З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Ігор Білиць «Моя мета – захопити весь всесвітній театр і стати його королем»
70
0
0

Ігор Білиць «Моя мета – захопити весь всесвітній театр і стати його королем»

Режисер прем'єри «Тойбеле та її демон» про нову виставу, роботу з п'єсами та акторами, свої мрії та плани

«Тойбеле та її демон» – прем’єра від театру «Актор» про особистість Тойбеле, яка має інше своє відчуття світу світу, що не вміщується в традиційні, соціально прийняті рамки На сцені перед нами постане два світи. Перший – світ сірості, повільності, соціальної умовності, соціального грибка, як я називаю, людей, які ховаються за традиціями або не хочуть показати свою відкритість і не готові до змін. І є світ Тойбеле, яка хоче бути відкритою, але через оточення закритих людей, вона сприймається як ненормальна, неправильна, неадекватна.

Ми піднімаємо купу стереотипів, що існують в нашому суспільстві

Фото: Дар'я Тищенко-Журавель

Зазвичай я пропоную п’єси і потім ми їх обговорюємо з художнім керівником чи завлітом театру, щоб зрозуміти, який контент потрібен театру. І тоді сходимося на якомусь варіанті. Цього разу я дуже довго вів перемовини зі Славою Жилою щодо п’єси, яку поставити, і він запропонував мені цей твір. Я вже був знайомий з цією п'єсою, але спочатку він не сподобався мені своїми темами, адже, на перший погляд, це історія про жінку, яку обманюють, яка страждає за чоловіком. Потім я почав глибше досліджувати єврейську культуру, перечитувати знову повість «Тойбеле та її демон», шукати цікаві для мене теми і зрозумів: це історія про жінку, яка дуже відрізняється від людей, серед яких живе, але не може ніяк себе проявити, бо обмежена соціальними рамками.

З текстом я довго боровся і викарбовував найголовніше, адже треба враховувати такі умовності як зала, освітлення, і головна умовність – перебування людини на сцені, яка зветься актором чи актрисою. Я одночасно працюю з п’єсою І. Зінгера та І. Фрідмана, так і повістю Зінгера «Тойбеле та її демон». Обидва ці твори є лише приводом для розмови з глядачем, з акторами. Найскладніше питання «Чому жінка раптом вірить, що до неї прийшов демон і починає з ним займатися сексом?». Можна сказати, що він так налякав її, що вона йому віддалася… і цьому ніхто не повірить. А якщо припустити, що жінка хоче займатися сексом з ким їй заманеться. І тут вже ми піднімаємо купу стереотипів, що існують в нашому суспільстві: яка має бути жінка, як вона має проявляти себе у відносинах, як проявляти себе у сексі і так далі.

Бути закоханим в текст – мало

Над текстом я працюю разом з акторами. Якщо в нас все виходить – добре, рухаємося далі. Але якщо в процесі репетицій ми розуміємо, що нічого не виходить – просто зупиняємося і починаємо з нуля. Навіть якщо вже пройшло багато часу і навіть якщо ми розібрали повністю виставу. Я дуже ретельно готуюся до репетицій, маю кілька варіантів, навіть малюю собі певні розкадровки та коли з’являється актор, коли я бачу локацію для показу, коли спілкуюся з художником, то п’єса і відповідно вистава починають змінюватися. Тому що бути закоханим в текст – мало, п’єса повинна пройти апробацію, тому що це командна робота.

Я намагаюся уникати кастингів

Фото: Дар'я Тищенко-Журавель

Насправді я дуже боюся кастингів, хоча майже на усіх проєктах вони в мене були, але намагаюся їх уникати. Натомість я ходжу в театри, дивлюся, як актори працюють, знайомлюся з ними, тому що я сам був актором і розумію, як важливо потрапити в театр без знайомств.

Для головної ролі я обрав Вікторію Муштей, тому що вже працював з нею у виставі «Бійцівський клуб», я їй довіряю і хотів зробити ще один проєкт разом. Роль Алхонона гратимуть два актори – Мішіко Кобалія та Олексій Доричевський. Решту акторів ми підбирали разом з художнім керівником Славою Жилою, але я всіх їх знаю та бачив на сцені, тому розумів, чи підходять вони до композицій персонажа і вистави. Всього на сцені діятимуть шість акторів.

Від художника я відмовився на користь відеооператора, тому що ми працюватимемо з відеопроєкцією і він виконуватиме роль художника у виставі. Я вже не можу без відео навіть в театрі, кінофільмів та серіалів я дивлюся більше, ніж театральних проєктів, я працюю з відео і розумію, як воно на мене впливає. У театрі відео повинно по-особливому застосовуватися, це не екран у кінотеатрі. Воно має взаємодіяти з актором, атмосферою, ідеєю театру і вистави, тому мені потрібен був професіонал для цієї функції.

Моя мета – захопити весь всесвітній театр і стати його королем

Взагалі моя мета – захопити весь всесвітній театр і стати його королем, тому колись я працював актором, потім вивчився на режисера, також пишу п’єси для вистав. Наразі найвідомішою постановкою моєї п’єси є «Гей Парад» у Дикому театрі. Захоплення театром у мене з’явилося у 13-14 років, коли нас водили в учбовий Карпенка-Карого, де молоді хлопці та дівчата бігали і цілувалися на сцені. Тоді я зрозумів, треба йти в театр, там можна цілуватися скільки завгодно.

Спочатку я був актором у театрі «Дивний замок», де пропрацював чотири роки, потім брав участь у незалежних проєктах і врешті-решт вирішив вступити у 2012 році в університет Карпенка Карого на режисуру (курс Дубініна К. М.). Три роки тому я багато часу проводив у потягах і, щоб його заповнити, почав писати – так була створена перша п’єса «Гей Парад». Я продовжую займатися цією справою, хоча зараз, на жаль, рідко в українському театрі можна зустріти сучасного українського драматурга чи драматургиню, але в Україні є кілька конкурсів, поки тільки вони надихають писати п’єси.

У мене є план поїздити не столичними, віддаленими театрами в різних куточках України і там робити постановки, комунікувати з акторами.

Вистава «Тойбеле та її демон» буде цікава тим, хто колись мав фантазії чи мрії, але так і не зміг їх реалізувати у своєму середовищі. Хлопцям і дівчатам, щоб зрозуміти і зайнятися таким сексом, яким би вони хотіли, якщо вони зараз це стримують. І взагалі тим, хто хоче бути добрішим. Я запрошую всіх на виставу, бо ми стараємося і робимо щось таке незвичне для нас, працюємо над цікавою формою вистави. Працюємо над темою емансипації та ролі жінки в сучасному світі. Ставимо собі питання, чи може сучасна жінка бажати, хотіти і не бути звинуваченою ні в чому? Мрійте, бажайте, відкривайте.

Ігор Білиць

Інтерв'ю: Ярушевська Альона

Читай також:

Прем‘єри нового сезону

В’ячеслав Жила: «Де є якісний театр, там є глядач»

32 сезон у Малому театрі

Вас може зацікавити