Формула мого успіху – зробити максимально якісний популярний театр.
516
0
0

Формула мого успіху – зробити максимально якісний популярний театр.

Слава Жила – один з найяскравіших представників театральної сфери України та художній керівник театру «Актор» – про театр і кіно, репертуарні вистави, антрепризи і майбутні прем'єри!

–  Театр «Актор» є одним з найпрогресивніших театрів у Києві, а Ви уже 2 роки як художній керівник, як Ви вважаєте, у чому сьогоднішній успіх театру?

Я дуже дякую, що Ви вважаєте «Актор» прогресивним театром. Мені здається, формула наша проста. Наша зала – найбільша з камерних театрів Києва. Напевно, найкраще у нас виходить ставити якісні комедії, які не ставить ніхто настільки просто і доступно в інших театрах, не з точки зору, що це «95 квартал» або «Дізель шоу». Ні, це справжній професійний театр, але він є доступним для глядача, і саме це задиктовує успіх. Ми всі живемо в час змін, час війни,  і «Актор» намагається створити настрій, атмосферу позитиву в своїх виставах. І це ми бачимо по своєму box office: ті драми, які у нас ідуть, не збирають повну залу, на відміну від комедійних вистав, які у нас є.

– Назвіть 3 слова, які можуть охарактеризувати повністю стан театрального мистецтва в Україні.

Розвиток, тренд, хайп.

– Славо, Ви – один з найяскравіших театралів, розкажіть про основні тенденції у театральній сфері України сьогодні

Я теж так завжди кажу (Слава Жила – один з найяскравіших театралів — прим. ред.).  Зараз постдраматичний театр особливо не користується попитом. Для масового глядача важливо, щоб це був популярний театр. І, за моїми підрахунками, історія про те, що театр повинен виховувати глядача, піднімати його на вищий рівень, розказує, що це – неправда, бо якщо до вас не ходять в театр і на вистави, але у вас іде класний інтелектуальний продукт, то це доводить, що ви не зможете виховати глядача. Тому потрібно зробити популярний продукт, на який глядач прийде, а там вже намагатися зробити і сценічне мистецтво, яке відповідало б саме цій суті. Тому формула мого успіху – це зробити максимально якісний популярний театр.

Чомусь всі думають, що антреприза це погано. Можливо, це задиктовано тим, що колись привозили антрепризні гастролі до нас в Київ. Але насправді антреприза – це просто форма існування будь-якої вистави, коли запрошуються зірки і актори з різних театрів Києва і з ними ми співпрацюємо на професійній основі.

На мою думку, це сьогодні доводить і сучасний кінематограф, тому що попит на драматичне кіно не є sold out і, можливо, це взагалі не наша тенденція знімати некомерційне кіно, адже якщо ми намагаємося продавати квитки і за ринковими цінами, то ми маємо робити продукт, який буде збирати цього глядача. І ми можемо побачити по box office, що з аншлагами проходять «Дзідзьо. Контрабас» або «Скажене весілля», а ми всі хапаємося за голову і кажемо: «Боже, який жах, туди ходять люди, а це пусті комедії», – це упереджене ставлення, все окей в цьому плані. Ми дивимося на ту ж Америку, яка займається масовим виробництвом попсового продукту, який ми так само купуємо, тому що потрапити на «Месників» неможливо через відсутність квитків. Тому саме популярний продукт – це основна з тенденцій, задиктована не лише у кінематографі, але й у театрі.

– Ви є не лише директором-художнім керівником театру, але й директором театральної школи «Сверхзадача» та продюсером антреприз, як Вам вдається все це поєднувати?

5 годин сну на добу і все можна поєднати. Або мати класну команду, які будуть з тобою співпрацювати, і бажання всіх взяти участь у цьому процесі. І, безумовно, створити умови праці для акторів, викладачів, які б хотіли працювати саме зі мною. Це дає можливість бути одним із перших на ринку, хоча колеги-продюсери намагаються бути в конкурентній стійці і це їм вдається.

– Розкажіть про роботу над антрепризами, тому що це сьогодні досить популярні вистави, але, якщо у глядача запитати «Що таке антреприза?», він цього не знає.

Класне питання! Скажу Вам одразу: чомусь всі думають, що антреприза це погано. Можливо, це задиктовано тим, що колись привозили антрепризні гастролі до нас в Київ. Але насправді антреприза – це просто форма існування будь-якої вистави, коли запрошуються зірки і актори з різних театрів Києва і з ними ми співпрацюємо на професійній основі. Ще з першої вистави я поставив собі за завдання, що над кожною виставою має обов'язково працювати режисер, хореограф, художник-постановник, художник по костюмам, композитор. Хореографію ставить Ольга Семьошкіна – головний балетмейстер театру Франка; В'ячеслав Жила – Заслужений діяч мистецтв України, є режисером вистав; художники – Марія Крутоголова та Григорій Лоїк. Композитором у нас є Юрій Звонарь, який написав музику і до балетів, і до драматичних вистав. Тобто, це все професіонали своєї справи. Також це завжди зірковий склад: Лілія Ребрик, Юрій Горбунов, Ольга Сумська, Володимир Горянський, Віталій Борисюк, Олексій Вертинський, Руслана Писанка, Лесь Задніпровський – це актори з іменем, які не просто народні, їх настільки любить глядач, що вони приїжджають в будь-яке місто і збирають повні зали. Зараз ми плануємо випустити виставу, яка буде називатися «За сімейними обставинами» за Реєм Куні, і «Останній палко закоханий». Не відкрию секрет, хто там буде грати, але це будуть перші обличчя нашого кіно і театру, а зараз ми з успіхом гастролюємо з виставами «Номер 13», «Ревізор», «Ведмідь та Освідчення».

Нам досить складно тримати планку та бути одним із перших в Києві театрів, тому що талановиті люди працюють в різних театрах і тенденції задають всі з худруків одночасно, і ти намагаєшся знайти саме ту перлину, яка має вистрелити і порадувати глядача.

– Як взагалі Ви підбираєте всі ці твори для постановки?

Це дуже складно, насправді, через те, що виходить працювати не з тим матеріалом, який відповідає сьогоднішнім критеріям, бо хочеться, щоб це було щось сучасне і не йти в жанр стендапу, а працювати у жанрі драматичного комедійного театру, тому це стоси прочитаної літератури, п'єс і робота над ними.

Фото з вистави «Ніч перед Різдвом»

– А як формуєте репертуар театру? На що Ви звертаєте увагу? Слідкуєте за новими тенденціями чи за конкурентами?

Обов'язково, нам досить складно тримати планку та бути одним із перших в Києві театрів, тому що талановиті люди працюють в різних театрах і тенденції задають всі з худруків одночасно, і ти намагаєшся знайти саме ту перлину, яка має вистрелити і порадувати глядача. Досить складно, це постійний підбір репертуару, на це завжди не вистачає п'єс і режисерів.

– Минулого місяця Ви оголосили відразу про 2 прослуховування на вистави «Saint Porno» та «Ромео і Джульєтта», розкажіть про майбутні прем'єри.

«Ромео і Джульєтта» за постановкою режисера Ігоря Тихомирова – копродукція з театром «Мала Опера» – це восени. Ігор вже працював з цим текстом, хочемо зробити це великим полотном на велику сцену «Малої Опери». Театр «Актор» – виходить за межі! «Saint Porno» – суперцікавий проект. Цю ідею приніс Паша Юров, ми ще до кінця недокастингували акторів, тому не визначилися, коли випускати. Основна з умов – бути оголеним на сцені, і не всі актори згодні на таку перспективу.

Глядачі приходять не тільки на вистави, але ще й потусити.

– Раніше у Вас була вистава «Кохані люди, які отак щось говорять» домашнього театру? Чому зняли цю виставу з репертуару? Чи плануєте ще подібні вистави?

Я її зняв з репертуару, тому що колектив, з яким ми працювали, почав розсипатися (там грали непрофесійні дівчата). І за цей час ми випустили в рубриці «Домашній театр» і «Поштамт» Чарльза Буковскі, і «Love stories», і «До третіх півнів» за Шукшиним. Зараз запрошуємо режисера з Білорусії, який буде ставити на дівчат соціальну драму.

– Як Ви думаєте, жанр вербатиму зараз популярний в Україні?

Думаю, що так. Враховуючи тенденції, які вистави йдуть останнім часом на камерних сценах, театри досить часто звертаються, не можу сказати, що до сучасної драматургії, скоріш за все це вербатим, трансформований під сценічний простір.

Бебі бар – унікальна послуга для відвідувачів театру з дітьми.

– Ви почали співпрацювати з Бебі баром і відтепер в театр «Актор» можна приходити з дітьми. Тому як перший в Києві child friendly театр чи плануєте розвивати цей напрямок у себе та ставити дитячі вистави на постійній основі?

Ми пропонуємо унікальну послугу! Ніде в Україні, та й у світі в театрах (я не особливо бачив), немає такого, щоб батьки приходили на виставу і у них була можливість залишити дітей. Бебі бар – ось тут поруч: у них працюють аніматори, у них можна погодувати дитину. У нас були дитячі вистави. Минулого року в грудні ми випустили «Ніч перед Різдвом» – це вистава для всієї сім'ї, до нас багато приходили з дітьми. Ми її поновлюватимемо в грудні і робитимемо це надалі за бродвейським принципом – будемо грати її лише у грудні. Ми взагалі унікально змогли зіграти її на аншлагах аж до березня. Це був експеримент, і все-таки треба завершувати грати виставу в лютому.

– Одним з незвичних ноу-хау театру є послуга оренди приміщення театру для проведення конференцій, семінарів? Чи користується ця послуга попитом? І що ще Ви плануєте впроваджувати найближчим часом?

Скажу Вам так: колись у мене був досвід роботи в Театрі російської драми, де досить багато орендували приміщення різні фірми і компанії під свої семінари, а потім дивилися вистави. Думаю, що це було 10 років тому, і зараз не має такої тенденції, немає тих, хто б проводив семінари, а потім дивився вистави. Тобто, для нас це – така нейтральна історія.

Відкриття театрального сезону в «Акторі» – режисер та актори смажать шашлики та розливають апероль.

– Що Ви ще плануєте впроваджувати найближчим часом?

Думаю, що ми будемо працювати далі над нашим ребрендингом, також це буде вихід театру «Актор» за межі власного майданчика та співпраця з «Малою Оперою». Але, насправді, ми давно вже граємо вистави і в Будинку художника, і в Будинку офіцерів; і те, що театри зараз працюють на Сцені 6 – ми це робили з самого початку, тому що, ще раз повторюсь, що ми, ймовірно, популярний театр. Ми ще будемо намагатися розвиватися в плані рекламних проектів і зробимо акції по закриттю і відкриттю сезонів, коли ми стоїмо з акторами і смажимо шашлики, розливаємо апероль і від цього всім весело. Глядачі приходять не тільки на вистави, але ще й потусити.

Ідеальна вистава змушує переживати, чіпляє емоційно перш за все, це вистава на яку ти прийшов зі своїми запитами і вдовільнив їх.

– У 2017 році Ви виграли Taking the Stage, у яких конкурсах, фестивалях Ви плануєте ще брати участь?

Дивіться, ми його виграли два рази, у тому числі і минулого року, просто не випустили виставу, яка мала ставити Тома Трунова, «Найкращі у світі речі». Будемо подаватися і цього року, чому ні?

– На Вашу думку, ідеальна вистава яка вона?

Та, яка змушує переживати, яка чіпляє емоційно перш за все, на яку ти прийшов зі своїми запитами і вдовільнив їх.

- Які вистави Ви б порекомендували must watch у Києві?

«Слава героям» Стаса Жиркова, «Вид з мосту» Кирила Кашлікова, «Схід-Захід» Влади Бєлозоренко, «Morituri te salutant» у театрі Франка. А насправді, я за останній час не бачив весь оновлений репертуар, тому у мене в планах відвідати театри Києва, і десь за місяці півтора-два я зможу сформулювати новий порядок денний.

– До речі, Ви з театральної династії: Ваш тато – режисер, мама – заступник директора Тернопільського театру, брат – актор і режисер, чи Ваш син продовжуватиме сімейну справу?

У мене є класичний анекдот на цю тему: у батьків-лікарів – діти – лікарі, у батьків військових – діти військові, у батьків-акторів – діти – дураки. Яке буде бажання у сина – захоче працювати у театрі – буде працювати. Зараз він грає в уявну гру – ніби він директор театру і керує умовними працівниками. І у нього це гарно виходить! Я чую, як він мене копіює, роздає всі вказівки, свариться. Це, певно, тому, що я багато працюю вдома і у нього є можливість спостерігати. Не знаю, безумовно – він темпераментний, артистичний, майстер публічної самотності: можна поруч розмовляти по мобільному телефону, просити його про щось і йому буде все одно, якщо він зайнятий своєю грою і в ній живе. Йому це легко вдається, це не всі народні актори вміють, а у нього виходить на ура!

Особистості

Актор Олександр Зінєвіч вперше розповів про акторську роботу та захопленням фотографією, поділився...

Колектив Театральної майстерні Миколи Рушковського про команду, основні принципи та цінності,...

Олексій Вертинський та Артем Ємцов про складнощі підготовки до ролей, суть акторської діяльності,...

Улюбленець глядачів Ігор Качур 19 серпня відкриватиме новий сезон театру «Актор» прем'єрною...

Художня керівниця театру КХАТ Катаріна Сінчілло про головні ролі, ювілейний сезон КХАТу та сучасний...

Художній керівник та режисер Театру на Подолі Віталій Малахов розповів Theatre.love про плани у...

Вас може зацікавити

Театр «Актор»
Дім божевільних
Театр «Актор»
Схід-Захід
Театр «Актор»
Про прості речі
Театр «Актор»
«Ведмідь» і «Освідчення»