«Дівич-вечір» – смішно до сліз
«Дівич-вечір» – смішно до сліз
«Дівич-вечір» – смішно до сліз
«Дівич-вечір» – смішно до сліз
62
0
0

«Дівич-вечір» – смішно до сліз

Рецензія на виставу «Дівич-вечір» від театральної агенції «ТЕ-АРТ»

П’єса американської письменниці і драматургині Лори Канінгем «Дівич-вечір» (на основі її ж роману «Прекрасні тіла») за більш ніж п’ятнадцять років свого існування була поставлена, мабуть, на сотнях різних майданчиків у всьому світі. Традиційне «Дівич-вечір» або «Ladies' day», «ДівиШник» і навіть «Сюди б ще пару мужиків» – назва вистави варіюється залежно від акцентів, які надають їй режисер та актори. Так само неоднозначна і реакція глядацького залу – від «Легко і захопливо, давно так не сміялись» до «Феміністичний жах про немолодих невдах, які п’ють, курять травку і пишаються своїм проваленим життям». Думаю, що і постановка режисера Тихона Тихомирова від театральної агенції «ТЕ-АРТ» викличе захоплення не у всієї аудиторії. Але і байдужими точно не залишить.

А тепер про сюжет

Шестеро давніх подруг віком 33+ збираються вдома у однієї з них на традиційний baby shower (вечірку на честь майбутньої мами). Одна з них – вагітна. Починаються нібито звичайні дівчачі посиденьки – з вином, тортиком, плітками і розмовами – так, звісно про чоловіків (тим, хто вже почав підкочувати очі, – трохи зачекайте). В принципі, на цьому фабулу можна назвати вичерпаною.

Начебто нічого завідомо конфліктного – схожі проблеми, давня дружба, небанальний привід зустрітися і обговорити останні новини. Але у маленькій квартирі на Манхетені затісно для шістьох яскравих (трохи навіть стереотипно чітких) і зовсім різних характерів. І жіноча солідарність та делікатність починає танути прямо пропорційно до кількості випитого алкоголю.

Власне алкоголю, на мій погляд, було забагато. Попри те, що сцени «п’яних одкровень» зіграні талановито та кумедно, без надмірних перебільшених кривлянь (а це, до речі, не всім акторам вдається) – сам епізод із «розмовами під пляшку» здається затягнутим – майже половина другої дії. Проте сценічний алкоголь зробив свою справу – зал дуже солідарно сміявся над жартами, а кожен черговий келих у виставі поступово вивільняв «скелети в шафі» котроїсь із героїнь.

Що запам'яталося?

По-справжньому веселі сцени, насичені та емоційні діалоги, чудова пластика – все це у талановитому – (дуже талановитому!) — виконанні актрис точно нікого не залишить без позитивних емоцій. Наталя Васько (у ролі Марти) та Катерина Кістень (Клер) гармонійно поєднали яскраву комічність своїх персонажів із прихованою дещо глибше ніжною ліричністю і внутрішнім болем. Ксенія Вертинська підкорила прямотою і брутальністю героїні (Ніна), яка не наважується виявити свою вразливість.

Мене особливо зачарувала тиха — майже пошепки — і прониклива розповідь героїні Катерини Кістень (Клер) про найінтимніше... Цей момент — коли після низки смішних реплік і суцільного реготу весь зал затамовує подих, і на мить стає трохи навіть незручно — наче ти випадково підслухав чиюсь сповідь... Але вона закінчується словами: «..Прохання не цитувати...», тому залишиться таємницею між героїнею і глядачами. Тільки задля цього монологу я б подивилася виставу вдруге.

Кому варто відвідати?

Стовідсотково будуть ті, хто поставить на «Дівич-вечорі» штамп «бабська вистава» і «чоловікам не дивитись» (привіт усім, хто з першого абзацу підкочує очі). Багато кому стане до вподоби яскравий гумор та добра іронія у стилі «дівчата – такі дівчата..». І майже кожному, я думаю, відгукнеться щось своє у характері чи історії хоча б однієї з героїнь. Та якщо не побоятись заглянути глибше – це відлуння може виявитися не дуже приємним. Бо примусить задуматися над балансом між власними бажаннями та вимогами оточення. І тим, чи не боїмося ми бути відвертими і любити себе – справжніх.

Волонтерка проєкту Theatre.love Вікторія Іванова

Читай також: спецпроєкт до дня закоханих від Theatre.love, 7 вистав для дівич-вечора, рецензія на прем'єру «Бельведер».

Вас може зацікавити