Добра казка – наймиліший подарунок… («Красуня і чудовисько»)
Святкових див, яких ми всі очікуємо попри вік та обставини, все ж не можна уявити без мистецтва!
Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху», як і щороку, підготував до свят казку – добру, душевну, за допомогою якої глядачі поринають в інший світ – де можливе все, де винагороджуються почуття, збуваються мрії... Цього разу основою постановки стала славнозвісна французька оповідка, яка поступово набувала безлічі версій у різних літературах світу, в кіно та на сцені - «Красуня і чудовисько».
Окрасою спектаклю став музичний супровід – дуже вдало підібрані мелодії для різних сцен, ліричні пісні.
Вистава потребувала небагато декорацій – вони були лаконічні, зручні.
Костюми ж, як завжди, неймовірні – яскраві, чудово сидять на акторах, не заважають їм виконувати танці, втілювати рухами задум хореографа та режисера.
Актори Сергій Бєльський (Чудовисько), Павло Михайлюк (Батько), Дмитро Живицький (Брат) показали своїх персонажів з усією притаманною їм майстерністю.
Фурору наробили сестрички лагідної Белль – емоційні дурашки, які викликали своїми недорікуватими витівками і сміх, і обурення, таких колоритних і впізнаваних (бо спостерігаємо в житті не рідко) дійових осіб мало було зіграти, в них треба було ще й перевтілитися, але ненадовго, в таких образах краще не застрягати)))
Головна роль цього разу стала подарунком для самої актриси – це був перший вихід на сцену в такій іпостасі юної Ганни Поправки. Дебют вдався, дівчина напередодні свого дня народження насправді була принцесою – зворушливою, ніжною, проживала за допомогою засобів пластики переживання своєї героїні так, що викликала співчуття, захват, замилування… Як мені сказала бабуся актриси: «Торік у новорічній виставі про мишей, які люблять сир, Аня грала просто мишку, а от тепер – принцесу».
Окремо слід розповісти про публіку, адже лише за її активної присутності сценічна дія перетворюється на мистецьке таємниче дійство. Цього разу це була чи не наймолодша категорія, поруч з якою мені довелося театралити – дитячий садок))) Але як вони дивилися, слухали, завмирали, скрикували, пищали, підстрибували, плескотіли долоньками, аж заходячись від нестримного захоплення! А як круто і дружно (під керівництвом вихователів) скандували «Дякуємо!» та «Браво!» А як вони оточили принцесу Белль, яка вийшла до них після вистави разом фотографуватися, щось їй намагалися шепотіти на вушко, всі хотіли доторкнутися, притулитися. Все це було вкрай зворушливо і додало емоцій до перегляду постановки, яка, як завжди, продемонструвала найкращі риси улюбленого творчого колективу – продуманий сюжет з обов’язковим акцентом на моральні цінності, видовищне захоплююче дійство, вражаючу хореографію… Здавалося б, звичайна дитяча передноворічна казка, а насправді – диво-дивне…
А дорослого глядача тут теж незабаром чекає прем’єра… Інтригую… Очікуємо хоч і вже звичного, але завжди вражаючого…
Далі – буде…
Авторка – Олена Школьна
Читай також:
