З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Христина Микитин: «Актори – це лікарі душі»
Христина Микитин: «Актори – це лікарі душі»
Христина Микитин: «Актори – це лікарі душі»
Христина Микитин: «Актори – це лікарі душі»
Христина Микитин: «Актори – це лікарі душі»
670
0
0

Христина Микитин: «Актори – це лікарі душі»

Інтерв'ю з життєрадісною, доброю, чуттєвою та талановитою акторкою ТЮГу на Липках Христиною Микитин. Ви впізнаєте її за ролями у виставах «Поліанна», «Мене прислав доктор Хоу», «Перетворення», «Місто», а також за роллю в серіалі «Обручка з рубіном».

Я з села Голинь Івано-Франківської області. До вступу в університет, я жодного разу не була в театрі, але колись я дивилася телепередачу «Крок до зірок» і сказала: «Я буду вчитися тут у цього дядька», а мама мені відповіла: «Христю, це дуже дорого, ти не зможеш ніколи поступити туди». Минув деякий час, я вже планувала стати перекладачем з англійської мови, але брат, який вчився в Києві, сказав, що є класний університет Карпенка-Карого, і я згадала про свою дитячу мрію. Коли я вперше сюди приїхала, все пахло творчістю, мені навіть захотілося там жити, але вступити мені так і не вдалося. Я погано підготувалася, тому що неправильно розуміла, що таке акторська майстерність. Але я зовсім випадково вступила на експериментальний курс в університет Поплавського до викладачів Дубініна Костянтина Михайловича і Судьїна Володимира Миколайовича.

«Ти не думай, що талановита. Просто ти мені підходиш»

Я зробила і це стало для мене визначальним етапом, що я маю займатися саме театром

Потім в мені розгледіли якийсь трагізм і мені дали першу роль дівчинки-жебрачки. Режисер сказав тоді «Ти не думай, що талановита. Просто ти мені підходиш, тобі потрібно багато працювати і якщо зіграєш добре – молодець, ні – приберу тебе з цієї ролі». Це була перша важлива роль, де ми робили етюди на вірші і я просила у людей гроші рядками з поезії Симоненка: «Люди – прекрасні. Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема». Це була перша моя трагічна роль.

Потім я грала Віллі у п’єсі Теннессі Вільямса «Призначено на злам» і тут почалася моя любов до цього драматурга. Віллі – це дівчинка, яка живе в будинку, призначеному на злам. У неї немає жодних родичів – мама, тато, сестра померли. Ця роль була для мене знаковою, тому що не вірили, що я зможу її зробити тому. Я зробила і це стало для мене визначальним етапом, що я маю займатися саме театром. Мені не все так легко вдавалося, я плакала майже над кожною роллю (навіть досі таке є), бо хочеться все ідеально зробити.

«Я мріяла працювати в ТЮГу ще з другого чи третього курсу»

Я мріяла працювати в ТЮГу ще з другого чи третього курсу і мені всі говорили: «Так, ти маєш там працювати». Я бачила себе в цих ролях, що я через них можу щось сказати, донести глядачеві. ТЮГ був близький мені, у ньому можна грати як в дитячих, так і дорослих виставах. Хлопці навіть жартували: «Зранку я граю мишку, а ввечері – Ромео». Так само ти можеш грати білочку, грибочка, а потім мати серйозну роль, хоча затрати однакові що для дитячих вистав, що для дорослих.

У цьому театрі ми проходили практику і наш викладач Костянтин Дубінін ставив дитячу виставу. Я знала всі пісні і співала їх йдучи додому. Я була схиблена на цьому театрі і коли всі студенти після пар прогулювали практику, я летіла в театр, мені хотілося там бути. Тому мені було дуже боляче, коли мене не взяли в ТЮГ і коли я дізналася, то з’їла півкілограма халви.

Фото з вистави «Спогади із присмаком мартіні», Новий український театр

«Новий український театр – порятунок від депресії»

Щоразу, коли ти щось дізнаєшся, ти вже граєш нову історію.

Новий український театр врятував мене від депресії, я відчувала себе непотрібною, бо зруйнувалася моя мрія стати частиною ТЮГу. Спочатку у мене була роль Джульєтти, а потім у театрі з’явилася постановка за Тенессі Вільямс «Спогади із присмаком мартіні», в якій я граю Лауру. В той момент була ця дівчинка була для мене дуже близькою, я відчувала свою схожість з нею: у мене теж є брат, на перший погляд, може здатися, що я відкрита людина, але інколи я – інтроверт і у мене були схожи думки з нею. Лаура – аутист легкої форми, яка закрита у своїй клітці і живе у своєму світі, але він – прекрасний, а вона – чесна. Мені подобалося дізнаватися і розслідувати цього персонажа як людину, у якої не лише проблеми з психікою, але й фізичні – вона хромає на одну ногу, одна нога довша за іншу. У неї ніколи не було чоловіків, друзів. Щоразу, коли ти щось дізнаєшся, ти вже граєш нову історію. Тому я дуже люблю Лауру і цей маленький театр, людей, які там грають, тей зал.

«У дитячих і дорослих виставах головне працювати по-чесному»

Протягом року я працювала в Новому українському театрі і мої гарні друзі, теж актори, Дмитро Усов і Дар’я Кривошей підштовхнули мене спробувати в ТЮГ знову. Я відповіла: «Добре, але якщо мене не візьмуть до трупи театру і цього разу, то більше я сюди не прийду – ні як актриса, ні як глядачка. І я прийшла, але вже не переживала, мені хотілося віддавати свою творчість, а не показувати свої комплекси. І я відчула, що мене візьмуть, це відразу бачиш – подобаєшся ти чи ні, те саме і з глядачами.

ТЮГ – це тей театр, де відбувається становлення особистості

Фото з вистави «ВомбатМишаКіт», ТЮГ на Липках

Сьогодні я граю як в дитячих, так і дорослих виставах і головне працювати по-чесному. Якщо постановки зроблені круто, з любов’ю, то ти не хочеш розчарувати ні команду вистави, ні глядачів. Звичайно, дорослі тебе більше слухають, вони вже усвідомлені, куди прийшли. А з дітьми яка специфіка, особливо зі школярами? Приходить, наприклад, 400 дітей і якщо вони вже прийшли налаштованими, що не будуть на тебе дивитися і тебе слухати, то втримати їх увагу буде дуже складно. Але починається вистава і відбувається якась магія, а в кінці дитина підходить і каже: «У мене ледве серце не вистрибнуло» або «Ви дуже класно грали». В такі моменти ти особливо розумієш, що в тебе надважлива місія, адже саме ТЮГ – це тей театр, де відбувається становлення особистості і дуже важливо розмовляти з нею однією, сучасною мовою, не виховувати її, а бути прикладом для наслідування. Якщо діти приходять з батьками, то проблем з увагою немає. Наприклад, є вистава «ВомбатМишаКіт», яку поставив Артур Артімєньєв, так там батьки регочуть більше ніж діти, бо якщо круто зроблено, то смішно і батькам, і дітям.

Фото з вистави «Мене прислав доктор Хоу», ТЮГ на Липках

«Боже, якби і в нашому театрі поставили цю виставу»

У мене є улюблені ролі, наприклад, у виставі «Мене прислав доктор Хоу» я граю сліпу глухоніму дівчинку Хелен. Це ще одне диво, яке зі мною сталося. У 2016 році я подивилася фільм «Сотворившая чудо» 1962 року і тоді під враженнями я подумала: «Боже, якби і в нашому театрі поставили цю виставу». І тут ми приходимо на збір групи, і наш художній керівник каже «Сотворившая чудо» і у мене відняло мову, а потім мені дали роль Хелен. Це не просто роль, нею я хочу сказати глядачам про волю про те, як це нічого не бачити і не відчувати. Я прочитала дуже багато матеріалів про Хелен Келлер, її книгу, я виписую її цитати, я завантажила собі її фотографії, подивилася документальні фільми про таких дітей. Я була в шоці, бо не знала, що такі люди існують, а це все відбувалося у реальності. Хелен Келлер відома як письменниця та лекторка, політична активістка, суфражистка та пацифістка, була нагороджена Президентською Медаллю Свободи, однією з двох найвищих цивільних нагород США. Це знакова постать у світовій історії і я дуже рада, що маю цю роль.

З моїх улюблених ролей це Лаура у Новому українському театрі, про яку я вже розповідала; Зоська з «Міста» і сестра у виставі «Перетворення» мені подобається через контраст образу – вона найбільше любить брата і одна з перших, хто відмовляється від нього. Це ті ролі, які мене вчать. У мене вдома навіть є намальоване пастельними фарбами дерево, на якому я пишу всі свої зіграні ролі.

Фото з вистави «Поліанна», ТЮГ на Липках

«Це такі круті люди»

У моєму становленні як актриси взяли участь насамперед мої викладачі – Костянтин Михайлович Дубінін і Володимир Миколайович Судьїн, але Володимир Миколайович якось вірив в мене, його найбільша похвала – «Це було переконливо». Потім це Віталій Анатолійович Кіно та Артур Артімєньєв. Коли мене все-таки взяли до ТЮГу, це Віктор Сергійович Гирич, який дав мені шанс зіграти однойменну роль у виставі «Поліанна». Вперше її побачивши, я була дуже схвильована і запитала себе: «Якби у мене був рак і що я б зробила за цей відведений час?». Я б підійшла до Віктора Сергійовича (хоча я ще не знала його і не працювала актрисою) і сказала б: «Я помираю, дайте мені зіграти «Поліанну» хоча б один раз». І коли я прийшла працювати до ТЮГу, Віктор Сергійович ввів мене в цю роль, про яку я так мріяла! Він повірив в мене і дав багато можливостей, щоб я змогла себе проявити. Наступним театральним діячем, який взяв участь у моєму становленні був Дмитро Михайлович Богомазов, у мене була маленька роль у його виставі «Наше містечко», але він досі залишається для мене гуру в театрі. Я б хотіла з ним ще попрацювати, всі його вистави дивлюся з відкритим ротом.

Це якраз те, що і має робити театр, – вражати і лікувати душі, а актори – це лікарі душі і це, на мою думку, їх основна місія.

Мене надихає актриса Чулпан Хаматова у всіх проявах як людина, як жінка, як актриса, як волонтер. Я нею захоплююся, дивилася всі її інтерв’ю, багато артхаусних фільмів з нею – «Місячний тато», «Країна глухих», «Тувалу», «Ґуд бай, Ленін!» і, коли вона приїхала в Україну з пластичною виставою «Бідна Ліза», я бігла після показу, щоб подарувати квіти, і казала «Боже, ви прекрасні!». Також мене надихають Іван Вирипаєв, Лев Додін, Рімас Тумінас. Це такі люди круті.

«Ми віримо, що мистецтво може лікувати»

«АРТ ПОМІЧ» – це благодійний фонд, який направлений на допомогу онкохворим дітям і творчим особистостям. Це спільний проект з Оленою Михайліченко, який виник після того, як потрібна була допомога нашому актору Тарасу Мельничуку. Чому «АРТ ПОМІЧ»? Ми віримо, що мистецтво може лікувати і ми хотіли об’єднати саме творчих людей: акторів театру і кіно, музикантів, артистів, естради. У нас є два основних відгалуження – мінімальна фінансова допомога і волонтерська діяльність. Так як ми неприбуткова організація, то фінансування у нас немає, але ми робимо благодійні покази вистав, виставки, концерти, ярмарки, фестивалі і всі зароблені від цього кошти віддаємо дітям, які їх потребують. Також у нас є фестиваль «Мистецтво лікує» в «Охматдиті», коли протягом п’яти днів ми щодня привозимо майстер-класи, концерти.

У червні ми спільно з фондами «Краб» і «Крона» робили у ботанічному саду благодійний пікнік «Шалене чаювання» з персонажами казки «Аліса у країні див». У нас був Семен Горов ведучим, було багато артистів, продавалися різні смаколики, кожен міг взяти участь в майстер-класах чи обрати для себе розвагу до душі. Це було зроблено в пам’ять про дівчинку Лізи Карпенко, якої вже з нами немає, і ми збирали гроші на якісну діагностику раку крові у дітей. І тепер хочемо організовувати щороку цей фестиваль.

Також Саша Зіневич запропонував зробити класний соціальний проект – сфотографувати онкохворих дітей з відомими акторами і зробити виставку в нашому театрі або в галереї. І я сподіваюся, що цей проект ми втілимо. Взимку і весною хочемо за традицією зробити фестивалі в «Охматдиті». Ось такі найближчі плани.

Фото з благодійного пікніка «Шалене чаювання»

Інтерв'ю: Ярушевська Альона

Особистості

«Настю, заспокойся, ти все зможеш. Просто займайся своєю улюбленою справою!»

Мені подобається відкривати для себе нові кіно таємниці, рости саме в кіно і бачити свій розвиток,...

У липні я стала режисеркою-постановницею у Київському академічному театрі ляльок і вже поставила...

До Дня народження Богдана Сильвестровича Ступки

Вова Лерт – режисер, який знімає голлівудське кіно в Україні. Кінорежисер, сценарист, випускник...

Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.

Must watch від Христі Микитин

ProEnglish Theatre
A Morphine
ТЮГ на Липках
Місто
Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра
Дім на краю душі
ТЮГ на Липках
Мене прислав доктор Хоу
ТЮГ на Липках
Поліанна
ТЮГ на Липках
Перетворення
ТЮГ на Липках
Наше містечко
ТЮГ на Липках
Шинель
ТЮГ на Липках
Вишневий сад
Молодий театр
Синій автомобіль
Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра
Сталкери
Молодий театр
Дядя Ваня
Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра
Співай, Лоло, співай!
Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра
Радість сердешна, або Кепка з карасями