З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
«Конотопська відьма»: харизматичні потопельниці в містерії по-українськи
62
0
0

«Конотопська відьма»: харизматичні потопельниці в містерії по-українськи

Усе дихало містикою і створювало цілком запаморочливий ефект.

Ще перед черговим локдауном пощастило відвідати виставу у Театрі імені Марії Заньковецької. Вистава ця, конкретніше гопак-опера, – «Конотопська відьма» за сатирично-фантастичною повістю Григорія Квітки-Основ'яненка. Режисер цього сценічного дійства — Вадим Сікорський, художниця – Наталія Тарасенко.

Загалом сюжет був класичним, такий, як і й книжці. Все точиться між коханням та байдужістю дівочою. Олена, сільська красуня, підкинула сотнику Микиті Забрьосі великого гарбуза. Той нещасний сватався, а вона ж кохає зовсім іншого. Проте на сцені, окрім того, розгортаються і інші події. І просто бекграундом вищезгаданої історії це не назвеш. Тут точиться справжня драма, а то й трагедія. Хоча плакати не доводилось, вся вистава сприймається на високій позитивній ноті.

Один з головних персонажів, писар Пістряк, за будь-яку ціну хоче влади. Та й підмовляє трохи (а то й не трохи) недолугого сотника Забрьоху до різних, м'яко кажучи, нехороших справ. І дійшов до того Пістряк, що вигадав собі, що треба топити відьом. «Бо ще наші предки знали: справжня відьма не потоне ніколи», – каже Пістряк.

Можу тільки сказати, що саме сцена з утопленням жінок є найепічнішою. Там такі акторки, такі образи…

Загалом у виставі багато яскравого. І як же без кохання, без заздрості, зла та чар. Відбірна українська магія часами виходить на перший план під час перегляду цієї гопак-опери.

Неможливо не відзначити помпезні і цілком доречні декорації на сцені, а також костюми акторів. Усе дихало містикою і створювало цілком запаморочливий ефект.

Кожен з акторів, чи виконував він головну, а чи другорядну роль, був ніби намальований для тої чи іншої сцени. Якось все і всім підходило. Яскравим штрихом були танці та пісні від акторів. Злагоджена та колективна робота помітна і з першого і з другого погляду.

У мене склалось враження, що я дивлюсь якийсь мюзикл (знаєте, з тих, що колись показували перед новорічними святами). То ставили щось таке гоголівське, а тепер от Квітки-Основ'яненка.

На цю виставу круто ходити цілим сімейством, батьки, діти, або парам, особливо дуже закоханим. Тут є з чого посміятись, але попри те, є про що подумати також.

Відтепер це одне з моїх улюблених творінь заньківчан. Тому раджу безмежно. І розкажете потім, як воно, потрапити у магію української містерії.

Волонтерка проєкту Theatre.love Скишляк Ірина

Вас може зацікавити