З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
«Бутафор – це театральний віртуоз». Інтерв
«Бутафор – це театральний віртуоз». Інтерв
«Бутафор – це театральний віртуоз». Інтерв
496
0
0

«Бутафор – це театральний віртуоз». Інтерв'ю з заступником начальника бутафорського цеху театру імені Івана Франка Калініною Ольгою Володимирівною

Заступник начальника бутафорського цеху Калініна Ольга Володимирівна поділилася з командою Theatre.love про те, що відбувається за лаштунками, як насправді створюються декорації і які траплялися курйози.

У мене була кришталева мрія, я шалено люблю робити ляльки. Після школи вирішила їхати в Загорськ – там було єдине училище лялькового мистецтва у Радянському Союзі, але побачивши цю будівлю, а вона була як типова в'язниця, я не пішла туди вчитися і весь рік було втрачено. Після цього я рік працювала на заводі Антонова, потім вступила до художньої студії, закінчила курс художнього конструювання. У нас був класний викладач: міг відправити в кіно або подивитися, як ростуть кульбаби. Він змушував думати: «Не треба електронні машини робити, придумайте упакування для оселедця, щоб руки не бруднити».

Працювала промисловим художником, в Будинку моделей, художником в театральному інституті, малювала листівки у видавництві. Пам'ятаю за одну листівку платили 220 рублів і моя дочка питала: «Мам, а це багато грошей? Скільки морозива можна купити?», а морозиво тоді 9 копійок коштувало. У 1983 році я прийшла в театр Франка працювати декоратором, зараз вже заступник начальника цеху.

Щастя – це коли ти вранці йдеш радісно на роботу, а ввечері повертаєшся радісно додому.

Фото бутафорського цеху театру імені Івана Франка

Бутафор – це театральний віртуоз

Я прийшла, коли ще Данило Лідер тут працював. Тоді було все інакше: не було малої сцени, вистави випускалися під свята. Клей ПВА був рідкістю, акрилові фарби взагалі в кінці дев'яностих з'явилися і це було нововведенням. Тоді не дозволяли пінопласт, на поролон було табу. Зараз дуже багато матеріалів з'явилося, змінилися технології. Тоді було два різних цехи – бутафорський і декораційний, а потім їх з'єднали.

Глядачеві не видно таких дрібниць, але актори тоді світилися від щастя, їм подобається, коли красиво і добре зроблено.

Все, що ви бачите на сцені, робиться тут в цеху, починаючи від якихось маленьких деталей. Наприклад, колись для вистави треба було зробити півкіло «Ведмедиків на Півночі» – цукерки такі були – і я сиділа вирізала цукерки з пінопласту, потім обгортала блакитним папірцем і малювала ведмедика зі сніжинками, в шапочці і шарфиком. Глядачеві не видно таких дрібниць, але актори тоді світилися від щастя, їм подобається, коли красиво і добре зроблено.

Фото з вистави «Три товариші»

А люстри, дівчатка, робили з кришталю: брали скло або тонкий білий метал і ось так закручували. Зі сцени – кришталь, а так – залізяка. І так само склянки робили. Все було з таких матеріалів, що ось скільки років пройшло, а воно є. Машини, що стоять на виставі «Три товариші», – з пінопласту зроблені! Їх, звичайно, хлопці клеїли, шліфували, обгортали тканиною.

Коли не працює голова, тоді працюють руки.

За часів Лідера була класика – чорний одяг сцени. Для вистави «Візит старої дами», де грала Нонна Копержинська, потрібно було вручну створити гірлянду з троянд: ми з пом’ятих газет робили клубки, потім наклеювали їх на марлю і нанизували на мотузки. Якщо дивитися зблизька – клубок на мотузці, на сцені – троянди. Це була Лідера задумка. Просто коли не працює голова, тоді працюють руки. На той час був мінімум декорацій, зараз – новий час і нове мислення.

Фото з вистави «Візит старої дами»

Сьогодні в цеху працює 13 осіб

Ідеї ​​для декорацій вигадує художник-сценограф. Потім художники приносять макети, креслення і лише тоді відбувається прийом макету з радою, на якому начальники цехів можуть внести правки. Бували навіть випадки, коли декорації робилися, але так і не використовувалися. Наприклад, для однієї вистави мав бути вінок 6х2,5 метрів і ми для нього робили 520 дубових листочків, бантиків, а потім виявилося, що художник прорахувався.

Сьогодні в цеху працює 13 осіб, серед яких дві швачки, три художниці. Хтось головні убори робить, хтось – скульптуру. Начальник Валентин Петрович і я повинні знати будь-який процес і підказати, пояснити, що і як краще зробити. Крім цього, я бутафорією займаюся, малюю. Зазвичай для вистави задіяно різну кількість людей. Є робота загальна, а є індивідуальна. Наприклад, у кожної декорації є обличчя і виворіт, який обов'язково потрібно пофарбувати сірою і чорною фарбою, щоб вона не відсвічувала, – це закон.

Найкрасивіші вистави – «Наталка Полтавка», «Кайдашева сім'я».

Фото з вистави «Наталка Полтавка»

Всі декорації переносяться тельфером. Перша зміна монтувальників працює зранку до третьої години дня і вона займається розмонтуванням декорацій. До другої години в театрі репетиція, а після неї приходить друга зміна монтувальників і ставить декорації вже для сьогоднішньої вистави. Є багато декорацій, але вони легко ставляться, а є на сцені одна-дві, але вони дуже складні і їх важко монтувати.

В залі не те що тиша, німота в глядачів від несподіванки, а потім оплески.

Фото з вистави «Кайдашева сім'я»

Траплялися й кумедні історії. Колись в театрі мешкало багато котів і бувало, що під час вистави кіт виходив на сцену «Ось подивіться на мене». Або у нас є вистава «Мама казала Ні», для якої ми робили дракончика 2х3 метра, і ось на сцені триває інша серйозна вистава, а зверху спускається дракончик.

Найкрасивіші вистави – «Наталка Полтавка», «Кайдашева сім'я». Ще були «Носороги» режисера Андрія Приходька: там такі чотириногі були по три метри! Під час вистави музика, дим, а посеред партеру входить в зал два носорога – в залі не те що тиша, німота в глядачів від несподіванки, а потім оплески.

Фото з вистави «Носороги»

Інтерв'ю: Ярушевська Альона

Фото надано прес-службою театру.

Читай також: інтерв'ю з костюмерним цехом, святкування 100-річчя театру імені Івана Франка, рецензія на виставу «Самотня леді» у театрі І. Франка.

Особистості

«Настю, заспокойся, ти все зможеш. Просто займайся своєю улюбленою справою!»

Мені подобається відкривати для себе нові кіно таємниці, рости саме в кіно і бачити свій розвиток,...

У липні я стала режисеркою-постановницею у Київському академічному театрі ляльок і вже поставила...

До Дня народження Богдана Сильвестровича Ступки

Вова Лерт – режисер, який знімає голлівудське кіно в Україні. Кінорежисер, сценарист, випускник...

Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.

Вас може зацікавити

Види театральних сцен

Світовий театр online