З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Григорій Бакланов: «Для мене популярність вимірюється не частотою впізнавань на вулиці, а затребуваністю у професійній сфері»
69
0
0

Григорій Бакланов: «Для мене популярність вимірюється не частотою впізнавань на вулиці, а затребуваністю у професійній сфері»

Актор театру на Печерську, Лаврін у серіалі «Спіймати Кайдаша», козак Семен у кінострічці «Пекельна Хоругва» та виконавець ролей у більш ніж 30 кінострічок та серіалів, Григорій Бакланов про акторську професію, особливі ролі, громадську діяльність та здійснення мрій

З дитинства я займався і танцями, і тенісом, і живописом, але мені швидко набридало і я кидав ці заняття. До театральної школи мене привела мама і спочатку мене так само не тягнуло туди, але згодом відбулось якесь «зараження», з’явились жага до акторства і я поновив навчання. У школі до нас ставилися як до творчих людей, з нами працювали, як з акторами, а не як з дітьми, відповідно і вимоги до нас були вищими, за що я дуже вдячний.

Не в кожній професії ти маєш змогу осягнути стільки можливостей.

Одна з перших основних ролей, яку я зіграв у театральній школі, – це Артур у п’єсі Славомира Мрожека «Танго». Матеріал був дуже складним для 15-річного юнака, а я не дуже й намагався заглибитися в суть, допоки один з викладачів, завітавши на прогін, не запитав мене: «А ти взагалі розумієш, про що ти граєш? Що означає ось це слово і це...». Пам’ятаю, було неймовірно соромно, але я потім усвідомив: якщо ти не розумієш, про що граєш, – краще взагалі не виходити не сцену. І завдяки цьому уроку сьогодні я люблю копатися у ролі: ставити багато запитань і шукати відповіді на них, розгадувати автора, перечитувати літературу про цей твір тощо. Мені подобається акторство тим, що залежно від ролі ти повинен або оволодіти їздою верхи, або навчитися грати на трубі, чи піти на бокс, чи брати уроки танців, чи навіть зробити все це разом. Не в кожній професії ти маєш змогу осягнути стільки можливостей.

Фото зі зйомок фільму «Пекельна Хоругва»

Театр на Печерську – те місце, де я справді отримав школу та досвід

Після школи я вступив до основного театрального університету – Карпенка-Карого, але місцем, де я справді отримав школу та досвід, став для мене Театр на Печерську. Завдяки Олені Лазович (прим. ред. – актриса та режисерка Театру на Печерську) я усвідомив, чим займаюся, ціну цієї професії і найголовніше – розуміння, що твоє виховання особистості в першу чергу формує тебе як творчу одиницю. Вона не тільки визначний режисер, а й блискучий педагог.

Щодо улюблених ролей – нещодавно я зрозумів, що не може бути ролей улюблених та неулюблених. Не подобається – залиш та займайся іншим! Але є особливі ролі, після яких я відчував певні зміни в собі. Для мене це ролі у виставах «Мій Гамлет. Висоцький», «Альоша» та «Святою ніччю». Наприклад, роль Ракітіна у виставі «Альоша» за романом «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського спочатку для мене була вкрай неприємною. Я не розумів, як можна бути такою людиною і так вчиняти, думав, що з цим героєм у мене немає нічого спільного і знадобився рік постійних репетицій, щоб я нарешті припинив бути ханжею і зрозумів, що також маю багато негативних рис. Тепер знаю, що ця роль – якраз про мене і завдяки їй я зробив багато відкриттів в собі.

Фото з вистави «Мій Гамлет. Висоцький»

На сьогодні це всі проєкти, де я брав участь

Нещодавно я брав участь у благодійній акції «Ми поряд», розпочатої Червоним Хрестом України. Її організували мої друзі-кіношники, які в свою чергу є волонтерами Червоного Хреста України. Я лише допомагав їм привернути увагу до проблем соціально незахищених людей. Завдяки роликам з творчими діячами, вони зібрали кошти на допомогу Будинку ветеранів сцени та Святошинського дитячого будинку-інтернату. Збір коштів триває.

Також підтримую Інтегровану освітню систему Анжеліки Цимбалару «Світ чекає крилатих» для початкової школи. Як на мене, це найефективніша сучасна освітня розробка, яка не була запозичена за кордоном, а створювалася групою українських вчених, методистів та вчителів і вже довела свою ефективність: за нею на сьогодні навчаються діти в 22 областях України. Хотілося б досягнути того, щоб у цьому форматі навчалися усі діти: це єдина система в країні, де ти «навчаєшся навчаючи» – саме цей метод є найкращим для засвоєння будь-якого матеріалу (і це вже доведено). І я радий, що зміг допомогти якимись фото- та відеоматеріалами, які зараз задіяні в цій системі.

Це дитяче відчуття здійснення мрії – безцінне

У нас з Настею (прим.ред. – Анастасія Цимбалару – актриса) була мрія – наживо побачити сНіжне шоу Слави Полуніна. Десь восени я дізнався, що за пів року вони гратимуть у Празі. Ми відразу ж взяли квитки і врешті відвідали шоу. Вистава триває приблизно півтори години, але ми там були майже три. Справа в тому, що наприкінці по всій залі розкиданий штучний сніг і гігантські повітряні кулі, якими всі дорослі та діти починають гратися. Вони спеціально роблять так, щоб люди могли насититися цим дитинством стільки, скільки треба. І ми справді не могли звідти вийти, а коли вже були на вулиці, то не могли повірити, що все це закінчилося. Такі враження, ніби прощаєшся з близькою людиною і знаєш, що більше ніколи її не побачиш. Тому цей день для мене є і дуже тужливим, але водночас це дитяче відчуття здійснення мрії – безцінне.

Простір популярних акторів тільки формується

Зараз в театрі є кілька робіт, які знаходяться в стані проб: ми розбираємо матеріал, шукаємо теми, але офіційного наказу про прем’єри ще немає. Що саме з цього буде сформоване у виставу і побачить світ – сподіваюся, скоро дізнаєтеся. У кіно є певні роботи, які через карантин довелося призупинити, і зараз я не уявляю, коли вони будуть завершені і вийдуть в прокат чи на телеекрани. А з уже відзнятих – це 12-серійний проєкт «Сага», який охоплює 100 років історії однієї родини. Я вперше брав участь у такому масштабному проєкті (в ньому задіяно більше 300 акторів) і ця історія мене дуже вразила. Уже хочеться подивитися, що з цього вийшло.

Для мене популярність вимірюється не частотою впізнавань на вулиці, а затребуваністю у професійній сфері. Я дуже вдячний, що мене запрошують на різні ролі, бо часто буває, що після виходу на екрани вдалої роботи тобі пропонують подібні образи, і в цей момент найголовніше добиватися, щоб тебе розглядали і на героїв інших типажів. Але насправді популярних акторів, як на мене, в нас поки небагато. Якщо я запитаю в своїх родичів в селах, вони згадають одиниці. Та й лише тих, хто брав участь у телевізійних шоу. Простір популярних акторів тільки формується і в цьому заслуга таких як ви, які беруть інтерв’ю, розповсюджують інформацію.

Інтерв’ю: Альона Ярушевська

Фото зі зйомок серіалу «Спіймати Кайдаша»

Особистості

Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.

12 запитань до актриси Молодого театру Вікторії Ромашко

«У мене так само в житті мистецтво, відданість театру переважає над особистим життям»

10 питань до актриси Лі Берлінської

У кожній державі і в кожній нації є виразник своєї духовності через сцену, тому що саме через театр...

Вас може зацікавити