнути. Розвиватися, рухатися вперед, не боятися помилятися і визнавати свої помилки, підніматися і йти далі.

Не можу сказати, що я дуже втомлююся чи переймаюся, бо знаходжуся в діалозі з багатьма людьми – талановитими, у яких горять очі і які спроможні надихати і ділитися своєю потужною енергією – і це рухає далі.

Мій день розпочинається о 6 ранку з домашніх справ, я збираю і відводжу сина до школи. Потім приїжджаю в театр, дивлюся, чи є візуальні або естетичні побутові моменти, які потрібно облаштувати, знайомлюся з паперовими договорами, заявами, які накопичилися. Далі в мене може тривати репетиція, на якій потрібна присутність для узгодження якихось моментів, можуть бути зустрічі. Врешті-решт це показ вистави, яка може відбуватися і на інших майданчикахтеатрі на Лівому березі Дніпра, Сцені 6. Завершується день о 22-23 годині, коли повертаюся додому і маю ще трішки часу для вирішення своїх справ. Не можу сказати, що я дуже втомлююся чи переймаюся, бо знаходжуся в діалозі з багатьма людьми – талановитими, у яких горять очі і які спроможні надихати і ділитися своєю потужною енергією – і це рухає далі. Мені подобається, що не можна розслабитися і перебуваєш у напруженому стані, тому що постійно себе запитуєш: «а що далі?», «куди ми рухаємося?», «який наш наступний крок?». Нещодавно ми зустрічалися з Максимом Голенко з планами на 2021 рік. Мені імпонує постійний пошук, бо якщо ми в театрі будемо зупинятися і усвідомлювати, що   вже все є, і можна розслабитися, то саме тут починається стоп для розвитку саме театру, а мене надихає, що немає стопу.

Все в житті має відбуватися одночасно

Ще так склалося з університету, де ми познайомилися з чоловіком, і так нас вчили викладачі, що все в житті має відбуватися одночасно. Ніколи не буде вдалого часу, щоб створювати сім’ю, дбати про свій будинок, робити кар’єру. За таким принципом ми і живемо, тому знаходимо для родини спільний час і в професійній діяльності, і в перебуваннях на виставах – це для нас прекрасна альтернатива для проведення часу разом і відпочинку. Звичайно, раз на рік ми плануємо відпочинок родиною, хоча три роки поспіль ми цього не робили. Цей час для перезавантаження необхідний,тому що дуже легко заплутатися, де ми рухаємося вперед, де стоїмо на місці. Знову ж таки зростає дитина, яка потребує уваги. Тому цей баланс доводиться тримати завжди. Це як в стосунках, де завжди потрібні рівновага та компроміс, але без вибухів не можливо.

Фотограф Дмитро Солодкий

Звичайно, не в усіх питаннях ми можемо бути згодні один з одним і це було б абсурдно, якби ми радилися про все. Підтримка безумовно існує в розумінні, до чого ми прагнемо. Якщо я в чомусь сумніваюся або він хоче почути іншу думку, ми просимо поради, але ніколи не загострюємо свою увагу на тому, чи дослухалися цих порад чи ні, бо насамперед вони потрібні для того, щоб сформувати правильну думку і прийняти правильне рішення. Взагалі в театрі ми знаходимося в постійному діалозі. Я звертаюся за порадами не лише до чоловіка, але й до моєї першої помічниці Мар’яни Розстальної, контент-менеджерів, коли ми вирішуємо певні питання. Мені здається, що не радяться тільки самовпевненні, егоїстичні люди, а я до таких не належу.

Починати треба з того, що хвилює і цікавить

Театр «Золоті ворота» – це місце свободи, толерантності і спільного діалогу. І я б хотіла, щоб глядач, який приходить до нас, і люди, з якими ми комунікуємо, завжди це знали і відчували.

Фото з вистави «Наташина мрія», фотограф Настя Телікова

Якщо ви ще не знайомі з театром «Золоті ворота», то пропоную почати з наших вистав-старичків: «Наташина мрія», «Браковані люди», «Украдене щастя». Мені здається, навіть непідготовлений глядач може прийти і подивитися виставу «MIIŁOŚĆ/ЛЮБОВ» від польського режисера Миколая Миколайчика, «Каліки», «Тату, ти мене любив». Найважливіше, щоб глядач, який не був в театрі «Золоті ворота», прочитав і дізнався, куди він іде і на що, тоді він сам для себе зможе відкрити, чи цікавить його ця тема/ проблема, чи бентежить наявність обсценної лексики чи ні. Починати треба з того, що тебе хвилює і цікавить.

Хоч всі кажуть, що ми зруйнуємо ідеалізацію актора, а мені це подобається, тому що всі ми – люди.

Фото з вистави «Браковані люди», фотограф Настя Телікова

У нас постійно відбуваються сюрпризи для глядачів. Ми плануємо проводити воркшопи і запрошувати на них Мартіна Бороша, Агату Бізюк та інших майстрів і режисерів, щоб покращувати рівень акторської професійності. Для глядачів ми пропонуватимемо такі події як обговорення вистав і драматургічні читання. Також  хочемо створити проєкт комунікаціїї з глядачем в режимі вільного спілкування. Тобто після вистави кожен глядач зможе поспілкуватися з артистами на теми або щодо цієї вистави, або особисті питання як улюблені книги, кіно, їжа. Мені здається, цей зворотній зв’язок так само необхідний. Хоч всі кажуть, що ми зруйнуємо ідеалізацію актора, а мені це подобається, тому що всі ми – люди. Актори з цього зможуть теж отримати корисний досвід, познайомившись з цікавими людьми.

Театр повинен говорити на важливі гостросоціальні теми

У нас багато планів на цей сезон. Це і прем’єра Олени Апчел «Родина патологоанатома Людмили», про яку я вище згадувала. Це буде ще один новий формат, який ми зможемо запропонувати нашому глядачеві. Також ми сподіваємося, що Стас Жирков приєднається з проєктом для постановки у цьому році.

Фото з вистави «Сім'я патологоанатома Людмили», фотограф Олексій Товпига

Планується співпраця з литовською режисеркою Андрою Каваліускайте, яка ставитиме виставу про ранню підліткову вагітність і підліткові аборти. Театр повинен говорити на важливі гостросоціальні теми, щоб суспільство розуміло, які перед ним стоять задачі, куди ми рухаємося і як нам формувати своє життя далі. Адже, замовчуючи їх, ми втрачаємо зв’язок з нашими дітьми та підлітками і не вирішуємо ці питання. Тому на 2021-22 сезон є задум розвинути підлітковий напрямок, адже саме в цьому віці ми втрачаємо нашу театральну аудиторію. Мені цікаво, щоб діти хотіли знову прийти в театр, потрапити в це середовище і розвиватися в ньому, пізнавати і ставати свідомими театральними глядачами. Мені б хотілося, щоб це стало культурою кожної людини, тому що це такий самий спосіб поговорити, подумати, насолодитися, відчути і це такий неповторний кайф, коли те, що ти бачиш зараз, відбувається тільки тут і в цю хвилину, і більше ніколи не повториться, не буде такого самого моменту.

Театр має говорити на важливі гостросоціальні теми, адже, замовчуючи їх, ми втрачаємо зв’язок з нашими дітьми та підлітками і не вирішуємо ці питання.

Фото з вистави «Каліки», фотограф Анастасія Мантач

Через 5 років я б хотіла, щоб «Золоті ворота» залишилися кращим театром, мав більше можливостей для глядачів та принаймні три приміщення, щоб реалізовувати всі наші ідеї і плани. Мені б хотілося, щоб театром були зацікавлені наші колеги в Україні і за кордоном. Щоб це був театр, на події якого неможливо потрапити за два місяці до початку.

Інтерв'ю: Ярушевська Альона

Читай також: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival», прем'єра «Сім'я патологоанатома Людмили», рецензія на виставу «MIIŁOŚĆ/ЛЮБОВ».

Особистості

«Настю, заспокойся, ти все зможеш. Просто займайся своєю улюбленою справою!»

Мені подобається відкривати для себе нові кіно таємниці, рости саме в кіно і бачити свій розвиток,...

У липні я стала режисеркою-постановницею у Київському академічному театрі ляльок і вже поставила...

До Дня народження Богдана Сильвестровича Ступки

Вова Лерт – режисер, який знімає голлівудське кіно в Україні. Кінорежисер, сценарист, випускник...

Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.