Ігор Качур: «Людина, гортаючи стрічку в інстаграмі, фейсбуці чи їдучи в метро, має бачити класну афішу, крутий трейлер до вистави і розуміти, що це модно і стильно»
142
0
0

Ігор Качур: «Людина, гортаючи стрічку в інстаграмі, фейсбуці чи їдучи в метро, має бачити класну афішу, крутий трейлер до вистави і розуміти, що це модно і стильно»

Улюбленець глядачів Ігор Качур 19 серпня відкриватиме новий сезон театру «Актор» прем'єрною моновиставою «Качур. Контрабас». Про що буде вистава, які виклики приймає актор та історії з фанатками у матеріалі Theatre.love

Коли ти виходиш на сцену і у тебе не горять очі, якщо своїми очима ти не хочеш запалити глядачів, не хочеш їх переконати, то ні декорації, ні музика, ні світло, ні костюми тобі ніяк не допоможуть. Тому для мене актор – це «очі».

Ігор Качур – молодий актор театру та кіно, знайомий глядачам своїми ролями у кінострічках «Плохой хороший коп», «За правом любові» та «За витриной». До того, як стати актором, знайшов себе у кінорежисурі та навіть був співзасновником продакшн-студії, що займалася зйомками кліпів, рекламних роликів та короткометражних фільмів. Сьогодні ж він улюбленець публіки театру «Актор», де незабаром представлятиме нову моновиставу «Качур. Контрабас».

Моновистава – це виклик для актора

Ідея зробити цю виставу виникла у художнього керівника театру Слави Жили, він запропонував мені взяти участь у цьому проекті, а я погодився. Згодом, виникли певні обставини, через які я не розумів, чи займатимуся далі театром чи піду в кіно, але в результаті я залишився у цій команді, у цьому театрі, і ми відновили нашу роботу над виставою. Мені було дуже страшно й це відчуття залишилося дотепер, але хай люди знають, що я боягуз. Я ніколи не грав в моновиставах, мене ніхто не знає як актора, і режисер для мене новий. До того ж, я ніколи не брав в руки музичного інструмента, а у постановці йдеться про контрабас, який є майже головним героєм.

Олександра Бадаламенті, режисерка

Мені було досить складно, тому що з початку липня Саша Бадаламенті, режисерка вистави, просто монстр. Ми познайомилися сидячи на репетиціях, вона не знала, як знайти до мене підхід, а я зі свого боку – до неї. Вона ставить репетиції по 5 годин, а для мене це незвично, бо у виставі я граю один. Коли колектив складається з 10 осіб, то поки одні репетирують, інші можуть вийти, зробити собі кави, і так весь час, а тут ти постійно один, і ніхто за тебе не вийде. Тому з 5-годинними репетиціями спочатку було дуже складно, але потрохи я увійшов у ритм і стало нормально. Уже мають привезти декорації, весь реквізит і будемо працювати з такими технічними моментами як світло, звук. До речі, декорації для вистави вийшли дуже масштабні, навіть художній керівник сказав, що вони найдорожчі в історії нашого театру. Виклики є навіть для команди супроводу, тому що у виставі безліч технічних моментів, буде багато переодягань, макіяжу, музики. Мені здається, я ніколи не працював з такою кількістю реквізиту на сцені, тому це 100% буде дуже ефектно. Саша сказала, що буде приїжджати, прати, цвяхи забивати і все робитиме зі свого боку, і Слава Жила зробить все, щоб розпіарити виставу, а я вийду на сцену і зроблю максимум, щоб це була дуже крута «пушка», як співає Alyona Alyona. Хочеться, щоб глядачі повірили, вийшли після вистави і говорили «блін класно», «а що це за актор?», «а що це за театр?», «круто, давайте дізнаватися, які ще роботи у нього є?», «давайте я напишу пост в фейсбуці, виставлю фото, пораджу своїм друзям на роботі».

У виставі є нотки детективу, ми намагаємося зробити так, щоб глядач то сміявся, то думав, щоб слідкував за подіями, запитував себе, чому так відбулося. Тому вистава буде цікава всім, хто цікавиться театром і хоче побачити щось нове. А ще, я впевнений, що вистава буде цікава молоді, тому що вона зроблена стильно, починаючи від декорацій та художнього рішення і закінчуючи сюжетом.

Слава Жила, директор-художній керівник театру «Актор»

Маркетинг Слави Жили

Назву прем'єри «Качур. Контрабас» придумав Слава Жила, він крутий продюсер, бо залучає маркетинг у театральну сферу. Тобто театр перестає бути місцем, яке не потрібно рекламувати або говорити про нього. Мені здається, неправильно вважати, що всі повинні ходити у театри, що люди самі мають знаходити квитки та вистави, людей потрібно зацікавлювати, рекламувати їм театр. Ми весь час їздимо в метро і бачимо рекламу, дивимося телевізор і думаємо, як класно і прикольно виглядає певна реклама, так само повинно бути і з театром. Людина, гортаючи стрічку в інстаграмі, фейсбуці чи їдучи десь в метро, має бачити класну афішу чи крутий трейлер до вистави, розуміти, що це модно та стильно, захотіти дізнатися та загуглити, що це таке. Тому Слава Жила і придумав таку назву «Качур. Контрабас». Напевно, є відсилання до «DZIDZIO Контрабас», але ми з режисером намагаємося зробити так, щоб, вийшовши з залу, глядач зрозумів, чому Качур і чому Контрабас.

«Контрабас» Зюскінда vs «Контрабас» Качура

Для тих, хто не читав п'єсу і не знає, про що там йдеться – її геніальність в тому, що головний герой безмежно ненавидить контрабас і ладен його розрубати, розпиляти, спалити, задушити в газовій камері, але якщо забрати в нього інструмент, то він без нього стухне, бо грати на контрабасі це єдине, що він вміє робити і знає все про кожну його деталь. Те саме й з акторами чи режисерами, яким в тягу їхня професія, але тільки забери її – вони потухнуть. А ненавидить герой свій контрабас, тому що з ним він не може нормально заробляти гроші, чи знайти собі жінку, бо інструмент стоїть як приблуда, весь час дивиться, сміється і кожна жінка від нього йде. З одного боку, контрабас – це жінка, яка не дає йому бути з іншими, наче колишня, а з іншого – мати, яка його не любила і якій він хоче помститися.

У виставі ми порушуємо теми кохання, виховання, сімейних цінностей, реалізації в житті. Це не оригінальна п'єса Зюскінда, у виставі присутні і мої особисті вставки і фройдівські, хоча Зюскінд залишається основним каркасом постановки. Якщо люди будуть йти на виставу, як на оригінал «Контрабасу» Зюскінда, то вони не розчаруються, але не побачать того, що він написав.

Британський актор Деніел Редкліфф (зліва), Ігор Качур (зправа)

Гаррі Поттер та космічні люди

Мені часто говорять, що я зовнішньо дуже схожий з Деніелом Редкліффом, не знаю, треба буде йому написати, скинути фотку, хай оцінить. Я намагаюся не порівнювати себе ні з ким, бо всі люди різні. Є просто актори або люди, творчістю яких я захоплююся і які роблять круті речі. Один з таких – Володимир Кокотунов, він Заслужений артист України. Кокотунов космічна людина – проста, щира, з доброю душею, таким і має бути справжній актор, а партнер по сцені він ще кращий: він тебе ніколи не підставить, не забуде текст, фразу, дію. Він працює як дуже хороша німецька машина. Коли ти виходиш з ним на сцену, ти знаєш, що він може витягнути якийсь момент і свою енергетику викладе на всі 100%. У нас безліч таких геніальних акторів – Богдан Бенюк, Анатолій Хостікоєв, Влад Дмитрук. Хоча Дмитрука знає небагато людей в театральній сфері, бо не працювали з ним, але я виходжу з ним на сцену і можу сказати, що це другий Кокотунов росте – ніколи не підставить.

Я вчився у геніального майстра – Богдана Бенюка, він та людина, яка мені імпонує і близька по духу. Навіть не знаю, як склалася б моя доля, якби я потрапив на навчання до когось іншого. Він на 110 % взяв участь у моєму становленні як актора, я захоплювався ним в інституті і завжди до нього тягнувся, тому я весь час в інституті працював з ним, відчував, розумів його.

Ігор Качур та Богдан Бенюк, вистава «Король Лір» у Пекіні

На четвертому курсі інституту ми полетіли до Пекіну на міжнародний театральний фестиваль, де всі грали одну постановку – «Короля Ліра», і так вийшло, що у мене була роль блазня, а в нього – короля Ліра. Коли ми відіграли виставу і мали вільний час, ми подорожували Китаєм і це був етап максимального зближення. Я зрозумів, наскільки це проста та жива людина: колишній народний депутат, сьогоднішній депутат Київради, народний артист та інші привілеї, а ми їдемо з ним на гальорці в автобусі, забитому студентами, і говоримо на всілякі теми.

Якщо говорити про закордонних акторів, то дуже люблю Тома Хенкса, Рассела Кроу. З режисерів я обожнюю Стівена Спілберга. Я просто також дуже багато знімав до того, як потрапив в актори, і захоплююся тим, що у нього безліч геніальних картин і всі в різних жанрах – не важливо, чи то драма, чи фантастика, чи мультфільм. У мене запитання: або він справді вміє дуже класно працювати в різних жанрах, або він просто наймає людей, які це роблять, але навіть якщо так, то він все одно крутий, тому що додумався до такого.

Про улюблені ролі і вистави

Я люблю всі свої ролі. У виставах та проектах, у яких ти береш участь, потрібно зробити максимум, вижати з себе все, щоб тебе побачили, щоб тобою зацікавилися. Тому я намагаюся у кожній ролі знайти щось цікаве, додати своє бачення, щоб мені хотілося виходити на сцену з цим персонажем, щоб глядач слідкував за ним і не міг відвернути очей.

Фото з вистави «7 розгніваних джентельменів»

Поки що всі мої ролі максимально різні, починаючи від ролі Діми у виставі «Патріс» і закінчуючи Северином у виставі «7 розгніваних джентельменів». Остання, мабуть, моя найулюбленіша вистава і персонаж, але я зараз трішки розчаровуюся в цій постановці. Виставу придумав Саша Жила і ми дуже довго її репетирували, постійно кооперувалися, відточували свої ролі, бо знали, що прийдуть люди і їх потрібно здивувати. І у нас вийшло, у нас аншлаг на кожній виставі, немає куди посадити людей, їм це подобається, але розчаровуюся, тому що відбулися деякі зміни в акторському складі, і вистава, як на мене, втратила не те що якість, а свою внутрішню кухню.

Режисерський досвід у кіно

Коли я вчився в інституті, ми з Петром Русанєнком і Артемом Шеметом створили щось на кшталт продакшн-студії. І почали щось знімати, спочатку це були дуже страшні роботи, які соромно комусь показувати, але ми вчилися. А в якийсь момент Петя сказав: «Нам американський фонд дає гроші на зйомки короткометражного фільму». Звісно, це були 30 000 грн, що є копійками для кіно, але ми написали сценарій, його затвердили і ми почали працювати над проектом.

Короткометражка називалася «Пам'ятати» – історична картина про ромський геноцид. В центрі сюжету українка 18-20 років, яка вирішила сховати у себе вдома, у підвалі, ромську дівчинку, щоб ту не вбили. Спочатку вона пішла на це через гроші та золоті прикраси, які їй запропонували за переховування дівчинки, а потім вона почала розуміти біль ромки, і що вони удвох самотні і більше нікого у них немає.

Фото: SightFilm Production

Після цього проекту ми запустилися, почали знімати рекламні ролики, кліпи, але в якийсь момент я зрозумів, що кінорежисер – дуже складна робота, яка вимагає багато нервів і постійного контролю. У театрі, на мою думку, режисеру легше, а в кіно – це і світлова, і звукова корекція, і монтаж, і великий підготовчий період, а ще постійно трапляються якісь казуси. Наприклад, була в нас за локацію проста хата, ми з помічником режисера приїхали на майданчик, зайшли в будинок, а там, коли розмовляєш, то пар з вуст йде від холоду, і все вже домовлено з операторами, акторами, а холоду ніяк не приховаєш. Тому довелося по всьому селу шукати і зносити обігрівачі, дуйчики, вмикати всі газові конфорки і приміщення потроху почало нагріватися, але все одно на монтажі було видно пар.

Курйозні випадки з фанатками

Декілька років тому ми грали виставу у чернігівському театрі, на яку приїхала група дівчат 13-14 років. І я ніколи не забуду, як після показу сиджу в гримерці, їм апельсини, заходить режисер і каже: «Ігоре, можеш на сцену вийти? Тебе просять». Я вийшов весь у апельсинах, а там десь 10 дівчат, всі кричать, оточили мене... І ми пофотографувалися, поспілкувалися. Була ще одна ситуація, коли на виставу прийшла дівчина і хотіла мене побачити після вистави, але я забув про це. Мені було так соромно, що я вже сиджу дома і п'ю чай, а людина мене чекала, поки до неї не підійшла адміністраторка, так не гарно вийшло. Я, звісно, потім знайшов її у соціальній мережі, запросив на виставу на знак компенсації. Буває що пишуть дівчата років 13-ти після вистави «Привіт, як справи?», «Ти приїдеш в Херсон чи Чернігів?», а заблокувати негарно, тому сиджу відповідаю, вони такі кумедні.

 

Особистості

Актор Олександр Зінєвіч вперше розповів про акторську роботу та захопленням фотографією, поділився...

Колектив Театральної майстерні Миколи Рушковського про команду, основні принципи та цінності,...

Олексій Вертинський та Артем Ємцов про складнощі підготовки до ролей, суть акторської діяльності,...

Художня керівниця театру КХАТ Катаріна Сінчілло про головні ролі, ювілейний сезон КХАТу та сучасний...

Художній керівник та режисер Театру на Подолі Віталій Малахов розповів Theatre.love про плани у...

Вас може зацікавити

«Шрами» Дикого театру