Ейфорія з присмаком самотності
Ейфорія з присмаком самотності
Ейфорія з присмаком самотності
Ейфорія з присмаком самотності
Ейфорія з присмаком самотності
Ейфорія з присмаком самотності
Ейфорія з присмаком самотності
Ейфорія з присмаком самотності
34
0
0

Ейфорія з присмаком самотності

Пити й не п’яніти від «VIÑO».

Новою прем’єрою пригощав Театр на лівому березі у ці вихідні, а саме виставою «VIÑO» – авторський проєкт білоруського режисера Євгена Корняга. Фізичний театр – коли слова не потрібні, достатньо лише пластики і музики.

Ця вистава, як пляшка вина, якому треба зробити декантування з метою відокремлення його від осаду або аерації, щоб воно наповнилося киснем. Спочатку те, що відбувалося на сцені, мене дещо спантеличило, але зацікавило. Все було незвично, але потім дійство почало наповнюватися киснем, грати емоціями. На сцені відбувалася хімія і вистава все більше розкривалася. Я смакувала виставою.

Коли вино просто подобається – це обов’язкова, але недостатня умова для задоволення. Вино-нокаут вимагає часу на сприйняття. Його важко розкусити відразу. Воно оселить у вашій голові питання або перенесе вас в інше місце. Звідки воно? Чи це соснові голки? Як його виробляють? Чому я раптом засумував за своєю дівчиною з коледжу й нашими прогулянками в гаю? Келих розкриває потенціал повністю, коли залишає вам історію

Б’янка Боскер

Танець з пляшкою, де постійна потреба тримати баланс, тільки втратиш його і отримаєш важкі наслідки. Як у одного з героїв – важкий головний біль чи навіть гірше. Та як утримаєш рівновагу, то отримаєш задоволення від гарного, ритмічного та емоційного танцю.

Можна втопити в алкоголі свої захворювання? Сум, самотність, радість, розпач, переживання, дружбу, кохання, віру, надію. Я побачили всі перераховані ситуації на сцені. Алкоголь виступає рушійною силою, викликає ту саму сміливість і грайливість при закоханості. Одночасно збільшує та приховує відчуття самотності. Робить тебе зіркою вечірки та дівою в жіночому туалеті. Іноді алкоголь є замінником друга чи коханої людини. Викликає почуття гідності та бажання подзвонити в минуле. Я побачила келих песиміста та оптиміста одночасно. Показане залишає простір для фантазії, глядач теж на мить стає режисером у своїй голові. Стан сп’янілості від вистави. При тому, що всі історії різні за своїм сенсом, ритмом та наповненням, – вся вистава є цілісною та неподільною, все між собою пов’язано. Переодягання та зміна деяких декорацій абсолютно вписуються в концепцію всього дійства.

Після перегляду вистави, розумієш, що більше дії алкоголю піддавались жінки, а чоловіки або мовчки споглядали, або підтримували це, чи були причиною наступного келиху та постійно наповнювали його. Хотілось більше чоловічих емоцій та ситуацій. Не вистачило чоловічої бійки як наслідку втрати балансу, хоча це б виглядало як втрата балансу та вихід за межі.

Склярі певні, що форма келиха підкреслює у вині певні присмаки і текстури, а інколи нібито навіть контролює, де воно потрапляє на язик або скільки повітря сягає його поверхні

Б’янка Боскер

Музика, бетонні декорації, костюми – це і є тим келихом, що правильно подає глядачу роботу акторів. Але світло хочеться трохи замінити, бо іноді було затемно, а інколи було так яскраво, та в обох випадках погано видно. Це викликало дискомфорт, бо не хотілось впускати жодного руху на сцені.

Деякі сцени виглядали особливо приголомшливо. Біблійна сцена розп’яття, як верх самотності та самокатування. Людина може занадто прискіпливо ставитися до себе, та навряд її хтось врятує від цього.

Алкоголізм, який є руйнівним та робить людину обмеженою в своїх діях, спробуйте походити з келихами на ногах. І знов показано жінкою, та алкоголізм – це не тільки жіноча проблема. Жінки в цій виставі грали головні ролі.

Пластика балансування у виконанні Анастасії Пустовіт – це окреме шоу, яке захоплює. Видовище, що викликає вир емоцій та співпереживань.

Мокрі оголені тіла, що викликають спокусу та насолоду, такі сцени еротичного характеру, виглядають естетично в такому виконані.

Фінальна сцена наповнення містичною силою життям, коли вино розливається тілами акторів, як кров та наповнює келихи сенсом, нагадує обряд кровного братерства.

Волонтерка проєкту Theatre.love Ягніченко Яна

Фото: Анастасія Мантач

Читай також: інтерв'ю з Євгеном Корнягом, рецензія на прем'єру «Усі найкращі речі», інтерв'ю з Олесею Жураківською.

Вас може зацікавити