З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Фантазії на тему: якби білка вміла говорити або зворушлива історія столітньої жінки
55
0
0

Фантазії на тему: якби білка вміла говорити або зворушлива історія столітньої жінки

Майже 100 хвилин існує лише вона та її розповідь, життя, драма, сльози, гумор, різноманітні події та люди, яких було багато у житті шведської жінки за довгий вік.

Театр «Золоті Ворота» яскраво закінчив свій театральний сезон аншлаговою прем’єрою «Білка, яка прожила 100 років». Ця вистава створена талановитими людьми – режисером Стасом Жирковим та «золотою» акторкою Віталіною Біблів за п'єсою Олега Михайлова. Жанр – творчі фантазії за мотивами історії Астрід Ліндгрен про Фрекен Бок. Так, тієї самої домоправительки, яку ми знаємо з відомої шведської казки про Малюка і Карлсона. У цій постановці колоритна «домомучителька» постає зовсім іншою, не такою, як ми пам’ятаємо її з відомого мультфільму. Це зовсім інша історія, драматична, пропущена творцями через власний світогляд та досвід. Це драматична варіація на тему, якою могла бути реальна історія життя фрекен Хільдур Бок.

Всі події відбуваються у Швеції, впродовж усього ХХ століття. Історія-сповідь головної героїні, яка прожила сто років і побачила багато всього. Жінка розповідає про своє життя, про батьків та сестру, про вміння любити та втрачати людей, про смерть, про дві війни, про людей, яких вона зустрічала, про трагічні та щасливі моменти, про свій особливий талант спілкування з особливими дітьми…

Виникає питання, а до чого ж тут білка? Все розпочинається з того, що в стокгольмському парку Скансен багато білок. Вони весь час шукають горіхи, потім ховають і забувають, бо в них погана пам’ять, і знову шукають. За білками любить спостерігати головна героїня, яка, на відміну від них, нічого не забуває і пам’ятає все пережите за 100 років. Але між ними є й схожість, жінка також шукає, але на не горіхи, а кохання. Чи зможе героїня знайти своє кохання і для когось стати улюбленою білочкою? Про це зможете дізнатись вже у середині серпня у новому театральному сезоні, завітавши на виставу до театру «Золоті Ворота».

Це моновистава Заслуженої артистки України Віталіни Біблів. Дійсно, заслужено народна, бо глядачі її люблять. Доказ цьому – гучні оплески та відсутність порожніх місць у залі. Акторка настільки захоплює своєю грою, заповнює повністю весь простір. Вся увага прикута до дійства на сцені. Майже 100 хвилин існує лише вона та її розповідь, життя, драма, сльози, гумор, різноманітні події та люди, яких було багато у житті шведської жінки за довгий вік.

Віталіна – талановита акторка. Майстерно впоралася з таким творчим завданням. Для більшості людей, хто звик бачити її на екрані, вона комічна, жартівлива та весела. Тут на сцені акторка різна – комічна й грайлива, серйозна й трагічна. А найголовніше, вона справжня, щира, чесна, без награності. Їй віриш, хвилюєшся, разом страждаєш та радієш.

Моновистава є своєрідним екзаменом для актора. Тут важлива не лише акторська майстерність, а й життєвий, особистий досвід, вміння поділитися, донести та бути цікавим для глядача. У Віталіни Біблів всього цього вдосталь. Досконала, талановита акторська гра, сміливі контрастні перевтілення у різних героїв – тут перед нами старенька бабуся, що ледь пересуває ноги, а вже за мить маленька грайлива дівчинка або пухнаста білка. Ось актриса комічно розповідає про перше кохання чи жартує про лікування мозолів оселедцем, а потім вже трагічна розповідь зі сльозами про жахливі страждання та смерть… І при цьому не має сумбуру та плутанини у сюжетних подіях, все зрозуміло.

Цінність вистави в акторській грі. Тут немає зайвого ні візуального, ні музичного наповнення. На сцені мінімум декорацій – вся історія відбувається на мінімалістичній кухні-студії, яка стає для глядачів то парком з білками та величезними в’язами, то лікарнею з психічними хворими, то затишною родинною квартирою. Кольорів також небагато – все майже в сіро-чорних кольорах, з білими акцентами. Символічно історія починається та закінчується з великої білої білки...

Ця вистава як багатогранний камінчик, кожен побачить та відчує своє, що йому знайоме та близьке, свою грань, історію, згадає свої переживання та досвід. Хто з нас не пам’ятає щасливих моментів дитинства? Хто не мріяв про собаку? Або не грав з видуманим другом? Хто не переживав смерть чи після болісної втрати боявся знову полюбити, через той жахливий страх, що знову можеш втратити рідну людину? Кому не знайоме відчуття щастя від знайденого кохання та спорідненої близької душі? Хто не любить спостерігати за білками чи годувати їх горішками?

«Білка, яка прожила сто років» – щира й відверта, створена талановитими творчими людьми. Співпраця Жиркова та Біблів завжди є сміливою, цікавою та яскравою. Сподіваюсь, що обов’язково буде продовження «золотого» дуету, будуть нові історії та нові вистави. Цьому режисеру та акторці є що нам розказати, чим здивувати і зачарувати!

Волонтерка проєкту Theatre.love Лисак Людмила

Вас може зацікавити