З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Катерина Лук’яненко: «Зараз театр свободи, режисери сьогодні не забороняють собі зробити синтез жанрів/ прийомів»
51
0
0

Катерина Лук’яненко: «Зараз театр свободи, режисери сьогодні не забороняють собі зробити синтез жанрів/ прийомів»

У липні я стала режисеркою-постановницею у Київському академічному театрі ляльок і вже поставила свою першу виставу у цьому статусі

На фото Катерина Лук'яненко та Леонід Попов

Театр ляльок – це щось магічне і чарівне

Я хотіла бути актрисою, але на вступних іспитах не встигла на другий тур, але саме тоді відбувався перший тур на режисера і я вирішила спробувати. Ось так я пройшла конкурс і, сама того не знаючи, почала вчитися у кращого майстра лялькової справи в Україні – Леоніда Попова. Думаю, все відбулося інтуїтивно правильно. Я з дитинства була творчою, але більше мені імпонувало вигадувати різні історії, програвати їх, збирати команду однодумців у дворі.

З тих пір почала вірити у долю, адже зараз я не уявляю свого життя без ляльок і не бачу себе в якомусь іншому напрямку. Театр ляльок – це щось магічне і чарівне. Я вірю у чудернацтва, а коли створюю їх сама, то захоплююся ще більше. Ви тільки уявіть, завдяки мені може ожити будь-що – чи то зуб з карієсом, чи то кабан-іклан. Це мене і надихає.

В мене є дві перші вистави. Найперша в житті – це вистава «Лисеня-хитрун» в університеті в навчальному театрі «Арлекін», друга – вистава на професійній театральній сцені «Розбійник Лис та шериф Кролик» в Херсонському обласному академічному театрі ляльок. Звісно, в університеті було легше ставити, там одногрупники, друзі, майстри, які завжди вчасно поставлять правильне питання. У театрі було важче, адже актори, цехи, працівники – незнайомі, але мені пощастило, так як колектив театру привітний, всі допомагали та підтримували, палки в колеса не ставили. Все добре минуло, виставу затвердили і вона досі в репертуарі театру.

Професійний, талановитий режисер може поставити будь-що

Робота над виставою режисера театру ляльок і режисера драматичного театру відрізняється мисленням. Драматичні режисери працюють з пластикою тіла, ми – з пластикою ляльки, предмету, фактури. Наразі театр різний і я взагалі не вважаю такий розподіл актуальним. У лялькових постановках часто використовується «живий план», у драматичних – оживлюють предмети, інколи навіть ляльки. Звісно, лялькарів вчать драматичному мистецтву, що не скажеш про акторів та режисерів драми, хоча я б додала воркшопи під час навчання в університеті з оживлення та ляльковедення для них.

Зараз театр свободи, режисери сьогодні не забороняють собі зробити синтез жанрів/ прийомів. У нас в театрі є прем’єрна вистава «Цирк» режисера Ігоря Федірко, в якій і театр ляльок, і драматичне мистецтво, і циркові номери, і естрада. То як тоді назвати цю виставу і цей напрям? І який режисер має ставити таку виставу? Спробую відповісти. Талановитий. Професійний, талановитий режисер може поставити будь-що, головне, аби воно боліло для нього і йому хотілося розказати про це світові. Важливо ставити собі питання, чому саме ці засоби виразності, прийоми? Звісно, не варто забувати про специфічні особливості театру ляльок та драматичного театру. Наприклад, драматургія: не все, що можна поставити в драматичному театрі, – можна в ляльковому і навпаки. Тут важливо, не який режисер (з якою освітою) буде ставити виставу, а наскільки органічно і доречно вписується той чи інший прийом в історію.

Мій друг та колега, драматург та режисер Ігор Білиць хоче поставити виставу в театрі ляльок (сподіваюся, це не було таємницею) і я вірю, що в нього все вийде, адже в нього є це наївне, щире, по-доброму дитяче, лялькове бачення.

Фото з вистави «Цирк», Київський академічний театр ляльок

Вистава із закритими очима

У Литві я поставила виставу з урахуванням сприйняття незрячих та слабозорих глядачів, така собі вистава із закритими очима, або театр відчуттів. Я виграла грант на мобільність у сфері культури «House of Europe» і реалізувала виставу «Шосте чуття» за казкою Катерини Міхаліциної «Хто росте в саду?». Ця вистава потрапить у мою проєктну наукову аспірантську роботу. Ця вистава універсальна. Спочатку ми думали про те, що зранку її будуть показувати окремо для дітей, а ввечері як виставу для дорослих. Та для кожного глядача фактично грається вистава окремо, тому не важлива вікова категорія.

У липні я стала режисеркою-постановницею у театрі

Моя перша зустріч з театром «Замок на горі» відбулася ще на першому курсі навчання. Нас тоді всім курсом привели і ми дивилися виставу «Дюймовочка», потім на третьому я проходила споглядальну практику: ми були присутні на репетиціях, виставах, вивчали та аналізували щоденний творчий процес у театрі. Вже на магістратурі я прийшла до театру на посаду педагога-організатора, який спілкується з дітьми та їх батьками, налаштовує їх на виставу, знайомить з театром. Це досить важлива функція, особливо в театрі ляльок. Потім я стала помічницею режисера і паралельно могла втілювати свої театральні проєкти. Під час новорічної кампанії 2017 я поставила виставу «Чому ростуть діти?» на метрів театру, заслужених артистів України, – Сергія Чуркіна та Людмилу Ясиновську. Це лірична історія, яку розповідають бабуся та дідусь про свого онука Женю, який дуже хоче стати дорослим (як і всі діти) і намагається відкрити таємницю, від чого ростуть діти. Від їжі? Від вітамінів? Чи уві сні? А от і не тільки! Як виявляється, людина росте від добрих справ, і чим більше вона їх зробить, тим більшою вона стає. У 2018 році я поставила «Різдвяну рукавичку» з народними піснями, тіньовим театром, умовними ляльками і автентичними костюмами. І ось у липні я стала режисеркою-постановницею у театрі і вже поставила свою першу виставу у цьому статусі.

Бургери, льодяники та чупа-чупси заполонили країну молочних зубів

«Зубата втрата» – це не зовсім санітарний театр у класичному його розумінні. Наразі теми здоров’я, безпеки, екології, збереження та піклування про себе піднімаються чи не на перший план. Як на мене, саме театр має розповідати дітям про це. Найкраще запам'ятовування та засвоєння інформації відбувається через гру, візуальний ряд. Окрім догляду за зубами, ми говоримо про страх перед лікарями, про першу втрату дитини (молочний зуб). На хвилиночку у виставі відбувається дві смерті – зуба з карієсом та зуба-різця. За сюжетом дівчинка Ліза, щоб дістатися до країни молочних зубів, переодягається у костюм зуба (так як в цю країну можуть потрапити лише зуби). І от Ліза, ставши «зубом», проживає його життя і тільки після цього, відчувши себе на його місці, розуміє, наскільки важливо доглядати за зубами і не їсти кілограмами солодощі. Вистава немов блокбастер! Бургери, льодяники та чупа-чупси заполонили країну молочних зубів і тільки Ліза здатна перемогти цю цукерково-фастфудну війну (бо врешті ж вона сама її створила).

Це все важливо для сучасного театру, який буде завтра

П’єсу «Зубата втрата» я написала під час Лабораторії драматургів НСТДУ, в якій я брала участь. Це було прекрасно, так щиро, професійно і якось… по-домашньому. У нас було багато воркшопів, майстер-класів. Талановитий та мега професійний коуч Павло Ар’є. Всі сім місяців я відчувала себе в дружній атмосфері, у творчій свободі, всі підтримували одне одного, допомагали. І досі ми тримаємо зв’язок і відвідуємо різні івенти своїх лабораторних колег. Те, що робить НСТДУ зараз, – фантастично. Лабораторії, сезоні школи, конкурси, майстер-класи, лекції, фестивалі. Це все важливо для сучасного театру, який буде завтра.

Інтерв'ю: Альона Ярушевська

Читай також:

Санітарний театр у Замку на горі: перезавантаження

10 фактів про Київський академічний театр ляльок «Замок на горі»

Все, що ви могли не знати про театр ляльок

Особистості

Мені подобається відкривати для себе нові кіно таємниці, рости саме в кіно і бачити свій розвиток,...

До Дня народження Богдана Сильвестровича Ступки

Вова Лерт – режисер, який знімає голлівудське кіно в Україні. Кінорежисер, сценарист, випускник...

Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.

«У мене так само в житті мистецтво, відданість театру переважає над особистим життям»

Вас може зацікавити