З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Ідентичність тіла: як творяться «Герої Хаосу»
292
0
0

Ідентичність тіла: як творяться «Герої Хаосу»

Вистава «Герої Хаосу» через людське тіло рефлексуватиме на запитання війни та героїзму.

У театрі Лесі України у Львові триває підготовка до нової вистави «Герої Хаосу» в рамках масштабного театрального проєкту «Українська Одіссея». Комплексна історія стане виставою-мандрівкою, котра, залежно від простору та сприйняття глядачами, змінюватиме свою оптику, акцент та увагу. Проте незмінною залишається присутність акторів, котрі завдяки власному тілу у виставі намагатимуться відповісти на складні та неоднозначні запитання.

Про пластичну та хореографічну частину «Героїв Хаосу» розмовляємо з хореографом, перформером Віктором Рубаном.

На фото Віктор Рубан

Пластика тіла – як можливість розповісти історію глядачам

«Працюючи над виставою хореографічно та пластично, ми не те, що вчимо якісь дуже конкретні рухи чи танці. Радше вибудовуємо певні мізансцени та картини. Так вистава виростає та викристалізовується у міжжанрову історію, де пластика має дуже важливу роль. Пластика дії, пластична присутність та візуальна пластика. А тому «Герої Хаосу» – це не тільки послідовність рухів. Там будуть дуже цікаві рішення у поєднанні з текстом, музикою, світлом».

Для українського хореографа-режисера Віктора Рубана співпраця саме з театром Лесі Українки – перший, проте дуже вдалий досвід театральної роботи. Попри свій дуже розмаїтий та великий досвід роботи з різними театрами та проєктами в Україні та за кордоном, каже, що його приємно здивувала глибока та підготовлена робота акторів та акторок, котрі гармонійно рефлексують на запропоновані пластичні схеми для вистави, самостійно шукають власні рішення, інтерпретації, що в результаті викристалізовується у спільний, взаємний діалог акторів, хореографа, режисера.

На фото актори Віталій Гордієнко та Василь Сидорко

«Я працював з різними театрами в Україні, проте тут, у театрі Лесі Українки, поки що у мене найкращий досвід. Усі актори та акторки відкриті до взаєморозуміння, імпровізації та взагалі до пошуку нових рішень. Вони вміють миттєво включатись у роботу та емпатично переживати моменти роботи із власним тілом емпатично через відчуття, а не лише через вказівки та пояснення», – каже Віктор Рубан. Додає, що з цього синтезу співпраці виникають цікаві та нові пластичні схеми, які безперечно увійдуть до роботи над виставою.

Перформативне мистецтво та сучасний танець

Сучасний танець як явище займається осмисленням актуальності та сучасної дійсності тіла, руху людини таким, яким воно є. Багато міркує про те, що взагалі є «танцем» і якою є «людина» в цій площині. Як відбувається взаємодія з іншими людьми через танцювальну, пластичну, тілесну форму. Через пластичну дію ставить багато нагальних питань: суспільних, політичних, філософських. Натомість сучасний театр має справу радше з тематикою та проблематикою. Театр більше спирається на слова та більш визначені словесно сенси, в той час як танець – це більш широка і менш визначена вербально площина для діалогу з глядачем. Проте сучасний танець та сучасний театр – це дві різні стихії, котрі поєднуються між собою в перформативному мистецтві все більше й більше. У роботі над виставою «Герої Хаосу» перформативна частина, де поєднуються слова, сенси, концепція та запитання є важливим елементом роботи. Водночас Віктор міркує:

«Ми маємо справу не тільки з сучасним танцем, а передусім зі сценічним перформативним мистецтвом. Ми дуже щільно працюємо з режисером Дмитром Костюмінським та трупою акторів, щоби вибудувати цілісність пластичної, словесної дії. На цьому етапі визначаємо структуру та більш-менш розуміємо, які елементи увійдуть, а які ні. Це майже фінальний етап нашої підготовки».

Пластичний тренінг разом з Віктором Рубаном

Для хореографа Віктора Рубана та режисера Дмитра Костюмінського для роботи над майбутньою виставою важливою є не лише сама ідея, але й взаємодія простору, акторів та глядачів. Віктор розповідає, що у роботі закладені моменти, котрі відбуватиметься в реальному часі і залежатимуть від сприйняття глядачів. Відтак для глибшого розуміння сучасного перформативного мистецтва та сучасного танцю, виставу варто дивитися не один, а декілька разів. Тоді оптика змісту буде більш виразною.

«Ця робота – це осмислення. Самі актори та акторки, граючи у виставі, намагатимуться йти глибше, а тому безперечно ставити собі запитання». – додає Віктор Рубан. Водночас розповідає, що «Герої хаосу» – це інтерактивна театральна робота. Дія, де не існуватиме осудження про те, що, наприклад, вбивство – однозначно погано чи ні. У процесі пошуку пластичної дії Віктор та Дмитро міркують про те, що саме тіло у своїй невизначеності дозволяє пропонувати для осмислення складні запитання. Без осуду та дорікань.

«Дмитро як режисер вистави «Герої хаосу» дуже візуально мислить. Він бачить образами, картинами, будує якісь свої світи. Дуже чітко уявляє, як працює та чи інша частина пластики візуально. Натомість я у свій роботі більше слухаю інтуїцію та вибудовую органічно, можливо, не завжди візуально зрозуміло. Себто через сприйняття перформера, зсередини. А тому з Дмитром Костюмінським у нас виходить все дуже нерозривно. Він бачить ззовні. Я – зсередини», – веде далі Віктор. Додає, що майбутня вистава може стати доволі потужною роботою для українського мистецького ландшафту.

Про сприйняття людського тіла в посттоталітарних державах

Національна культура є частиною впливу на тіло людини. Його формування, сприйняття розуміння. Зокрема імперії та колонізатори не можуть існувати без ритуалів, котрі закріплені та насаджені саме через тіло. Все це відбувається на рівні того, хто як одягається, який одяг подобається чи не подобається людині, як люди взаємно подобаються один одному, як вітаються. З тілом також пов’язане питання ідентичності. Особливо для посттоталітарних країн. Віктор Рубан міркує про тіло, людину та національну ідентичність:

«Як тільки ми почнемо більш глибинно працювати з тілом, то наші задавлені неосмислені травматизовані пласти історії будуть осмислюватися та набувати «легшої форми», інакше ми постійно будемо заручниками роботи через формальність, яка не про розвиток, а про відтворення. Коли ми дивимось на тіло і ставимо важливі, інколи незручні запитання, де проявляється не тільки думка, то у нас відбувається певний спротив. Саме для цього потрібна робота з пластикою та важливість роботи тіла у мистецьких проєктах загалом. Інколи помічаю, що в акторів відбувається несприйняття власного тіла. Найбільше тоді, коли справа доходить до якогось ризику і де вони не розуміють, як будуть сприйняті через тіло. Наскільки красиво чи некрасиво вони виглядатимуть на сцені. Над цим треба весь час працювати. Тобто на прийнятті свого тіла, себе».

Надмірна героїзація та посттравматичний синдром

Майбутня вистава «Герої Хаосу», над якою працюють більше десяти акторів та акторок театру Лесі Українки у Львові, міркуватиме над трьома важкими та неоднозначними темами: війна, герой та вбивство. Рівнозначно ставитиме під запитання кожне з цих слів. Поза тим, глядачі разом з акторами зможуть самостійно відчути власну реакцію. Живучи в складний історичний час, де досі триває війна, а процес посттравматичного синдрому ще довго проявлятиметься у різних сферах життя, важливо зберегти емпатію один до одного. Розуміння того, хто ми є та в яких умовах знаходимось.

«Розвиватись та робити важливі речі попри все. Не тільки нагальні. І визнавати, у чому ми некрасиві чи неправі. У певному сенсі, я противник героїзації, котра в нашій країні існує як давній культ. Коли ми ставимо постамент комусь з героїв, ми водночас вириваємо цю людину з існування. Якщо ж жити з ідолами та героями, то з часом вони перестають бути для нас натхненниками. Навпаки – стримують та зупиняють нас. Змушують задуматись про справжність того чи іншого «героя». Водночас надмірна героїзація відрубує критичне мислення і адекватність дійсності. Корисно періодично навіть самому собі задуматися над справжністю того чи іншого власного «героя». Я б дуже хотів, щоб наша майбутня і важлива робота «Герої Хаосу» когось і інспірувала, і змусила задуматися. А можливо, навіть примиритися з певними несуттєвими речами!» – завершує хореограф Віктор Рубан.

Авторка – Єва Райська

Фотографка – Анастасія Скоропад

Читай також:

Театральний проєкт «Українська Одіссея» — як спосіб переосмислити власну історію

Віктор Рубан разом з акторською командою Театру Лесі

Особистості

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

6 червня відбудеться показ імерсійної вистави «Все, що вам потрібно знати про лисиць» від театру...

5 та 12 червня прем’єра «Людина у кімнаті» в театрі «Сузір’я». Глядач побачить результат роботи із...

Інтерв'ю з Олександром Книгою про керування театром, зміни впродовж 32 років, соціальні та...

Звичайна глядачка, справжня театралка чи організаторка домашнього театру, – ким була Леся Українка...

Події

Восьмий «О-FEST» стане місцем реалізації творчих мрій для всіх, хто буде фестивалити 26 та 27...

Одеса-Миколаїв-Херсон: якою буде програма фестивалю «Молоко-2021»

Х Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» опублікував розклад подій, а це означає, що час...

7 днів. 7 театрів. 7 питань до себе.

День захисту дітей, кінець навчального року, закриття театральних сезонів та прем’єри від театрів…...

21 травня у Київській опері відбувся третій концерт циклу «Від чуття», куратором якого став Андрій...