З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
«Homo Sapiens! Sapiens?» або «Le dieu du carnage» очима Вільного Театру ОКО
102
0
0

«Homo Sapiens! Sapiens?» або «Le dieu du carnage» очима Вільного Театру ОКО

«Вільний театр Око» разом з головною режисеркою Галиною Воловецькою презентували свою постановку п'єси у сатиричній комедії «Homo Sapiens! Sapiens?».

Постановка комедії «Божество різанини» французької актриси та драматурга Ясміни Рези відбулася і у Львові.
Вперше вистава була поставлена у Цюриху в 2007 році,
далі був Париж, Лондон, американський Бродвей, Роман Поланськи відзняв навіть кінофільм.

У 2009 році п’єса була названа «Найкраща комедія сезону 2008 року в Лондоні»
та отримала театральну премію Лоуренса Олів'є.

І ось старенький Львів. «Вільний театр Око» разом з головною режисеркою Галиною Воловецькою
презентували свою постановку п'єси у сатиричній комедії «Homo Sapiens! Sapiens?».

Прем’єра відбулася 14 жовтня 2020 року у рамках фестивалю «Французька осінь у Львові»

Старі сходи. Горище однієї зі старих квартир у центрі Львова. Запах парфум. Незавершений ремонт. Спершу здається все дуже простим. Просто дві сімейні пари, просто обговорюють своїх синів, які просто побилися в школі. З ким не буває? Однак інтелігентна розмова дуже швидко перетворюється на бомбу сповільненої дії. Події розгортаються в межах однієї квартири, де на перший план виходять не антураж, а дискусія на різні теми. Нудота від награної ввічливості та фальшу стає настільки нестерпною, що одна з головних героїнь блює посеред вистави. Це і стає кульмінацією зіткнення двох світів в замкнутому просторі. До фінішу герої остаточно позбавляються своїх масок і перестають грати у дорослих. Все це супроводжується внутрішньо сімейними сварками, віскі та ромом, розкішною музикою та димом. Крові у виставі немає, натомість стільки іронії та сарказму з приводу певних штампів людської поведінки.

Зрештою поєдинок переходить на ринг. І це, мабуть, один із головних меседжів режисера у постановці. Чому так? А мабуть, тому, що умови гри задані в максимально жорсткому форматі два на два. А початкове протистояння батьківських пар плавно перетікає в гендерне протистояння. Більше немає пари проти пар, тепер йдуть жінки проти чоловіків.
Музика, світло, пластичні рішення, – все це допомагає режисеру тонко підкреслити контраст «людських» та «тваринних» інстинктів.

Актори блискуче підібрані до своїх ролей, адже для них це справжнє випробування. Здається, ніби інші особи в цих образах виглядали б недоречно. Чотири людини – чотири різних світогляди. Веронік (Іванна Мисюк) – цінителька мистецтва, борець за права африканських народів, історик з вкрай високими моральними цінностями. Її чоловік Мішель (Юрій Пилипчук) – звичайний продавець сантехніки, який любить час від часу викурити сигару або випити віскі з запасів, що поповнюються його друзями. Аннет (Галина Риба), яка страждає від дефіциту уваги з боку чоловіка Алена (Іван Довгалюк) – адвоката, котрий ні на секунду не розлучається зі своїм телефоном та боїться взаємин з власними дітьми. Дуже живі діалоги, без зайвих ноток штучності, спочатку показували ввічливість, але поступово втрачали самовладання та сипали звинуваченнями і докорами. Вони почнуть з кави і пирога, а закінчать пляшечкою віскі. Непередбачуваність сюжету і рівень пристрастей ростуть прямо пропорційно ступеню сп'яніння. Ці герої спалахнуть і згорять, як сірники.

Такий формат вистави, як на мене, ідеальний, бо ніщо не відволікає від дискусії, акторської гри і режисерських прийомів. Напруга протягом усієї вистави дозволяє акторам справді розкрити характери своїх героїв. В результаті виявляється, що вони просто не здатні знайти компроміс, перш за все самі з собою. Вони сперечаються про те, що діти їх ростуть не так, як їм хотілося б, але поводяться ще гірше цих дітей.

А ось чий дзвінок врятує «дорослих дітей» та змусить заплакати глядачів, ви дізнаєтеся в кінці вистави. До речі, акторів насправді не четверо, а більше. Таємниця героя Хрумка залишається не розкритою.

Подивитися цю виставу буде корисно практично будь-кому, хоча б щоб зрозуміти, що в кожному з нас сидять проблеми серйозніші, ніж вибитий зуб, і вирішити їх не так легко. Та, як мінімум, змусить вас задуматися про життя і нашу схожість з головними героями. Бо, якщо для них це був найгірший день у житті, то для глядачів точно ні.

Волонтер проєкту Theatre.love Артур Околіта

Читай також:

Український період творчості Романа Віктюка

«Face to face»: як минув фестиваль у Хмельницькому театрі імені М. Старицького

«Турандот» – прем’єра у Львівській національній опері

Вас може зацікавити

14 дитячих онлайн-вистав

Рух = його життя