З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Актори, які створюють казку
55
0
0

Актори, які створюють казку

6 акторів київських театрів про роботу Дідом Морозом / Снігуронькою, спогади з дитинства, свій перший раз та незвичайні подарунки дітям

Чим ближче до Нового року, тим більше відчувається магія прийдешніх свят. Домівки наповнюються запахом мандарин, щойно звареним какао з маршмелоу. Атмосферу свята додають запалені вогники гірлянд. Усі в очікуванні Нового року та Різдва: дорослі в гонитві палаючих дедлайнів, метушаться у пошуках подарунків, а діти згадують про свою поведінку протягом року та пишуть листи на Північний полюс. Слухати найпотаємніші бажання, творити дива та дарувати не лише подарунки, але й радість готуються казкові Дід Мороз та Снігуронька. Хто ховається за білосніжною бородою у червоній шубі, розпитали у 6 акторів київських театрів.

Роман Щербак, актор Театральної майстерні Миколи Рушковського:

Робота Дідом Морозом для мене – це свято. Принести свято і дітям, і дорослим – завжди весело та відповідально. Грати з дітьми – одне задоволення і дивовижно, наскільки всі різні. Мій перший раз – виклик додому. Я думав, що буде легко і зовсім не нервував, але виявилося, що заслужити довіру дітей – це ох яка праця! Вийшовши з квартири, я наскрізь був мокрий, але діти були раді. Найголовніше у роботі Дідом Морозом – те, як ти себе поводиш та який настрій приносиш, потрібно не занепадати духом, завжди бути веселим і завзятим.

Справжній Дід Мороз повинен бути «одного» віку з дітьми, молодий, веселий та енергійний, так би мовити, на одній хвилі. Адже Дід Мороз несе свято, а це насамперед – ігри, веселощі та подарунки. А як ти будеш радувати і грати з дітьми, якщо не будеш з ними на одній хвилі? У моєму дитинстві Дідом Морозом завжди був мій батько, хоч ми з братом і здогадувалися, що це тато, але мовчали, адже найкраще свято в дитсадку – це свято, коли Дідом Морозом був тато.

У роботі Дідом Морозом найбільше запам'ятовується і подобається реакція дітей, коли ти заходиш... Це непідроблені реакції, які завжди гріють душу ще до виступу. Пам'ятаю один випадок, коли чорнявенька дівчинка у блакитній сукні, як тільки я зайшов до зали, підійшла до мене, взяла за руку і намагалася не відходити від мене протягом усього свята.

Олена Аль Юсеф, актриса, режисерка, художня керівниця театру «Афини»:

Робота Снігуронькою для мене це – запрошення на сімейне свято, навіть якщо на ньому присутні 200 осіб. Я завжди знала, що важливо бути не лише актрисою у костюмі, а частиною сімейного свята, душею компанії; немов ти далекий родич, якого всі дуже чекають і знають, що найвеселіші жарти, найтепліші обійми, найцікавіші історії прийдуть разом з тобою. Важливо бути новорічним дивом, яке зовсім не чекають у повсякденному житті!

Мій перший раз стався у 18 років. Тоді Снігуронька зростом 1,55 та вагою 50 кг не дуже відрізнялася від старшокласниць, але всі захоплювалися, адже казали, що я, мов іграшка з новорічної ялинки, справжнє маленьке диво, дзвіночок... Дідом Морозом був дядько Женя Плаксін – головний Дід Мороз Харкова – заслужений артист, актор театру ім. Т. Г. Шевченка. Це неймовірний актор, дуже щедра особистість, тому я відчувала себе справжньою внучкою Діда Мороза. Сильно переживала і була ладна сховатися за ялинку, а він дбайливо мене виводив перед глядачами і шепотів, що я – розумниця!

Найбільше запам'ятався випадок під час роботи в Москві з 1999-2002 роках. Свята там завжди були на широку ногу. Приїжджаємо ми, Дід Мороз, Снігуронька і клоун з дресованою собакою, у величезний будинок культури на 1500 місць у Підмосков'ї. За домовленістю наше вітання повинно було тривати десь 20 хвилин, а решта часу – циркова програма (дресувальники з удавом, крокодил, птахи)... Але по приїзду з'ясувалося, що крокодил захворів, птахи не витримують морозу і привезуть лише удава, а програма повинна тривати три години! Не зважаючи на стрес, ми взялися за справу: я у ролі Снігуроньки працювала з удавом, а Дід Мороз і клоун з дресованою собакою у масовці відгадували загадки... Я навіть влаштовувала перетягування удава з Дідом Морозом і клоуном. До речі, найбільш незвичайний подарунок, який доводилося дарувати, також був пов'язаний з екзотичною твариною – ігуаною, на ім'я Василь.

Я пам'ятаю Діда Мороза, який приходив до дитсадка і додому. Я дуже хвилювалася і завжди чекала, щоб він мене обійняв і щось прошепотів мені на вухо, а він натомість таємно повідомляв про подарунки, які приніс. Досі пам'ятаю це затишне відчуття, коли Дід Мороз тримає тебе за руку.

Юрій Потапенко, актор Молодого театру:

Робота Дідом Морозом для мене – це відповідальність! Мій перший раз був у 1987 році: дитячий садок, переплутаний текст, на початку програми почав говорити майже кінцівку, дякуючи Снігурці, – викрутився! Діти відчувають награність, тому треба поводити себе серйозно і щиро, як з дорослими, тоді твої дії сприймаються як казка! Найбільш незвичайний подарунок був папуга! Я не знав, що він – справжній, подарував закриту клітку, хлопчик зірвав накидку, а папуга так заверещав, що я аж бородою вдавився від несподіванки!

Ми їздили в інтернати, коли бачиш очі дітей, то аж серце розривається і хочеться створити для них справжнє диво! Дід Мороз – це не лише дарунки, але й відчуття свята та дива. Так хочеться, щоб дитячі очі світилися щастям і радістю.

Марина Смілянець, актриса Театру на Михайлівській, драматургиня:

Робота Снігуронькою для мене – це обмін енергією і емоціями з найщирішими глядачами – дітьми. Коли ти бачиш, як дитина вірить у те, що це справді Санта, Миколай, Дід Мороз та Снігуронька, тобі так само хочеться повірити у всі ці дива. Бачити щасливих дітей, які отримують бажані подарунки, – це особливо приємні відчуття. Але, звичайно, для всіх акторів – це ще й можливість підзаробити, цього не потрібно стидатися, адже всі ми живемо у таких умовах, що період «новорічних свят» – поки що насправді один з найприбутковіших.

Пам’ятаю, у перший свій день Снігуронькою я потрапила майже на амбразури – це було одразу 50 дітей в одному класі. Але мені вдалося взяти всю увагу на себе, чітко провести свято і вчасно покликати Діда Мороза.

Снігуронька повинна і сама вірити у все, що відбувається, а ще мати добре почуття гумору, бо у дітей воно відмінне. Вона має разом з дітьми зануритися у цей світ дива та казки і тоді все вийде. Тобто не забувати, що вона і сама ще дитина…

Я вперше побачила Діда Мороза у дитячому садочку, мені було рочки чотири. Він був такий старенький-старенький і у червоній шубі… Я і повірила, що то справжній. І коли бачила всіх інших у наступні роки, то була впевнена, що то просто його помічники, а справжній саме той – перший…

Пам'ятаю, як вітали одного хлопчика… Який довго хворів перед Новим роком, а потім батьки вирішили йому влаштувати сюрприз і ми з Дідом Морозом ледве змогли затягнути до квартири той подарунок. Це був мішок десь три метри висоти з різними подарунками. Там було понад сто коробок і все для одного хлопчика. Ми були здивовані не менше, аніж він. Ще був особливий випадок, коли тато, який служив у АТО, звідти замовив привітання для сина, і ми були так розчулені, що і від себе придбали малому подарунки і якось особливо довго були разом з ним. Ніяк не могли піти. Хлопчик років чотирьох був один з бабусею і дідусем і ми хотіли розважати його якомога довше, хоча мали багато інших запрошень.

Найголовніше у роботі Снігуронькою, як і в кожній іншій, – любити те, що ти робиш. Мені здається, щороку трапляються якісь курйози. Пам’ятаю, як один мій Дід Мороз поспішав до садочка вранці і так біг, що його вирішила зупинити поліція, перевірили кишені, а там – червона помада (для носа) та колготки (для Снігуроньки) – було незручно. Особисто у мене була історія, коли я дуже сильно поспішала з одного замовлення на інше і забула у машині (яку зловила на дорозі) рюкзак з ноутбуком і заробітком за увесь день – це була трагедія. На щастя, водій у рюкзаку знайшов мою візитівку і вранці все повернув… Розповів, що у нього має народити дружина з дня на день і він не міг все собі забрати. Взагалі, всі ці «новорічні ранки» – найбільший стрес для усіх акторів.

Григорій Бакланов, актор театру на Печерську:

Робота Дідом Морозом для мене – це щось корисне. Для всіх. І для дітей, і для тих, хто грає чарівні ролі, і для батьків. Менш як сто років тому нам сказали, що Святий Миколай і Різдвяна ялинка – це зло. Натомість дали Мороза і змінили призначення ялинки. І я дуже радий, що зараз ми робимо певне повернення до первинних сенсів.

У дитинстві мені бабуся підкладала під подушку шоколадку на Миколая і, хоча вже на другий раз я розумів, що це вона, все одно це відчуття святкового дива досі зі мною. Щодо Діда Мороза, то він був таємничим. Я знав, що він буде, але розумів, що не зможу його вловити та побачити вночі, та й спати хотілося, тому йшов відпочивати, а на ранок під ялинкою завжди знаходив подарунки.

Мій перший раз був у студентські часи. Мені дали здоровенний костюм Діда Мороза, який на мені був, мов зі старшого брата знятий. Я намагався якось урівноважити ситуацію, знижуючи голос, та мені здається, виглядав як хриплувате опудало, хоча сказали, що все було добре. Саме Дідом Морозом я працював лише кілька разів, в основному доводилося грати Миколая або брати участь в театралізованих дитячих постановках, де ми розігрували якесь чудо, створене Миколаєм, при цьому не граючи його самого.

На щастя, новорічні виступи проходили без курйозів, але найперший досвід роботи з дітьми був незабутнім. Часто аніматорів кличуть парою, але перед початком я дізнався, що партнерка теж вперше на такій роботі. Оскільки ми були в костюмах пірата та принцеси, я вирішив розіграти історію про викрадену принцесу, а діти муситимуть виграти в конкурсах, щоб її визволити. Та все було не за планом: як тільки я забіг до дітей з піратськими вигуками і оголосив «умови», а принцеса закричала «рятуйте» з сусідньої кімнати, все відбулося, як у фільмах: суцільна тиша, розгублені погляди дітей і серед тиші голос «мамо, я хочу додому». Ви б бачили обличчя виховательки, коли вона потім нас розраховувала! Сказала тільки одне: «Я так розумію, це ви вперше?»

Найголовніше в роботі Дідом Морозом – любити дітей і поважати себе. Звичайно, здебільшого всі йдуть працювати на свята, щоб заробити, а не від бажання подарувати щастя. Якщо це ставити на п’єдестал, то відбудеться те, що вже стало певним кліше: дорослий дядько з перегаром та бородою на резинці. Треба пам’ятати, що перед тобою діти, які чекають на диво та подарунок, а для деяких цей пакетик з цукерками буває єдиним на новий рік.

Анна Яремчук, актриса театру «Перетворення»:

Робота Снігуронькою для мене – це важка праця і постійно болять скули від посмішки. Перший і єдиний раз у мене був на ранку в дитсадочку. Зазвичай на ранках я була в іншому образі, протилежному від Снігуроньки. Щоб діти тобі повірили, потрібно вірити самим в цю казку. До мене також приходили Дід Мороз зі Снігуронькою. Це було у Сімферополі, де ми з братом завжди їх дуже чекали, готували віршики, як і всі діти.

На все життя запам'яталася одна отримувачка подарунка – маленька, надзвичайно красиво лялькова принцеса. Коли я запитала її, хто вона, красуня відповіла: «Я – пісєса».

Особистості

Леся Українка і театр

Звичайна глядачка, справжня театралка чи організаторка домашнього театру, – ким була Леся Українка...

Свою історію театрального пошуку і творчого зростання нам розповіла комерційний директор Київського...

Прем’єрний показ сатиричної комедії «Бельведер» вперше на великій сцені відбудеться 5 березня у...

З нагоди 70-річного Ювілею заслуженого артиста України Сергія Давидовича Городецького

«Просто ставити або інтерпретувати видатні тексти «про вічне і незмінне» без жодної проблематизації...

13 театральних діячів про святкування Нового року, традиції, фірмові страви та, звісно ж, з...

Події

Прем’єрні покази відбудуться 26 та 27 лютого о 19:00 у Культурному Центрі Арт Братислава.

Напередодні Дня усіх закоханих Львівська національна опера запрошує зробити особливий подарунок для...

Запросіть коханих до театру! Воно таке різне... Щасливе, трагічне, сповнене романтики, божевільне,...

Виставка присвячена 150-літтю з дня народження Лесі Українки та 80-літтю від дня присвоєння театру...

Хто такий деміург? Хто така Олена Петрівна?

Про своє… для всіх???

«Три хороших дівчинки» – це Віра, Надія, Любов, а до них приєдналася ще Правда.

Вас може зацікавити