8 вистав, 5 днів та 3 локації: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота»
8 вистав, 5 днів та 3 локації: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота»
8 вистав, 5 днів та 3 локації: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота»
8 вистав, 5 днів та 3 локації: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота»
8 вистав, 5 днів та 3 локації: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота»
8 вистав, 5 днів та 3 локації: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота»
8 вистав, 5 днів та 3 локації: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота»
8 вистав, 5 днів та 3 локації: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота»
8 вистав, 5 днів та 3 локації: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота»
96
0
0

8 вистав, 5 днів та 3 локації: як минув «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота»

11-15 вересня у Києві відбувся міжнародний театральний фестиваль «Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» від театру «Золоті ворота». Про деталі фестивалю, показані вистави та враження волонтерів у новому спецрепортажі Theatre.love.

«Open Open Open Golden Gate Theatre Festival» – перший фестиваль від театру «Золоті ворота», заснований на честь 40-вого ювілейного сезону театру. Впродовж 11-15 вересня глядачі переглянули вісім репертуарних вистав театру на трьох сценах Києва – театр «Золоті ворота», Сцена 6, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. Фестиваль організовано за допомогою Українського Культурного Фонду як частина програми «Cтворюємо інноваційний культурний продукт».

Ми позиціонуємо себе як державний інвестор в сферу культури і креативних індустрій, тобто нам важливо, щоб інвестиція у вигляді гранту мала сталі позитивні результати. Тому ми дуже радіємо, що нарешті держава підтримує як незалежні театри, так і державні, і комунальні театри і ми у 2018/19 році маємо мікротеатральну революцію за підтримки держави. І відповідно ми дуже радіємо, що театральні проекти поки що займають четверте місце серед восьми секторів, звісно, ще є куди рости, але це також почесне місце. Ще раз наголошуємо, що для Українського культурного фонду дуже важливим є підтримка саме копродукцій, тому наша мета, щоб ця 4-денна подія перетворилася на ще більшу кількість копродукцій.

Юлія Федів, виконавчий директор Українського культурного фонду

Крім показу вистав, для акторів та студентів були проведені майстер-клас від Томаша Родивича, а також зустрічі з Мартіном Борошем, Юлією Якубовською, Павелом Пассіні, Агатою Бізюк та Павелом Брайчевським. Для закордонних гостей екскурсії Києвом провела Юлія Бевзенко – володарка титулу «Найкращий гід Києва», автор проекту «Шукай». Також на четвертий день фестивалю відбувся III міжнародний конгрес «Театр крокує Європою» (за підтримки Департамент культури КМДА), у рамках якого обговорювали такі теми як «Шляхи міжнародного обміну», «Український театр в міжнародному просторі», «Проблематика міжнародної співпраці».

Запрошена гостя Бріджи Маунер, директорка фестивалю Le manifest, Франція

Волонтери Theatre.love відвідали всі вистави у рамках фестивалю, ми готові розповідати про них та ділитися враженнями та відгуками. Важливо, що після показу вистав відбувалося їх обговорення і кожен міг висловити свою думку та прояснити незрозумілі моменти.

Вважаю, що Ксенія Ромашенко бездоганно все влаштувала. Завжди цікаво спостерігати і бути залученим до обміну досвідом, напрацюваннями, знаннями, а головне енергіями і симпатіями з небайдужими колегами з усього світу.

Анна, волонтерка проекту Theatre.love

Відкривала фестиваль копродукція з Магдебурзьким театром «Річард ІІІ», яка розповідає історію майбутнього короля Річарда ІІІ, який йде на трон по труп своїх братів. Ця сучасна постановка піднімає питання жорстокості і підступності, політики, жаги до влади і та шляхів її отримання. Наступний показ у театрі «Золоті ворота» – 27 вересня.

Дуже незвично і дивно. Видно було, що дівчата-актриси отримували задоволення від того, як вони грали, і публіка відповідала їм взаємністю. Все, що відбувалося на сцені, дивувало з кожною хвилиною все більше і більше. Починаючи з землі в відрах і закінчуючи Вєркою Сердючкою. Мені дуже сподобалося. Дещо оглушували вистріли, але про це попереджали. А взагалі дуже круто. Вистава підійде для молоді. Після вистави відчувалася безтурботність. Подарували гарний настрій.

Оксана, волонтерка проекту Theatre.love

Наступними постановками, які вразили наших волонтерів, були «Сьогодні вечері не буде» і «Тату, ти мене любив». Перша вистава – це сучасна комедія-трилер, створена за мотивами останньої вечері Сталіна. Замість історичних осіб на сцені жартують, розважаються та п’ють вино топ-менеджери, але їх гра стає все небезпечнішою та моторошнішою. Виставу можна буде побачити 26 вересня у театрі «Золоті ворота».

Золоті Ворота – унікальний театр, там в репертуарі в принципі немає прохідних вистав, дивитися потрібно все, але ця вистава, мабуть, архіважлива! Я б зобов'язала до перегляду підростаюче покоління! Атмосфера в залі приголомшлива, липкий жах охоплює кожного, дихання перехоплює від цього божевілля, рабського схиляння, тваринної боязні за своє життя, плазування перед Господарем, жахливість тоталітарного режиму! Дивишся на те, що відбувається і думаєш про одне – ніколи, ніколи, ніколи таке не повинно повторитися! Проте режисер не дарма робить кілька найяскравіших і кричущих посилань в контексті п'єси, показуючи, що в сусідній країні-агресора з її нинішнім правителем вже практично 37-й рік ... Зрозуміло, що виставу можна дивитися неодноразово, і це майже імерсивна постановка, адже глядач – невід'ємна частина того, що відбувається!

Анна, волонтерка проекту Theatre.love

Фото з вистави «Тату, ти мене любив»

У сюжеті вистави «Тату, ти мене любив» – протистояння трьох сестер, які хочуть продати будинок після смерті тата, та їх брата, який не бажає цього робити. Це чутлива історія про сімейні цінності, про стосунки між рідними, яка не залишить байдужим кожного глядача. Найближча вистава – 11 жовтня.

Мені було страшно, сумно, смішно. Всі емоції змішалися тут. Чесно, я плакала і захотілося подзвонити батькам. Вистава про просте запитання «Тато, а ти мене любив?». Було таке відчуття, що ти заліз в голову вже дорослому чоловіку, який всередині залишився маленьким хлопчиком та намагається заслужити любов тата. Дуже сильна вистава, мені сподобалося абсолютно все, я уявляю, як важко було акторам пропустит все це через себе, тому що, мені здається, ні одного з глядачів історія не залишила байдужим. Кожен, йдучи додому, думав про сім'ю і про батьків. Акторам вдалося передати їх образи, від емоцій які вони дарували у мене по шкірі ходили мурашки.

Оксана, волонтерка проекту Theatre.love

«Отелло/Україна/Фейсбук» – нестандартна постановка, сконструйована за логікою спонтанного монтажу сюжетів, які зібрані у новинну стрічку Фейсбук. Це сьогоднішня історія про фейк і правду, про людську довірливість та відсутність бажання аналізувати. Виставу можна буде побачити 4 жовтня на Сцена 6.

Вистава захоплює відразу і не відпускає аж до самого кінця. Дві години – це доволі довго для театральної вистави без антракту і зазвичай після першої години з'являється деяка втома. Але цього разу я не хотіла, щоб вистава закінчувалася. Гра емоцій була схожа на американські гірки. Одна сцена змушувала тебе сміятися вголос, інша ж переносила в траурний стан. Кожна сцена була багатогранною, я була змушена задумуватися над сенсом кожної з них. Сюжет було важко зловити, адже вистава складалася з низки сцен, майже не пов'язаних між собою темою та інколи навіть історичним періодом. Цілісна картинка з'являється лише під кінець вистави. У ній я побачила, як у різних сценах глядачу показували стан душі справжнього українця через призму фейсбучної стрічки та новин. Вистава показала, що було б, якщо дискусії в соціальних мережах між українцями відбувалися б в реальному житті. Тут і мільйони гидких коментарів про Уляну Супрун, і нескінченні привітання зі святами, і табу на хвалебні промови у бік Росії, і випрошування лайків. Вистава яскраво передає реальний стан в країні у сцені, де було показано три товстуни, що символізують українських олігархів. А також те, як політики, в прямому сенсі цього слова, «підтираються» думкою людей. Я впевнена, що кожен глядач побачить у цій виставі власну мораль. А якщо ні, то хоч добряче посміється з жартів, які супроводжували гру акторів упродовж усієї вистави. Інколи, коли я дивлюся кіно з українськими акторами, я не завжди можу їм повірити. Але актори «Золотих Воріт» створюють справжню магію на сцені і ти забуваєш, що ти всього лиш глядач. Настрій був піднесений від того, що український театр настільки сильний в нашій країні.

Вікторія, волонтерка проекту Theatre.love

Закривала фестиваль епатажна вистава «Місто богів», у сюжеті якої життя людей в місті, де, на перший погляд, нічого не відбувається. Це колаж з історій людей та предметів про страх у всіх його варіаціях. Наступний показ вистави – 5 жовтня.

Це дуже неординарна вистава. Тут можна забути про класичний театр і приготуватися до вибуху думок від виданого спектру емоцій акторами. Я не могла відірватися від перегляду, бо важлива була кожна секунда, щоб нічого не пропустити. Інакше просто можна не зрозуміти виставу. Але ця вистава не для пересічного глядача. Над нею треба подумати і ще не один раз повернутися думками до неї. Це декілька історій, в якій є своя комедія і трагедія. Саме таке поєднання дає такий вир емоцій і спонукає думати під час вистави і після неї. Розслабитися не вийде. На мій погляд, головна ідея вистави – людині потрібна людина». Бо не все можна пережити самому. Якщо думаєш, що вже немає виходу, то ти не все обдумав, бо вихід є, хоч і в обхід. Підійде для тих, кому нудно ходити в простий театр. Для людей ексцентричних та тих, хто любить експериментувати, готових вийти за межі комфортної зони. Актори грали на межі. Істерика, нервозність, емоційність. Вони віддавалися ролі повністю, навіть коли треба було грати ляльками чи з ляльками, чи просто сидіти і акумулювати в собі той нерв, який потім треба видати.

Яна, волонтерка проекту Theatre.love

Фото з вистави «Місто богів»

Такий фестиваль – це чудова нагода для закордонних гостей познайомитися не лише з з українським театром загалом, але й з нацією, адже показані вистави відображають теми, які справді турбують українців. Для наших глядачів – це можливість у короткий термін познайомитися з репертуаром театру, взяти участь в обговореннях, висловити свої думки щодо вистав. Такі заходи яскраво репрезентують театральну сферу та показують культурні здобутки у вигляді вистав. Крім цього, це завжди обмін досвідом та багато комунікації.

Мені дуже сподобалося бути частиною фестивалю. Щодня були різні вистави на сцені, не схожі між собою, різні за тематикою і стилем. Було цікаво спостерігати, як одні й ті ж актори справляються з тим чи іншим завданням, за їх перевтіленням. Навіть розміщення глядачів в залі змінювалося залежно від того, що гратимуть. Сподобалося, що організатори перед початком брали вступне слово і трохи розкривали нюанси постановки. Все було дуже добре продумано, особливо сподобалася ідея з обговоренням після показу. Це прекрасна можливість поділитися своїми думками і поспілкуватися з тими, хто працював над виставою.

Оксана, волонтерка проекту Theatre.love

А незабаром у Києві стартує два міжнародних фестивалі «Joyfest» (26-29 вересня) та «pUPpet» (5-9 жовтня), анонси та програма яких також буде опублікованою в блозі. Наші волонтери будуть запрошеними гостями на цих подіях, тому відразу після їх проведення ми підготуємо для наших читачів спецрепортажі.

Вас може зацікавити

«Шрами» Дикого театру