«Стіна» – унікальна вистава. І не лише через те, що створювалася на замовлення театру й безпосередньо під час репетицій. Унікальність вистави полягає в тому, що в її основі ніби два погляди на події, що сталися на Сході України за останні роки. Перший: розуміння, відчуття ситуації, трагедії режисером-постановником зі Швейцарії Томасом Меттлером, людиною, яка знайома із сьогоднішньою історією України опосередковано і сприймає її на підсвідомому чуттєвому рівні, намагаючись відтворити події художніми засобами виразності – пластикою, жестом, музикою, словом, світлом. Другий погляд – відомої української письменниці, поетеси, кіносценаристки, перекладачки Любові Якимчук, що народилася в Первомайську Луганської області, життя та творчість якої просякнуті болем, гіркотою за роздертою на шмаття країною, за людьми, яким бог дарував щастя вижити і які не з власної волі опинилися за «стіною» несприйняття, нерозуміння, відчуженості. Твір Любові Якимчук вражає своєю граничною правдивістю, «незручною» відвертістю, викладенням фактів та реалій, що випали на долю мешканців окупованих територій. Це синтез документального, публіцистичного театру та поезії. Але й поезія в даному випадку підпорядкована головній темі – темі розпаду і розбрату, насильницького знищення самого поняття гуманності й добра. Фото та анотації надано театром

Що таке сім’я? Щоб знайти відповідь на це запитання запрошуємо зазирнути в шпарини старого будинку. Ми підглядатимемо за життям сім’ї, що проживає в Україні в 90-х роках. Сім’ї, в якій поєднують своє буття три покоління. Неминучий супротив батьків та дітей. Те, що мало величезне значення для старшого покоління, дуже швидко перестає цінуватись їх нащадками. Ми перемістимось в часи розпаду СРСР, саме тоді коли Америка почала з’являтись на полицях наших магазинів, на зломі часів, при зміні правлінь. І давайте уявимо, що всі актори будуть в масках? В модернових масках «Commedia dell’Arte». Як же без них? Адже, режисер цієї вистави – Маттео Спіацці (Італія). Рецензія на виставу тут.

Дикий театр замахнувся на Вільяма, мать його шоб довго жила, Шекспіра. Бо старий британець шось знав. РІЧ РІЧ це історія трьох братів. Історія про владу, що роз'їдає мов ржа. Про те, що рожеві окуляри б'ються скельцями всередину. Що навіть кумівство та вислуга років не гарантує спокійної пенсії. Що таргани виживуть за будь-яких обставин. Що народна любов та високі рейтинги - то велика спокуса, а жертва - не завжди свята Що важко бути "поза політикою" і залишатись порядною людиною. Жити, блядь, важко. Ніколи не можна бути впевненим, що Середньовіччя - то про минуле, а не про тепер. З одного боку – треш, а з нашого – сувора дійсність в ніжних обіймах постправди. P.S. Брейгель-старший би ридав, а Шекспір сміявся: бо дух його ще живий! Ходіть до театру, любіть мамочку та не плутайте – наш Річард другий, а не третій. Будь-яке співпадіння з нашими реаліями – може бути випадковим.

Київ – місто можливостей та щоденних викліків. Хтось у столиці народився, хтось сюди переїхав. У кожного з жителів – своє ставлення до цього міста, свої прагнення, свої сподівання. Перед глядачами постає яскрава мозаїка різноманітних характерів, кумедних й водночас важливих ситуацій. Вистава «Жити в Києві» складається з вербатімів, тобто реальних історій реальних людей, над яким працювали юні студенти-другокурсники Київського університету культури (курс Стаса Жиркова та Ксенії Ромашенко): «0,5 для знайомства», «Мої правила», «Філософ», «Кожен день як свято», «Аргентинець», «Коваль-екстрасенс», «Між госпіталізацією і GUCCI», а також прозових творів «Леся і стоматолог» та «Я і моя священна Корова» сучасної авторки Тані Малярчук. Цей спектакль створено поколінням, що прагне поділитися тими проблемами, які його справді хвилюють: дискримінація, буллінг, еміграція, любовні переживання, самоідентифікація, взаємини з батьками...

…Тягне свій візок з молоком анатівський молочник Тев'є, розмірковуючи над такими звичними для кожної простої людини проблемами: як навести лад у великій родині, як зробити так, щоб п'ять дочок видати заміж за порядних людей, як заробити побільше грошей, від яких залежить існування. Різних людей зустрічає герой на своєму шляху, по різному складаються їхні долі. Зустріч з київським студентом Перчиком, якого Тев'є приводить у свою сім'ю, закінчується від'їздом дочки Годл до далекого Сибіру, куди заслано її чоловіка-студента. Старша дочка Цейтл після невдалого сватання за м'ясника Лейзера, виходить за бідного, але рідного по натурі Тев'є кравця Мотла. Хава, найулюбленіша дочка Тев'є, поєднує свою долю з російським хлопцем Федором. І батько, проклинаючи її, знов звертається до єдиного свого порадника — Бога, чекаючи надії на краще. Сподівання розбиваються одне за одним, але Тев'є, великий мрійник з Анатівки, навіть після смерті дружини, тримаючи в обіймах маленьку онуку Голду, оповідає їй про закономірність й логічність життєвого кола. Ідея бажаного та недосяжного проходить крізь всі події вистави, яка вирішена в трагікомічному жанрі, де крізь сльози лунає сміх, де є місце гумору, дотепності. І, звичайно, колоритній музиці, без якої також не обходиться життя… Фото та анотації надано театром.

- Твоє обличчя – карта доріг Нідерландів! - А на твоєму обличчя шкіра так натягнута, що воно нагадує маску з древньогрецької комедії. І рот в тебе, як у дохлого бобра. І якщо шви за вухами лопнуть, то ніс полетить і кого-небудь вб'є. Гадаєте, це діалог двох стареньких конс'єржок? Може, сварка на ринку? Чи якісь дві проститутки між собою посварилися? Ні, це – розмова двох зіркових вершин Голівуду 60-х, двох легендарних акторок на ім'я Рут та Мілдред, що на схилі літ вирішили повернути собі любов прихильників, знявшись у фільмі жахів. Бажаєте дізнатись, хто з них таки переможе у двобої? З головою пірнути в атмосферу суворих закулісних буднів? Театр «Актор» вам це влаштує. У «Мегерах» за п'єсою «Горгони» Дона Нігро вічні суперниці битимуться не на життя, а на смерть. З однією поправкою: фемінітив тут недоречний, адже їхні ролі виконуватимуть чоловіки..

Вистава, що читає думки «Рентген» – імерсійна вистава Дикого театру, де немає ні акторів, ні режисера, а є тільки електронний голос і ви. Вам потрібно слідкувати за його інструкціями і командами, і тільки у цьому разі вам відкриється таємниця: що в думках людини, яка сидить навпроти. «Рентген» – відкриє дещо нове у вас самих, про що, можливо, ви й не здогадувались. Наважились пройти «Рентген»? Готові зізнаватися собі у власних страхах та тікати із зони комфорту? Почнемо підготовку: 1. Рентген вимагатиме від вас бути максимально чесними 2. Рентген вимагатиме від вас бути максимально швидкими 3. Рентген вимагатиме від вас зконцентруватись 5. Якщо ви прийшли на Рентген зі знайомими чи друзями, будьте готові: ви зустрінетесь з ними лише у кінці гри 6. Рентген щоразу проводиться у новому місці, уважно дивіться на квитки 7. Ви вступаєте в цю гру, для того, щоб перевірти свої суперздібності у скануванні незнайомців, а також, щоб дізнатись, яке перше враження виникає у незнайомців про вас 8. Увага! Не запізнюйтесь на виставу! Після початку ви вже не зможее приєднатись до дії, і гроші за квитки не повертаються Про місце проведення вистави ви дізнаєтесь за добу до початку вистави!

Ексклюзивно в театрі на Подолі скандальна п'єса Майкла Джина Саллівана за всесвітньо відомим романом-антиутопією. Вигадана історія про життя в штучному світі, яка навчила любові навіть бездушних солдатів. За мною спостерігають. Цілодобово. На роботі, на вулиці, навіть вдома. Мої думки контролюють. Мій вибір несвідомий. Моє життя належить іншим. І це не параноя. А сьогодні навіть не вигаданий світ роману «1984» Джорджа Оруелла. Написаний в 1949 році роман почав оживати. Сьогодні ми – в його фантазії.

Ексклюзивно в театрі на Подолі вистава за романом Андрія Куркова «Сірі бджоли», який увійшов до шорт-листа «Книги року BBC-2018». Вороги дитинства не можуть стати вірними друзями, але їм доводиться проводити холодні зимові вечори у компанії один одного. Бо їх лишилося лише двоє. Два останні мешканці села. «Це загалом історія дуже звичайна. Про людей, далеких від банальної політики, від її лозунгів, про людей, які сумніваються. У п’єсі немає одного – за Україну, а іншого – проти неї. Персонажів ситуація змусила обирати сторону, життя поставило у такі обставини, що одному з них зручніше ходити за провіантом на територію, підконтрольну окупантам. Такий вибір не можна засуджувати, бо війна протиприродна для людини. Є такий вислів: «Ти можеш не звертати уваги на політику, але прийде час, коли політика візьметься за тебе».

«Сон літньої ночі» – найбільш романтична з усіх комедій Шекспіра. Це чарівна феєрія, і, в порівнянні з його іншими творами, вона являє собою зовсім іншу природу творчості Шекспіра, це фантастичний бік світу. В цій комедії могутній реаліст дав волю своїй уяві. Він наповнив п’єсу вигаданими, фантастичними істотами, явив події таким незвичним чином, що у глядача складається відчуття подібне тому, що людина відчуває під час сновидінь.