Ігор Качур: «Якби я лікував людей, то робив би це жартами, приколами, хохмами»
182
0
0

Ігор Качур: «Якби я лікував людей, то робив би це жартами, приколами, хохмами»

Ігор Качур про акторську діяльність, новий досвід у продюсерській сфері та кінопроєкт «Вірити»

Більш ніж пів року у театрі «Актор» йде моновистава «Качур. Контрабас». Сьогодні актор Ігор Качур поєднує не лише акторську діяльність в театрі «Актор», театрі на Печерську та Дикому театрі, але й став продюсером кінопроєкту «Вірити». Про акторську діяльність, нову роль продюсера та кінопроєкт «Вірити» в інтерв'ю для Theatre.love.

- Минулого разу ми оминули питання, як ви стали актором, тому розкажіть цю історію.

Взагалі я збирався вступати у медінститут, так як у мене всі рідні – лікарі і я теж хотів ним бути, і вони навіть прийняли мої документи, але, коли я проходив повз університет Карпенко-Карого, то я задумався і спробував себе у творчому конкурсі. І так вийшло, що я вступив на факультет народної медицини, на журналістику в НАУ і на актора театру і кіно в Карпенка. Було дуже складно тоді вирішити і я думаю, що лише у дорослому віці людина насправді розуміє, ким вона хоче бути. Якби я пішов на журналістику, я б не вчився, бо не можу всидіти на місці; якби я лікував людей, то робив би це жартами, приколами, хохмами. А так я обрав акторський і не шкодую про це.

- Три слова, якими можете себе охарактеризувати?

Відповідальний, веселий, можливо, працьовитий.

- Уже майже півроку на сцені театру «Актор» йде ваша моновистава «Качур. Контрабас», як успіхи?

Фото з вистави «Качур. Контрабас»

Ой, прем’єра була дуже складна як фізично, так і морально, але тим, що відбувається зараз, я задоволений. На виставу приходила Руслана Писанка за моїм запрошенням і навіть залишила фідбек на фейсбуці. Я вірю в те, що вистава розростеться, що будуть аншлаги, що треба буде купувати квитки ледве не за два місяці, і я зроблю все для цього. Я, до речі, заходив на ваш сайт theatre.love і був здивований, що більшість відгуків до вистави – позитивні, що у 90% оцінили акторську гру, що повірили мені. Такі фідбеки надзвичайно приємні.

- Чи змінює актора участь у моновиставі? Що змінилося у вас?

Змінює, напевно, але це моє. Я ж молодий актор, у народних артистів, можливо, все інакше у моновиставах. Зараз я безпосередньо перед собою роблю певний звіт: що я зробив, що я повинен зробити, на чому не потрібно зупинятися, що треба викинути. Я завжди згадую собі «Контрабас» і думаю, що це дуже крутий виклик, і я радий, що не сказав тоді «Ні». Я став сильнішим, зміцнів і зрозумів, що мені не страшні якісь інші речі.

- Чи готуються ще якісь театральні прем’єри за вашої участі?

У театрі «Актор» поки не заплановано прем’єр зі мною, але зараз мене вводитимуть в прекрасну виставу «Бог різанини» в театрі на Печерську. Тому для мене це прем’єра. Я чув дуже багато позитивних відгуків про цю виставу, потім подивився її, почитав п’єсу і мені дуже сподобалося, тому я погодився на пропозицію від режисерки цієї вистави Ольги Ларіної і дуже їй вдячний за запрошення.

Фото з вистави «Бог різанини»

- З ким із театральних діячів ви б хотіли попрацювати?

Я б дуже хотів попрацювати зі Стасом Жирковим, я бачив деякі його вистави і вони одні з моїх улюблених – «Любов людей», що вже не йде, і «Потрібні брехуни» в Молодому театрі. Всі, хто з ним працював, казали, що дуже космічна людина. Я б хотів, щоб він витягнув з мене те, що я сам досі не показував.

- Сьогодні, крім того, що ви є актором, ви стали продюсером кінопроєкту «Вірити», розкажіть про нього.

Замовник і виробник фільму – канал «EWTN», який і дав нам ідею проєкту «Вірити» Проєкт готуємо понад рік, вже тричі переписували сценарій, але на сьогоднішній день у нас зібралася дуже крута команда. Доля звела нас з Сергієм Бурковським – оператором фільму. Ми з ним не були знайомі особисто, але він був у мене в друзях в фейсбуці, час від часу я бачив, що він робить публікації, пов’язані зі зйомками, і вирішив йому написати і він погодився. І це найкрутіший оператор-постановник, якби не він – ми б не реалізували цей проєкт.

У фільмі ми висвітлюємо три періоди: 1920-ті рр, 1938-мі рр, 1953-ті рр. Це історія про звичайну сім’ю, звичайного чоловіка, який має дітей, дружину, свою хату. Вони живуть в селі, як і безліч тодішніх українців, мають свій город, працюють, ходять до церкви і вірять в Бога, а коли в 30-тих роках комуністи прийшли на територію України, вони почали винищувати церкви та всіх вірян, а священиків розстрілювали і вбивали. Тому кіно так і називається «Вірити» і буде в пам'ять про тих, хто віддав своє життя за віру.

Команда кінопроєкту «Вірити»

- Розкажіть про акторів цього кінопроєкту.

Ми не робили загальний кастинг на весь фільм, щоб більше зробити акцент на акторах, які потрібні для перших знімальних днів, а вже потім будемо докастинговувати. Основна історія тримається на трьох головних акторах – Володимира Кокотунова, Анатолія Ященко та Дмитра Вівчарюка.

Володимир Кокотунов грає начальника концлагеря, який всіх винищує. Це антиперсонаж, уособлення всієї комуністичної влади, терору. Він – не просто типаж для цієї ролі, він володіє фактурою, талантом та має неймовірну акторську силу. Навіть генеральні продюсери сказали «Вау».

Анатолій Ященко грає священика. У нього дуже цікава фактура і, мабуть, не кожен відразу побачив би у ньому священика. Але у нього настільки добрі очі, ти з ним спілкуєшся і від нього випромінюється така доброта і магія, що за ним хочеться спостерігати. І це я вже не кажу про його заслуги, талант,

І нарешті Дмитро Вівчарюк, який грає головну роль – простого селянина Петра, який ходив допомагати в церкву і за це його відправили на Соловки, де він провів більше 30 років. Тобто він все життя поклав за свою віру і у нього постійно іде боротьба: то він ненавидить цього священика, бо це через нього все так склалося, то він намагається його зрозуміти. Цікава роль і я впевнений, що він впорається.

Кадр з кінофільму «Вірити»

- Чому ви обрали обрали роль продюсера у цьому проєкті? Що входить у ваші обов’язки?

Взагалі я мав бути режисером фільму, а нинішній режисер Артем Шемет – продюсером (як це і було до цього в інших проєктах), але на етапі підготовки ми багато дискутували і вирішили помінятися ролями, адже Артем нещодавно відзняв неймовірне тревел-шоу. І хоч це буде його дебют повнометражного фільм, але я знав, що він це зробить класно. Він повністю віддає всього себе зйомці фільму і запалює усю команду.

Я відповідаю за організацію процесу. Наприклад, ми проводимо кастинги: потрібно його організувати, знайти локацію, акторів, вирішити з режисером, кого він хоче бачити на пробах. Потім весь контент проєкту звісно не я роблю, але я контролюю людей, які цим займаються. Ми з режисером вирішили ламати стереотипи і показувати бекстейдж не після зйомок, а під час підготовки фільму. Також я поставив собі завдання знаходити партнерів, які допомагатимуть у створенні кіно.

- Досвід актора допомагає чи заважає в продюсерській сфері?

Перш ніж взятися за режисуру чи продюсерство, я був актором, але все одно зі сторони намагався дивитися: на що знімають, яка камера, як працює, а чому вона так це робить, а яка задача продюсера тощо. Ти дивишся на те, як працюють продюсери, які вони беруть напрямки. Тому досвід актора допомагає, адже ти маєш можливість піддивитися трішки з-за куліс.

- Не боїтеся, що ваша продюсерська діяльність може нашкодити акторській кар’єрі?

Ні. Якщо я люблю знімати та робити кіно, я не можу відмовитися від цього. Це як хобі. Якщо ти максимально позиціонуєш себе як актор: але при цьому кажеш, що ти ще й продюсер і режисер, то, з одного боку, це розширює межі, а з іншого – люди вважатимуть, що ти зайнятий, і надходитиме менше пропозицій. Трішки боюся, що люди почнуть сприймати мене не як актора.

- Після того, як ви стали продюсером, чи нема у вас свого погляду на просування вистави «Качур. Контрабас»?

Що ви! Слава Жила вміє робити дуже крутий піар в театральній сфері. Мені здається, в Україні він – найкращий. Ми деколи проводимо міні-зустрічі і спілкуємося, як нам цей проєкт розкручувати і як діяти. Я пропоную якісь ідеї і він дуже багато підтримує їх, адже це наша спільна історія і все впливає на те, що вистава змінюється, росте.

- І нарешті, на коли запланована прем’єра фільму «Вірити»?

29 січня у нас відбувся перший знімальний день, за традицією розбили тарілку і до кінця літа повинні завершити зйомки фільм, а далі будемо дивитися, як режисер встигне все зробити. Сподіваюся, що у листопаді-грудні випустимо фільм або вже навесні 2021 року.

Інтерв'ю: Альона Ярушевська

Читай також: інтерв'ю з Ігорем Качуром про моновиставу «Качур.Контрабас», рецензія на виставу «Качур. Контрабас», інтерв'ю з Дар'єю Петрожицькою.

Особистості

Про прем’єру, акторський та режисерський досвід, різницю між антрепризами та виставами театру...

До дня народження видатного актору

Про театр, який «не йде за глядачем», театр, який розглядає тіло як предмет мистецтва і, звичайно,...

Олеся Жураківська про прем’єру моновистави «Усі найкращі речі»

Ксенія Ромашенко вже рік як очолює театр «Золоті ворота». З командою Theatre.love худкерівниця...

Олексій Вертинський та Артем Ємцов про складнощі підготовки до ролей, суть акторської діяльності,...

Вас може зацікавити